Продовжуючи тему соромуЧи замислювалися ви, що сором може бути відразою, якій не дали виконати її природну функцію?Відраза — це корисне почуття. Уявімо їжу: ми уникаємо того, що погано пахне, викликало отруєння чи просто "не наше". Відчути відразу — означає захистити себе, зберегти свої межі.Але коли відраза виникає до людини? Особливо до близької, теплої, "в цілому приємної"? Тут з’являється внутрішнє "фу". Воно зупиняє нас, бо "так не можна". Ми перестаємо довіряти своїм відчуттям, і на зміну приходить сором.Це почуття викликає амбівалентність: хочеться бути поруч, але і бути окремим, або розірвати цей складний контакт, або терпіти його з усіх сил. Іноді сором стає тією невидимою стіною, через яку контакт поступово згасає.А що як дати собі право відчути? Не поспішати з наближенням, дозволити собі трохи дистанції чи навіть визнати: "Я не хочу цього". Це не означає цілковитого відторгнення іншого — це про чесність із собою.Коли ми довіряємо своїм почуттям, контакт із іншими стає глибшим і справжнішим. Бо приймати себе — це основа здорового всього приблизно.