Софі Кінселла «Люби Своє Життя»Якщо б це було моїм першим знайомством з авторкою, то не знав би навіть що думати. Саме тому напишу, чому я так фанатично збираю останнім часом твори Софі. В цілому, все дуже класично для неї. І гумор, і романтика, і абсурд, і купа харизматичних персонажівСхема проста: він і вона зустрічаються на ретриті для письменників, де анонімність — фішка, а писати — головне. Проте як можна писати в таких умовах, коли в животі тріпотять метелики?) Мені дуже подобається, що Мадлен (її справжнє імʼя за життя) в своїх творах показує: стосунки ніколи не бувають легкими. Буде багато приводів розлучитися, розійтися, пійти різними дорогами, проте все залежить від купи обставин, а іноді і від спільного дуже дурного рішення. Якщо це почуття дійсно ТЕ САМЕ, воно буде поряд і триматиме вас поряд. Навіть через дні. Або може місяці. Вам може бути складно разом, однак, прибравши всі задирки, попереду очікує щастя. Можливо до кінця життя. Не факт. Таке життя. Авторка не дає надію на щасливе майбутнє, показуючи, що все в наших руках. Ми можемо самостійно будувати і самостійно ж руйнувати стосунки. Немає конкретного антагоніста — це і є ми для самих себе. Особливо, якщо «сліпі» або дурні. Досвід набувається згодом, помилки враховуються, баги в коді виправляються. Все можливо. Напевно, варто було би сказати, що це романтична література для дорослих, які і так все це життя пізнали та побачили багато «цікавого» — не можу — хотів би все ж таки, щоб кожен побачив красу і глибину сюжетів (стосунків героїв) авторки і зміг собі щось взяти. Або надихнутися)