Леонід Нєвзлін

Путін готовий зібрати під своє крило та надати духовний притулок усім прихильникам «традиційних цінностей». Створюється бюрократична структура, яка має допомагати в адаптації та облаштуванні іноземців, що поділяють духовні цінності рашистів.І на Заході такі теж знаходяться. Передусім це ті, хто, більше не витримуючи радикального лівого дискурсу (який до недавнього часу заполоняв західний суспільний простір), з необачності скотився в іншу крайність і вбачає у фашистській за своєю суттю державі — Росії — чудовий для себе притулок, а в Путіні — захисника всього хорошого від усього поганого.Проте справа тут не у «цінностях», а в поляризації суспільства: якщо бути проти лівих, то вже в найрадикальніший, фашистський спосіб.У цьому немає нічого нового — те саме відбувалося в Європі сто років тому. Небезпека, що тоді походила від комуністів (які, до слова, у разі потреби теж тікали до Москви під крило Сталіна), змусила надто багатьох звернутися до фашизму і навіть націонал-соціалізму. При цьому і ті, й інші люто ненавиділи не лише один одного, а й сам Захід — ліберальний і демократичний («прогнилий» і «продажний»).Сьогодні можна спостерігати ту саму ненависть до ліберального і демократичного Заходу з обох боків: як з лівого, так і з фашистського, путінського. До останнього й примикають праві радикали, які не змогли втриматися в межах здорового глузду.А путінські «традиційні цінності» — це лише реакційний (тобто народжений як відповідь на лівий дискурс) ідеологічний конструкт, що виправдовує російську ненависть до Заходу. Адже не можна ж вічно використовувати як ідеологію набридлі міфи про війну 80-річної давнини.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Ідея Дональда Трампа щодо переселення жителів сектора Гази в інші країни — смілива та цікава. Правда полягає в тому, що нині умови життя на цій території жахливі, і змушувати людей залишатися там — неправильно. Їм повинна бути забезпечена можливість виїхати.Звісно, переселення жителів сектора має бути організоване на належному рівні — як фінансово, так і логістично. Так само, як мають бути створені належні соціальні, житлові та інші умови у країнах, які приймуть цих людей. За підтримки США та їхніх союзників це цілком можливо.З іншого боку, необхідно мінімізувати ризики, пов’язані з можливим поширенням ісламістської ідеології в країнах, що прийматимуть переселенців із Гази. У цьому контексті створення великих громад у Єгипті чи Йорданії, як пропонувалося спочатку, виглядає проблематичним. Те саме стосується й інших країн Близького Сходу.Одним із можливих сценаріїв може бути надання жителям Гази коридору через Єгипет до віддалених мусульманських країн, наприклад, Індонезії, Малайзії чи Пакистану.Взяти участь у програмі переселення та адаптації жителів Гази могли б і ті європейські держави, які зайняли безкомпромісну позицію щодо палестинського питання — Ірландія, Норвегія, Іспанія.Зовсім не обов’язково уявляти ситуацію так, ніби всі 1,8 мільйона людей будуть поділені на дві-три великі групи та примусово виселені до якоїсь найближчої пустелі.Проте організувати переселення невеликих груп цих людей у різні країни, надавши їм фінансову та побутову мотивацію, цілком реально.У цьому контексті ідея Дональда Трампа аж ніяк не позбавлена сенсу.Підписатися: Леонід Нєвзлін

⚡️Президент Дональд Трамп під час зустрічі з прем'єр-міністром Біньяміном Нетаніягу ще раз повторив свою позицію щодо необхідності переселення жителів сектора Газа."Цей район зруйнований. Якби у них була альтернатива, вони б туди пішли", — сказав президент США, повідомляє Walla. "Можна побудувати 4-5 зон із красивими містами, де палестинці не будуть помирати. У Газі не було нічого, окрім руйнувань і смерті. Я хочу переселити 1,7 мільйона палестинців із Гази", — заявив він.Водночас Трамп висловився проти будівництва ізраїльських поселень у секторі Газа: "Це занадто небезпечно". Коли його запитали, чи зможуть палестинці, які залишили Газу, повернутися назад, Трамп відповів: "Я сподіваюся, що ми зможемо зробити щось хороше, щоб їм не захотілося повертатися".На питання газети ХаАрец, чи повинна Палестинська автономія керувати Газою, Трамп відповів: "Зараз не найкращий час, ви так не думаєте?".Відповідаючи на питання, чи можливо завершити угоду з ХАМАСом, Трамп сказав:"Угоду можна завершити, але ми маємо справу зі складними людьми". Нетаніягу, своєю чергою, відповів на запитання, чи збирається він виконувати угоду: "Ми спробуємо. Саме про це ми тут і говоритимемо".Щодо переговорів про нормалізацію відносин із Саудівською Аравією, Трамп сказав: "Саудити не вимагають створення палестинської держави в обмін на нормалізацію".

