Це все максимально погана історія, тому, що Україна в міжнародному плані кинута в руки ліберальних еліт. Такі акції з "місяцями гордості" - демонстрація: ми з цими, не з "правим" табором.Проблема в тому, що "правий" табір це усвідомлює і бачить. Сучасна Польща - це, наприклад, "проект" оцього табору, в його власних очах (не знаю, що про це думає саме польське керівництво). Тут складна та комплексна справа: і гроші, і вплив, і симпатії. Ліберальний табір роками окучував українську інтелігенцію та еліти. Союзник з нього поганий - більше риторики, аніж якихось дій та допомоги. Відомо ж, як Байден свідомо затягував із допомогою Україні. Яким чином переорієнтуватися Україні на співробітництво із "міжнародною правицею", і при тому ще й переконати її представників у необхідності допомоги Україні - це важке питання. Чи працює хтось в цьому напрямку? Навіть ерзац-націоналістичної Європи поки не існує. Якщо буде існувати, умовно, завтра - навряд її влаштує така розстановка сил. І навряд вона буде послуговуватися геополітикою як аргументом. В минулому столітті зв'язки Петлюри (на рівні, що деякі журналісти та дипломати казали "це наша людина") із демократичною Францією не дали нічого - потім всі ще й жалілися про армію Галлера. Зв'язки з кайзерівською Німеччиною, тобто представниками "правого" табору, дозволили українцям (заслуга це соціалістів чи Скоропадського - байдуже) вигнати з України більшовиків на певний час - хоч і ціною власних ресурсів.Навіть помірні праві - це завжди набагато кращий союзник, аніж будь-який вияв співробітництва з ліберально-лівим табором. Тому, що зазвичай, як демонструє історія, вони дають багато зброї і війська, коли це справді союзник, а не роздратовані люди, яким дістався небажаний спадок.
А все починається з тої-таки освіти і культури. Як так сталося, що в Україні культовими стали не вістниківські поети, а Хвильовий (навіть кабаки називають на честь), який "...вірить в загірню комуну"?Як сталося, що всі студенти-гуманітарії знають про неокласиків та фанатіють від них, про "розстріляне відродження" (тобто культурних діячів що свідомо лишилися працювати на червону "Україну") чули всі, з них постав трагічний жертовний культ, а повноцінну збірку творів націоналіста – номер один з наших літературних талантів свого часу – Леоніда Мосендза, видали аж в 2025 році? Навіть одна найвідоміших поетичних антологій називається "Від Тичини до Жадана" – що це взагалі? Викликає одну реакцію – хатьпфу на вашу "культуру"!Зрадлива "інтелігенція" портниківського типу радіє вулицям Винниченка та іменуванню університетів ім. Драгоманова – того, що "національний за формою... інтернаціоналістичний за духом". Отакі авторитети, спільно з впливом західних лівих, і виховують тих, хто не "місяць націоналізму" назагал влаштовує, а "прайди".
Яку помилку в комунікації з власним народом не можна робити – так це сіяти ненависть до тилу, будучи військовим. Кожен українець – частина українського національного організму. Так сталося, що більше 30 років ніхто не займався їх вихованням. Націоналістична ідеологія була зненавиджена більшу частину цього періоду, з умовного відновлення української державної самостійності. По телевізору та в великих ЗМІ, в "масовій культурі", пропагувався споживацький образ життя, малоросіянство, пацифізм, усіляке лайно. А тепер з цих людей, які впродовж декількох поколінь в такому просторі зростали, вимагати такої поведінки, ніби вони всі поголовно націоналісти – як мінімум, дивно. Національна солідарність, в тому числі стосовно оборони України, можлива лише за умови наявності націоналістичного виховання. І це вкрай необхідна річ в умовах такої війни. А що ми бачимо на прикладі прихильників ЛГБТ-руху з КМДА, керівництва Могилянки та інших діячів ліберального та ультралівого табору? Вони впроваджують абсолютно ворожі лівацькі, антинаціоналістичні ідеї. Ненавидіти чи зневажати ухилянтів чи тих, хто досі не в армії і потрапляє в неї поза власним бажанням – від цього нас має відвадити відчуття любові до нації та співчуття, що має бути однією із прикмет тої самої національної солідарності: цих людей можна перевчити, перелаштувати, перевиховати. Вони все ті ж самі українці, тільки невиховані; вони не розуміють і не знають, і тому так несолідарно поводяться. В тому й місія націоналістів: виховати народ в націю, навчити, показати приклад, вести за собою. Інша справа – достойні ненависті ті, хто повчає народ на хворобливий лад, хто сіє ідеї, які призводять до виродження націй, до їх занепаду, до ослаблення національного організму.
