Емілі Генрі — Люди, Який Ми Зустрічаємо у ВідпустціСеред натовпу людей я не відчуваю себе самотнім, але тільки якщо ТИ є порядІсторія нам розповідає про Поппі та Алекса. Їхня дружба почалася ще з першого курсу. Обоє такі різні, що дивуєшся кожен раз, як вони можуть взагалі знаходити спільну мову. Подорожуючи разом кожного року влітку, вони не тільки бачать гарні місця світу, а ще й пізнають одне одного все краще. Проте щось сталося два роки тому в Хорватії, через що друзі більше не спілкуються. Що могло порушити такі міцні дружні стосунки? І чи зможуть наладити їх хоч колись? ВраженняОфіційно заявляю! Емілі Генрі вкрала моє серденько і більше не віддає. Як читати інших авторок романтичної прози, якщо Емілі закриває всі мої хочу? Це було офігєнно! І смішно, і дуже цікаво, і щемко, і романтично, і тупо (а коли проблеми в стосунках не були тупими?🤭), і трошки перчинки було🌚Так, відкидаємо емоції по максимумуЦе третя книжка письменниці в руках. До цього читав «Пляжне Чтиво» та «Книголюби». І, ОМАЙГАД, сюрпризом не буде — мені вони також сподобались)І я точно можу зрозуміти чому її історії можуть комусь не подобатись. Це просто треба відчувати. Треба бути тим знудженим меланхолійно-апатичним міленіалом з синдромом самозванця; трошки зашуганим попереднім поколінням, який боїться ризикувати та робити хоч щось для свого комфорту, прибутку, розвитку. Це не просто книжки, це звернення такого ж міленіала до іншого, показуючи таким чином, що ти не один в цьому світі, що є такі ж люди, такі ж долі, такі ж думки; це для підлітків, яким вже далеко за 30.Поговоримо трішки про героївАлекс — типовий представник покоління, який бере на себе відповідальність з молодого віку: завжди поступає «як нада», дуже раціональний, в нього є ціль і він до неї йде, тому що просто так потрібно. Тому що так потрібно для сімʼї. Завжди облаштує комфорт іншому, замість зробити щось для себе.Поппі — вид міленіала, який більше за все хоче вирватись з хоумтауну і нарешті почати жити. І в першу чергу для себе. Проте не все так просто, тому що досягши мети, задає собі питання: «а шо я взагалі роблю? для чого? чому? навіщо? що мені робити далі?» — і через це страждає ще більше.Читач може себе впізнати в Алексі, а може і в Поппі, а можливо шматками і звідти, і звідти. Ми такі. Ми хочемо більше, але боїмося: а що, як не вийде? І неважливо де саме. Це стосується будь-якої сфери життя. Емілі Генрі змушує зануритися в цей стан. І якщо немає такого життєвого досвіду, а емпатично не вдається зануритися в емоційний стан дійових осіб, то йде супротив і нерозуміння — ось чому іноді можна не відчути меседж — просто не для кожного.Кінематографічна історія, тому сумнівів немає чому саме цей твір вирішили екранізувати. Сподіваюсь, не перепакостять і зроблять дуже красиву і романтичну історію. 9 січня 2026 року на Нетфлікс. Чекаємо. ВисновкиПопереду мене ще чекають «Кумедна Історія» та «Щасливе Місце». І чуйка мені підказує, що ні кумедно не буде, ні щасливо також. І я цього дуже чекаю😁 «Люди, Яких Ми Зустрічаємо у Відпустці» мені дуже сподобалася. Тут було про шо подумати, про шо посумувати, за шо поперейматись, про шо поплакати, про шо порефлексувати. Це чудова історія про пригоди двох. І про декорації навколо них.🌟🌟🌟🌟🌟ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки