Кейт Еліс Маршалл «Що Приховує Ліс»Нарешті дочитано) Тиждень для цієї книжки — забагато. Проблема в тому, що вона недостатньо чіпляє, шоб сидіти з нею в руках з ночі і аж до ранку.Багато разів хотілося спати через одноманітні описи. Така величезна кількість описових сцен👀 Ояїбу!Наче і авторка хотіла наситити оповідання кіношними «планами» та «кадрами», але мене особисто це тільки ще більше дратувало, тому що деталей декорацій багато, а фігури не рухаються. Бооорііііінг!!!В якості дебютного роману для дорослої аудиторії письменниці, які раніше писала дитячі жахастики — ок. Сподіваюсь, далі буде цікавіше. Проба пера вдалася, якщо оцінювати обʼєктивно.Субʼєктивно ж: не можу сказати, що історія хоч чимось зачепила. Десь з першої третини я вже відчував хто пахне ванючєю бздою. Так, декількох персонажів не вгадав, але центрових — одразу. Деталі і умови — то деталі і умови — кожен сценарій або сюжет може мати купу шаблонних поворотів. Чи це погано? Та ні. Просто мене не зачепило.Для мене це гібрид «Останні Дівчата» та «Прислухайся до Брехні». У Маршалл мало бути темніше і більш тягучо. Так, вийшло, проте конкретний читач сильно стомився і вже ненавидів абсолютно всіх.Бачив коментарі, що там попереду мене чекає таааакооооооє, а очікувало на мене нічого такого😁Маршалл вміє писати. І видно, шо любить цю справу. Я їй зичу тільки найкращого майбутнього. Просто я хотів, шоб книжка мене наїбала і дала мені вбивцю, який криється, шо криса: наче і на віду, але його постійно не помічаєш, а потім він кокає головну героїню — оце фінал під стать жанру😁 Кейт, треба бути більш безжальною. І трішки сміливіше😉