...В балках,в яругах, у ковильних і сухих степахРоздерло серце всі запеклі груди,Червленим криком розписало жах,Затерло навіть тіньколишніх переможних трудів.Вояцтво шкандибало, мов діди жебручі,І кляло всіх старшин,Нараз завив десь пес у кручі,А зза кургану виползли воскреслі лави співборців,Вчорашніх партизан і вгризлися, мов клин.Хоч розпач подвоїла силиІ кидала від шалу в шалі шарпала потухлі жилиЗломився шик,ряд бойовий поникі виростали пагорки мерців.Ця глупа нічПройшла в такій тупій різні,Що серед тьмиГеройські духи тих нестримних січВ позагробовій тишиніЗ гризнею гнівною зривалися одні на одних у повітріВ перекотах на вітрі - Аж див дзюбасте і криве обличчя закривав крильми—————————-—————————-Закам'янів світанок,в підслуху - заставна зміна,Чи не підходить з Заходудвижимий смерч когорт.На тризні мовив волхв,Свята і непорушна ця країна,Не скарги - мста і смерть впадуть на голову,як хто зіткнеться святотатно її віка.Бо Україна - зачарована земля,новітній,Нібелюнгів горт*.Ростислав Єндик, збірка «Титан», 1948*горт – дім, прибежище (з фін.-угр. джерел)
Бачив багато коментарів в інтернеті стосовно лекції 19-го квітня в Могилянці. Ось, наприклад, Катерина Дудка - випускниця Могилянки, ненависниця Авангарду та чомусь особисто мене, що написала дуже багато коментарів про захід, що пройшов під стінами Могилянки і навіть про книгу "Автаркія".Її чоловік, письменник та перекладач Остап Євразієць, відносно нещодавно вступив в ЗСУ. Але як ви думаєте, чи був він хоч одного разу в якості піхоти в посадці? Ні, він прилаштований чи то в "культурний десант", чи деінде - в любому випадку, його "служба" дозволяє йому робити все що заманеться на його так званому "культурному" поприщі.Він ніколи не загине в бою, не буде пораненим, не буде сидіти по норах у посадках чи у підвалах розвалених хат, бігати під артобстрілами, тягнути тіло вбитого товариша декілька кілометрів на евак. Не буде навіть лагодити техніку чи сидіти з пультом в бліндажі. Чоловік Катерини Дудки проліз, прилаштувався, не будучи при цьому військовим спеціалістом і тд. І при якихось питаннях до нього, буде всім розповідати, що "робить свою справу", мабуть. І що він "військовослужбовець ЗСУ", який не пропускає жодного книжкового фестивалю чи презентації книжок. Наприклад, аби прочитати лекцію - я приїхав у Київ вранці в суботу і вночі того ж дня рушив одразу назад в свій батальон. А багато моїх друзів, що були справжніми правими інтелектуалами, взагалі ніколи вже не відвідають жодної книжкової ярмарки чи лекції. Усі ненависні лівим авангардисти одразу після початку повномасштабки пішли в штурмову піхоту. Це були люди, що утворили орден, були ним виховані та намагалися жити згідно його орієнтирам: честь, мужність, віра в божествену природу людини та в вищу, провідну місію Української Нації на теренах залишків Європейської Цивілізації.Наш орден, як і загалом український правий рух, на війні, в обличчі окремих людей явив Україні важливий тип: інтелектуал, що веде збройну боротьбу за націю. Таким був Деймос, що його тексти, зокрема про індоєвропейських богів війни, викликають ненависть в тих лівих в інтернеті. Таким був Микола Крук, ідеолог правого руху України, який упорядкував всю базу чинного та організованого націоналізму та доніс ці ідеали новим поколінням українських націоналістів.На завершення цього тексту – строфа з перекладу вірша поета, східняка, друга авангардистів, Кирила "Ельфа", про Авангард - перекладу, що здійснив Микола "Крук" Кравченко:Сліпучо темним світанкомПоза директив і картНа зло людожерам та комітетам Ми зростимо Avantgarde!
