Кожне місто в турі було особливим, але кожне однаково теплим і остинним. ❤️ Вінниця — це найвеселіша презентація, я ржала так, що кілька разів ледь не гепнулася зі стільця. Дея (і всі її книжкові клуби) створила неймовірну книжкову спільноту, яка відкрита до нових авторів та авторок жанрового сучукрліту. А це рідкість і велика цінність. А ще на презентацію вона роздрукувала божественно гарні картинки з естетикою й заморочилася й зробила крутезний квіз для гостей, чи виживуть вони в світі «Змієвих дітей». У мене було відчуття, що я просто прийшла до неї додому на шикарну вечірку й сиджу серед друзів. Також у Вінниці ми визначили, якого зросту Джул відносно Емріса (і як Емріс припіздюнькає про цю вражаючу різницю), намагалися сформулювати запит на секс-сцену втрьох (я все ще чекаю ваші заявки) й багато говорили про султана. Мій улюблений коментар — «ви в соц мережах спокійніша». Крім Деї вечір мені зробила колега Валерія, яка приїхала на подію з Хмельницького й книгарка Марія, яка виконала обіцянку потрусити мене, щоб випали друга й третя частини. Поки не випали, але я в процесі. Також у Вінниці сталися певні сороміцтва з вітриною, але це залишиться між нами, Вінницею й Емрісом. А ще я ночувала в дуже смішному готелі — все в дзеркалах, червоний балдахін, ліжко на п'єдесталі. Скинула фотку мамі, яка вже прочитала другу частину, вона порадила в цій локації дописати кілька абзаців у сцену з оргією в продовженні. ❤️ Дорога до Дніпра була важка — автобус перенесли на годину раніше, я майже не спала, але не тому, що думала про оргію, а тому, що боялася проспати й тривожилася. Місто зустріло шахедами, один навіть завітав на презентацію без реєстрації. Але йому на щастя не сподобалося й він майже одразу пішов. Марина пірнула в таку глибину, яку я від власної книжки не очікувала. Усе таки особливий кайф, коли письменниці модерують письменниць. Над кожним питанням я на кілька митей зависала, бо хотілося закритися десь із блокнотом і порефлексувати. А ще в Дніпрі мене просто завалили подарунками. Дякую за кожен!А ще з Кривого Рогу до мене примчали мої подруги й колеги Влада й Ліза, а ще Владина родина й хаскі Енакін. Офіційно — це мій улюблений гість події. Влада подарувала мені (а)моральну підтримку — подушку з моїми персонажами, яку я буквально не випускаю з рук і досі. У Дніпрі до мене прийшло найбільше близьких — мої бета-читачки Катерина й Стася, очільниця Textoria Анастасія, прекрасна авторка Єлизавета. Мій улюблений коментар — «я буду підписувати в тебе першу частину, поки не вийде друга» і «старт-слово Аркаща». Окрема подяка «Впертій козі» за красивенний простір, смачну матчу й гостинну команду. ❤️ У Харків мене закоХАла Оленка Рибка. «Трипіччя» і «ЛяТюШо», Єрмілов-центр і Будинок слово (нарешті я його побачила!). У мене відкрилося друге дихання після всієї цієї любові (Оленко, мурмурмур, ти серце Vivat)!Модераторка Оксана встигла охопити найбільше тем, а ще якимось чарівним способом вивела мене на цілу лекцію про походження рьокке. А ще Оксана — єдина модераторка, з якою я не була знайома до події, але відчула моментальний контакт і таку легкість, наче ми знайомі сто год. Але чого ще чекати від людини, яка теж любить Лорел Гамільтон? Видавництва, тримайтеся, ми йдемо переконувати вас, що треба переклад. Була неймовірна рада побачити мою прекрасну читачку Оленку, Олександру з мужиками (найгарнішими!), пані авторку Лєну і її маму, Таню Рябченко й Таню Грінько, а ще маму Лізи.Мій улюблений коментар — «стільки дивилася на закладинку, думала, це жінка, а це не жінка!»Я все ще не можу до кінця усвідомити, скільки щастя я відчуваю. Я все ще ніби дивлюся на все це зі сторони. Але я безмежно вдячна. Кожній модераторці, кожному гостю й кожній гості, просторам, які нас приймали, книгаркам і всій команді Vivat, які втілюють мої мрії одна за одною. Усе. Це. Сталося. Зі мною.