Літкіт | вавилонцю казку я буду читати дітям змалечкупро наше спільне царство –...

вавилонцю казку я буду читати дітям змалечкупро наше спільне царство – прекрасний Вавилон. про цю велику і міфічну вежу ангельську де людей та потвор – повний ешелон. казав той клятий Бог, безмовний наш Творець,багато що – дрібноту правди. може і брехні.мораль виводив, робив він нам взірецьта ми не слухали. тепер ми грішні. та смертнí.зруйнована та вежа, лишились лише ми. не буде нам ні свят, ні пирів, ні весільмузики стихнуть. поети б'ються, схиляючи чоламиприносячи тепер у райське місце більтепер вже тільки тиша. та ті почвари знизу:ангели, монстри, перевертні. і люди. на пиках в грішників огиднії мармизитепер питання? до чого і куди...та і ми що? а ми з цим ніц не вдієм.помру, не складуть в купі під вівтар Богам.розумник може скаже "в скирту з гноєм!"та лише я впаду, як їжа мертвякам(впаду від моровиці чи щось інше? неважливо)нас не вквітчають. не всіх та не відразуне визнають, поглянь ти правді в очіне вмрем ми в Парижі, повторюю щоразупомрем ми в Вавилоні, можливо навіть двічі(зразу - наше серце. а потім і тіло вляже)може дітям не зачитаю я цієї казкипро огидне царство – Вавилонможе, подаруєш мені, як римляни, фіалки я буду твоїм Адонісом, а ти – як Аполлон#аноннія#поезія #конкурс (тґк)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost