Порівнюючи церковносвлов'янські молитовники Василіян 1907 і 1960 років. Цікаво, що в молитовнику 1907-го року бачимо таку вимову молитов: сь вятий, святить ся, прийдеть. А в 5-му виданні 1960р. уже спостерігаємо буквальну транслітерацію: святий, святиТся, прийдеТ. Схоже буквалістичний підхід греко-католицького духовенства до прочитання цс. текстів узяв гору над живою вимовою. P. S. Також цікавий факт: у Жовкві в 1907-му році, де ніколи до того часу не було Російської Імперії, видається молитвослов, транслітерований суто з синодальної редакції церковнослов'янських текстів без жодних змін за винятком (припадім), і те саме відбувається в 1960-му році в Торонто (там уже припаде м). Це свідчить, що синодальна редакція — творіння києво-печерських ченців на чолі з видатним українським філологом, поетом і богословом Епіфанієм Славинецьким — є традиційною для всієї території України. P. P. S Церковнослов'янське "єсмь" транслітеровано як "єсьм" в обох виданнях відповідно до особливостей української вимови. Київський Ізвод