Заяву президента Дональда Трампа про бажання укласти з Україною угоду, що передбачає поставки рідкоземельних металів в обмін на американську допомогу, багато хто трактує як спробу відібрати в українського народу національне надбання. Але, мені здається, це не так.По-перше, Україна сама запропонувала пов’язати продовження та розширення допомоги з розробкою родовищ, наприклад, літію, доведені запаси якого в Україні становлять третину від загальноєвропейських. І ця ідея з’явилася не вчора: ще до початку великої війни в Києві обговорювали залучення компаній Ілона Маска до цієї роботи. Більше того, аналогічна пропозиція міститься у “Плані перемоги” Володимира Зеленського.По-друге, видобуток того ж літію в Україні все ще залишається на стадії "обговорень". Необхідно провести подальші геологічні дослідження родовищ, що потребує окремих інвестицій. Не кажучи вже про саму розробку. Крім воєнних ризиків, відсутність інвестицій у цю сферу пов’язана, на жаль, із класичними проблемами – судовими процесами щодо прав на розвідку, видобуток та саму землю. Вирішення цих питань потребує серйозних і важливих реформ.Запропонувати наймогутнішій країні світу спільний економічний проєкт, у якому вона буде зацікавлена у захисті України, – цілком раціонально. Більше того, це допоможе вирішити ключове питання майбутніх гарантій безпеки для Києва. А ще розвідка та розробка родовищ рідкоземельних металів можуть стати основою для відновлення економіки України, яка потребує та буде потребувати залучення інвестицій. А їх не буде без тих самих гарантій безпеки.Безперечно, національне надбання потрібно захищати та ставитися до нього відповідально. Але головне – щоб це надбання не залишилося предметом порожніх розмов, а працювало на благо українського народу.Підписатися: Леонід Нєвзлін

В Україні демонтують об'єкти, які асоціюються з Росією та СРСР. І будуть демонтувати далі. Тож любителям поплакати за великою російською культурою варто поберегти сльози – вони ще знадобляться. У великих кількостях, до того ж.Я вважаю, і багато разів про це говорив, що лише українці мають право вирішувати, які пам’ятники епох російської чи радянської імперій вони хочуть бачити у своїх містах – дорогою на роботу, до школи або коли біжать у метро рятуватися від бомб і ракет представників тієї самої "великої культури".Нещодавно в Києві було демонтовано пам’ятник фізіологу Івану Павлову. І, як і в усіх інших випадках, це суто внутрішня справа України щодо дерусифікації та декомунізації. А моя справа, наприклад, – що я думаю про Павлова як ученого та філософа. І про його більш ніж критичні висловлювання щодо російського розуму, наприклад. Є лише один маленький нюанс. І сподіваюся, що як друг України я все ж маю право сказати те, що мене особисто зачепило."Попри його внесок у науку, його фігура пов’язана з імперським наративом. Історично школа Івана Павлова проводила жорстокі експерименти не лише на тваринах, а й на людях. Зокрема, для цих експериментів використовували безпритульних дітей віком від 6 до 15 років". Так київська влада пояснює рішення про демонтаж. Щодо імперського наративу у мене питань немає, а от щодо другої частини…Кияни можуть перейменовувати, зносити та демонтувати що завгодно, але не варто на догоду модним сучасним наративам грішити проти істини. Жорстокість і жахливі експерименти Івана Павлова – це один із міфів, що гуляють інтернетом, і немає жодних доказів чи свідчень того, що лауреат Нобелівської премії катував безпритульних дітей.Правота українців не потребує реверансів і доказів. Тим більше таких безглуздих. Слава Україні!Підписатися: Леонід Нєвзлін

В Азії призупинилася торгівля російською нафтою з поставкою в березні. Це сталося через різке зростання вартості фрахту танкерів, які не потрапили під нові санкції США, повідомляє Reuters з посиланням на трейдерів.Покупці та порти Китаю й Індії уникають суден, які потрапили під санкції. Нагадаю, у 2024 році російська нафта становила 36% імпорту Індії та майже п’яту частину імпорту Китаю. Останні санкції були спрямовані на танкери, що перевозять близько 42% морських поставок російської нафти, переважно до Китаю.Індійські нафтопереробні заводи вже звернулися до альтернативних постачальників (на березень і квітень) із країн Близького Сходу, Африки та США, оскільки очікують подальшого скорочення поставок російської нафти.І це, безумовно, позитивний знак. Подібні процеси змушують Путіна метушитися та вигадувати нові “переговорні схеми”. Важливо, щоб нова адміністрація у Вашингтоні не піддалася на його провокації, спрямовані на відокремлення питання нафти від війни проти України.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Саймон Шустер написав цікаву статтю для Time, у якій проаналізував політику Джо Байдена, який сьогодні залишає посаду президента США, щодо війни Росії проти України. Журналіст стверджує, що перемога України ніколи не входила до переліку цілей американської адміністрації.Шустер цитує колишнього співробітника Ради національної безпеки Байдена Еріка Гріна: «Ми свідомо уникали розмов про територіальні параметри... Це не стало б історією успіху в кінцевому підсумку. Важливішим завданням було забезпечення виживання України як суверенної, демократичної держави, вільної у своєму прагненні до інтеграції із Заходом... На жаль, це той тип успіху, який не приносить радості».Автор завершує статтю очевидним для уважного спостерігача висновком: Байден від самого початку заклав думку, що захист України від Росії не рівнозначний її поразці.Попри дійсно значну підтримку з боку США, яка дозволила Україні вистояти під ударами Москви, її виявилося недостатньо для військової поразки Росії. Нова адміністрація Дональда Трампа ставить питання зовсім інакше, демонструючи готовність до контактів із Росією та особисто Володимиром Путіним.Рішучість команди Трампа в просуванні військово-політичних рішень в останні дні спостерігав увесь Ізраїль. Логічно припустити, що запропоновані Вашингтоном підходи до розв'язання питання війни в Україні та методи їх реалізації можуть виявитися не надто комфортними для політиків. Дискусія про параметри «перемоги» та «поразки», ймовірно, залишатиметься предметом обговорення експертів та аналітиків.Підписатися: Леонід Нєвзлін

У команді Дональда Трампа розробляють масштабну санкційну стратегію, яка має сприяти врегулюванню між Росією та Україною найближчими місяцями, пише Bloomberg.За інформацією агентства, розглядаються два основних підходи. Один із них, якщо завершення війни проти України близьке, передбачає заходи для підтримки російських нафтовиробників, які потрапили під санкції. Інший варіант — подальше посилення санкцій.Передбачається, що м'який підхід може включати, наприклад, підвищення цінової стелі на нафту понад $60 за барель, що дозволить російській нафті продовжувати надходити на ринок.Більш агресивна стратегія проти Росії може включати посилення контролю за вторинними санкціями, що спричинить штрафи для європейських судноплавних компаній та азійських покупців, включаючи великі компанії в Китаї та Індії. Ще одним можливим варіантом є посилення контролю за танкерами, які транспортують російську нафту через ключові протоки в Данії та Туреччині.Це дуже нагадує публікацію нових "правил гри" майбутньої адміністрації США. Найважливіша зміна — поява "пряника" для РФ на тлі можливого посилення "батога". Та сама "бізнес-логіка", якої багато хто очікував від Трампа та його команди. Чи спрацює вона у випадку кремлівської банди — величезне питання.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Перші наслідки оголошених днями масштабних санкцій щодо російської нафтової галузі вже є. Потрапивши під санкції, російські танкери, які перевозили понад 2 млн барелів нафти, простоюють у східних водах Китаю після обмежень з боку США, повідомляє Bloomberg. За даними агентства, у східних водах Китаю перебувають три танкери.Під санкції потрапили загалом 183 танкери, пов'язані з «Совкомфлотом», «Роснефтью» та «Газпром нефтью». Перереєструвати таку кількість танкерів за короткий час чи знайти інші способи обійти санкції практично неможливо. А Китай, судячи з останніх новин, не готовий порушувати санкції. Не факт, що готова буде й Індія – другий за величиною споживач російської нафти. Отже, ризики роботи з російською нафтою зростають, а це означає, що її дисконт буде більшим, а витрати на транспортування – вищими.