"Г. Сковорода писав, що є дві породи людей: одні роджені вести, другі – за ними йти. «Хто колісцятком, а хто ключиком в годиннику має бути», – писав він – залежить від природи людини, від її вдачі, від «сродності», нахилу. «Черепасі сродне плазувати, орлові – літати, не навпаки»!""Ці три прикмети, шляхетність, мудрість, відвага, – три основні прикмети володарської кляси. Є про них і в Евангелії згадка, що коли провідники народу тратять мудрість, благородство і відвагу, – близькі вони до упадку. З проводом же ж, який ті три прикмети посідає, ніякий ворог нічого не зробить: шляхетного не підкупиш, мудрого – не обдуриш, мужнього – не залякаєш!...""На Україні процес занепаду вершків суспільства почався від розкладу козацької старшини, нашої правлячої аристократії, – розкладу, що осягнув свого зеніту в часи Шевченка. А нова народницька інтелігенція – що від половини XIX в. зголосила права на провід народом, не хотіла на жаль нав’язати обірвану нитку старокиївської й козацької традиції…""Що ж спільного знайдуть між собою ті різні породи людей, коли те, що одні звуть боротьбою з злом, другі називають «некультурністю» і «киринею»? Коли те, що одні звуть трусістю – звуть другі «гуманністю»; що одні картають як потурання каналії, другі хвалять як «толеранцію»; що одні підносять як героїзм, другі – знов плямують як «розбишацтво»? Коли те, що в перших є вірність ідеї і бажання боротись за неї до загину, є в других – «ексклюзивністю» і «фанатизмом»? Що в одних зветься безпринципністю й безхарактерністю, то в других є – «об’єктивністю», а прив’язання до правди своєї – «доктринерством»?"Дмитро Донцов, "За який провід?", 1948 р.Коли чекати, що комсомольці типу Квіта та йому подібних відмінять Донцова?Для нас, і для усіх представників покоління Ukraina Militans, Григорій Сковорода, Дмитро Донцов та кн. Костянтин Острозький мають більший авторитет, ніж "комітети з етики" НаУКМА та їх прихильники.
Після двох світових війн певна частина фінансово-політичних еліт Західного Світу усталилась у думці, що не можна в подальшому допустити існування міцних та однорідних національних спільнот – надто самостійницьки налаштованих, надто кровно споріднених та ризикованих до очолення їх сильними харизматиками. Деяким націям прямо нав'язали відчуття провини, деяким великі економічні сили намагалися змінити навіть дієту; повсюд ослаблювали та нищили усі політичні сили, які виступали з позицій "ні США, ні совєти" (у 20 ст. – і з аналогічними, але актуальними, у 21 ст.) – від дивом народжених всупереч обставинам партій, до гуртків молодих ентузіастів. В програмних документах міжнародних організацій, державних установ, благодійних фондів, були прямо вказані різні напрямки до "одомашнення" та послаблення європейської людини на різних континентах. Це все – історичний факт, із доказами, збереженими вказівками до роботи медіа та прикладами цензурування різних явищ. Але при тому під час страшної війни вилазять якісь дивні люди в українських соцмережах, які намагаються висміяти слово "повісточка" та твердження про її існування.Мова йде про це відео: воно викликало в типової української ліберахи велику лють. Хоча, здавалося б: це ж випустив всього на всього помірний "останній капіталіст".
