Настання негативних наслідків для боржника через невиконання покладених на нього Законом обовязків, зокрема щодо інформування виконавця, не можна розцінювати як результат протиправних дій (бездіяльності) виконавця щодо перевірки виконання боржником рішення під час прийняття постанови про арешт майна (коштів) боржника.      Аналіз ст. 19 Закону № 1404-VIII свідчить, що обовязки сторін виконавчого провадження- це нормативно закріплені вид та межі правової поведінки стягувача та боржника, дотримання яких є обовязковим.       Отже, невиконання обовязків можна характеризувати як уникнення сторонами виконавчого провадження, зокрема боржником, здійснення покладених на них законами та підзаконними актами обовязків та зобовязань під час примусового виконання судового рішення, що призвело чи може призвести до негативних наслідків або заподіяння шкоди.       ВПРВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/132746774  від 18.12.2025 у справі № 580/3888/24 відступила від висновку КГС, викладеного в постанові від 01.04.2024 у справі № 4/69/07, щодо застосування п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII, вказавши, що проведення перевірки виконавцем під час здійснення виконавчого провадження виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, не має імперативного характеру, а є дискреційним повноваженням виконавця, і, відповідно, не є обов`язковою процесуальною дією в кожному випадку.      Необхідно враховувати, що встановлення факту подання або неподання боржником документів на підтвердження сплати частини боргу до винесення постанови про арешт є істотною обставиною для правильного вирішення справи щодо обґрунтування накладання виконавцем арешту.        Оскільки ВПВС була позбавлена можливості встановити факт подання боржником документів на підтвердження сплати частини боргу до винесення постанови про арешт, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.