Під санкції потрапили також дві нафтові компанії – «Газпром нефть» і «Сургутнефтегаз». За даними «Коммерсанта», на них в останні місяці припадало до 20% російського експорту нафти. Втім, ці санкції були досить очікуваними, тому шляхи обходу, ймовірно, вже були прораховані.Ще один розділ санкцій стосується великого переліку нафтосервісних компаній. Крім того, американським громадянам заборонено займатися нафтовидобуванням, бурінням, нафтосервісом, а також обіймати будь-які посади в російських нафтових (нафтосервісних) компаніях. З одного боку, за останні кілька років РФ суттєво знизила свою залежність від західних технологій у сервісі. І адаптувалася після хвилі санкцій 2022 року, коли західні сервісні компанії залишили Росію. Вони пішли, але не повністю, і деякі способи обходу залишалися.Проте тепер не факт, що РФ, наприклад, зможе закуповувати бурове обладнання за кордоном, навіть у тому ж Китаї. Крім того (що зрозуміло ще з 2022 року), без закордонних технологій, обладнання та експертів РФ не зможе працювати з важковидобувними запасами. Замінити їх неможливо, у РФ таких технологій немає, а для розробки власних потрібні час, гроші та спеціалісти. У довгостроковій перспективі частка таких запасів у видобутку зростатиме при виснаженні традиційних запасів. Або не зростатиме, якщо не буде технологій та обладнання. Тобто загальний видобуток падатиме.Таким чином, новий пакет санкцій так чи інакше завдасть удару по експортних доходах російського бюджету. Не факт, що Путін витрачатиме менше грошей на війну. Але росіяни явно будуть менше їсти (у широкому сенсі). Падіння валютних доходів призведе до чергового падіння курсу рубля, зростання інфляції, яка й без того не знижується, скорочення соціальних витрат бюджету (на медицину та освіту). Що ж – заслужили.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Росія - мафіозна держава, яка становить загрозу цивілізованому світу. З різних причин. Якщо щось може завдати шкоди, це обов'язково стане інструментом у гібридній війні Росії проти цивілізованого світу. Неважливо, мимоволі чи свідомо.У районі німецького острова Рюген у Балтійському морі у п'ятницю, 10 січня, став некорованим танкер Eventin із вантажем 99 тисяч тонн нафти. Це судно, ймовірно, належить до російського тіньового флоту, створеного для обходу західних санкцій. Ненадійна техніка, відсутність страхування та сумнівна реєстрація під екзотичними прапорами збільшують ризик витоку нафти і масштабної шкоди екології, зазначає Bild.Eventin прямував із Росії до Індії, яка є найбільшим покупцем російської сировини. На подібних маршрутах судна проходять через вузький морський коридор у Балтійському морі, опиняючись за кілька кілометрів від німецького узбережжя. На думку експертів, існує значний ризик аварій, оскільки багато з цих танкерів не відповідають сучасним стандартам безпеки.Глава МЗС Німеччини Анналена Бербок заявила, що Росія використовує «нафтові танкери, які знаходяться у жалюгідному стані», у якості засобу гібридної війни, ставлячи під загрозу європейську безпеку.«Путін розуміє, що нафта може витекти, і тоді туризм на Балтійському морі буде паралізований», — зазначила вона.При цьому згідно з міжнародним морським правом подібні судна можуть продовжувати рух, якщо формально не порушують жодних правил і не завдають навмисної шкоди довкіллю.Санкції ЄС лише забороняють кораблям російського тіньового флоту заходити до європейських портів, але не перешкоджають транзитному руху через Балтику.Лише нещодавно сталася екологічна катастрофа в Чорному морі, де після аварії російських танкерів були зафіксовані величезні забруднення мазутом. Німці (і не тільки вони) мають повне право побоюватися, що подібне може повторитися і в Балтиці, і в будь-якому іншому місці, де присутні судна тіньового флоту РФ.Підписатися: Леонід Нєвзлін