ПОЛУМ'Я ПОМСТИ

У прірві плаче ясними слізьми Маленька тінь самотньої надії. Колись здіймалась в небо радісно крильми,Та давно вона забула свої мрії. Обламали їй ті білосніжні крила,Видерли все сонцесяйне пір'я. Покинула її незламна сила,Залишився спогад лиш в повір'ях. Хтось забрав собі її свободу,Хтось укинув у вогонь кривавий. І буде прославлять нащадків свого роду,Показувать свій намір величавий. Він навіть не згадає про надію,Яка тепер знаходиться в безодні. Він буде жить спокійно, нехтуючи ціллю,Яка колись ще чула думки благородні. Й тут ніжна, лагідна довіра, так, вонаПеретворюється на шматочок помсти. Про неї ніхто не зна,Бо немає в неї позолоти. Є тільки крапля люті,Що палає безжальним вогнем. Та голос надії у скрутіЯкий заллє світ дощем. Душу охопила темряваВ рятівні обійми правди. Надія обернула дзеркалоЖаги до кари заради. Піднялася знову до неба,Стали міцнішими крила. Зовсім не слави їй треба,А справедливості, віри. І ворог впав перед мечем того,Чиє ім'я стоптав у попіл. І прийшла раптом кара його. І змив у небо з криком сокіл.#Хозяїнова_Софія #поезія #конкурс▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost