День складних людських переживань сьогодні. Таких складних, що навіть визнати їх непросто. За своїм агресивним криком побачити страх за дитину, а за ним любов. І плакати... За повчаннями і непроханими порадами відчути співчуття і безсилля змінити життя іншої людини. І сумувати... За втратою - вміння так сильно кохати. І страх відчути біль, сум, горе. І розмір цієї втрати. І боятися навіть дихати, щоб тільки не помітити ... Почуття затоплюють і  водночас роблять нас живими. Потік життя без запруд тече через людину велично і красиво. Зупинена вода почуттів гніє і кисне, шкодить самому власнику. Почуття це і є ми. Головою ми життя осмислюємо, а тілом/почуттями живемо. Інколи жити щиро і на повну стає викликом. ❤️

Любити, навіть коли страшно.❤️

Сумувати, навіть коли боляче. ❤️

Радіти, навіть коли здається, що це недоречно.❤️ Ризикнути бути справжнім. ❤️

Розкрити руки, навіть якщо боїшся, що тебе не обіймуть. ❤️

Плакати, не думаючи як то виглядає. ❤️

Признатися у безсиллі. Здатися любові і реальності. І дати струменіти життю крізь себе. Як то красиво. Неможливо відвести очей від людини, що дає життю ставатися з собою ❤️ щаслива бути поруч із людьми, коли вони знаходять сміливість жити. Як ваші життєві ріки і океани? Будуєте запруди чи живете?