«Без залучення трудових мігрантів Україна стане бідною країною з літнім населенням», — експерт з працевлаштування Воскобойник.Вже порядком набридли подібні геніальні заяви від різних "експертів", але по можливості треба звертати увагу на кожну з них, та запам'ятовувати імена тих, хто подібне виголошує. Чомусь ніхто з цих перевертнів не дивиться в бік двох мільйонів безробітних українців в Україні, які можуть зробити свій внесок в економіку, але бояться вийти з дому. Чомусь вони ігнорують мільйон військовослужбовців, значна частина з яких після війни буде демобілізована, та десять мільйонів українців за кордоном.На їхню думку, українці Україну зроблять бідною, зі старим населенням, а запобігти цьому зможуть лише асвабадітєлі з братскіх Таджикистану або Бангладешу. Але на практиці, до цього Україну бідною робили чомусь здебільшого представники одного пустельного етносу на тих посадах, де їх не мало б бути, їхні московські друзі там же, та інші, хто займався посібництвом їм. Старим населення України робить війна — батьки своїх дітей до 18 років відправляють подалі від повітряних тривог та мобілізацій 18-25 річних.Незрозуміло і чим займається Міністерство закордонних справ, яке за чотириста тисяч гривень представляє негра-асистента, та Міністерство національної єдності, на роботу якого виділяється 150 мільйонів гривень, а голова якого нещодавно очолив список найбагатших урядовців України, та спроможний лише коментувати поточну ситуацію з українцями за кордоном, не представляючи ніяких реальних ініціатив щодо їх повернення.Треба розуміти, що це триватиме доти, доки триватиме війна, доки українці не переоберуть нову владу, та доки українці не перестануть розділяти один одного. Хто зацікавлений в посіянні розбрату між українцями, та виселенні українців з їхніх етнічних земель — всі мають знати. На кожного українця, який "не такий, тому не має права на громадянство", знайдуться десять узбеків у випадку окупації Московією, або десять сирійців у випадку окупації ЄС, які точно будуть "такими".☠️ @vallholl
Впродовж війни Авангард втратив багатьох представників своєї організаційної старшини. За "міжвоєнного" життя більшість цих людей беззавітно віддалася справі національної боротьби, не маючи зазвичай суспільного визнання їх справ та діючи всупереч усім обставинам. Війна показала, хто є хто - та, на жаль, представники цієї породи є великою рідкістю для України, та їх втрата щораз стає великим горем для української справи. За такими людьми лишається лише слава, і ми маємо встановити її на найвищий щабель - щоб вона овіяла нові покоління героїв, виховуючи їх за наявними прикладами видатних войовників.Незамінною втратою для нас стала і смерть Деймоса - ідеологічного референта Авангарду, історика-індоєвропеїста, перекладача, письменника.Запрошуємо на вечір пам'яті Сергія "Деймоса" Заїковського. У рамках вечора пам'яті відбудеться доповідь про життєвий шлях Деймоса, проведемо дискусію щодо ролі інтелектуала в українській національній боротьбі та поділимося спогадами друзів та родичів про Сергія.Час: 06.04.2025, 18:00Місце: Київ, Музей НаУКМА, вул. Григорія Сковороди, 2Для зручності просимо зареєструватися на Вечір пам'яті за посиланням.
Турист.Антон Зырянов, русский парень из Перми, который стал истинным героем и примером для сотен бойцов РДК.Турист пришел в Украину за несколько лет до начала полномасштабного вторжения. Он буквально пришел пешком через границу, уйдя от псов режима, которые преследовали его за поджог отделения «Единой России». Находясь в рядах киевской «Центурии», Антон без раздумий встал в строй 24 февраля 2022 года и сыграл одну из ключевых ролей в основании Русского Добровольческого Корпуса. Турист с честью прошел сражения на всех фронтах этой войны от предместий Киева и Запорожских степей до терриконов Донбасса и Брянских и Белгородских лесов. Как человек истинно благородного духа, он всегда лично вёл разведчиков в бой, неизменно удачлив, будучи прирожденным воином, наносил болезненные удары режиму Кремля по всему приграничью.Антон погиб в феврале 2025 года. Группа Туриста вступила в стрелковый бой с противником, где он получил смертельное ранение. После гибели командира разведчики РДК принудили противника сложить оружие и сдаться в плен. Так, из своего последнего боя Турист вышел победителем.Настоящий солдат, талантливый командир, кавалер ордена «За мужество» и наш брат Антон «Турист» Зырянов.Навсегда в строю, навсегда в РДК!
