👑 Батьковбивця - Олена Кузьміна 👑хтось найбільше в цій книзі любить Емріса, хтось - Маріт, сама авторка - Джула, але моїм улюбленим персонажем є Глуш. обожнюю, коли нам презентують щось незрозуміле - чи то просто явище, чи насправді живий, зовсім відмінний від усього організм, і ти сидиш і гадаєш, що ж це за хтонь така, ладна знищити величезні ділянки землі, зжерти все живе, і потроху розповзається, захоплюючи більше й більше територій.отож, дійові особи:Гамлєт, датський кацап🐟 Емріс, принц Фрейрський, в народі Батьковбивця. живе собі подалі від палацу, ховаючи носа в книжках, трішки невдаха, люблю його;🐸 Маріт, принцеса Фрейрська. її світ та погляди обмежені палацом, мріє про кохання з романів, але має укласти дипломатичний шлюб із султаном Тінерії;😬 Джул, мій син!!! тінерійський приблуда з купою таємниць. хаотік байсекшуал, що вміє думати про себе.це дуже цікаві персонажі, які не завжди роблять те, що хочу від них я, керуються егоїстичними бажаннями, страхами чи травмою, а не логікою чи "правильністю" у своїх вчинках. а це, знаєте, вирізняється на тлі того, як легко буває вгадати, який вибір зроблять герої. і так, це викликало в мені гнів, але разом з тим - захват, бо авторка зуміла створити таких героїв, які видаються реальними завдяки неідеальності (бо ми ж теж не завжди все робимо правильно - хоч стосовно себе, хоч стосовно інших) і небайдужі мені настільки, що хочеться провести їм виховну бесіду та прикласти до серця.🏰 Фрейра - маленьке королівство з роздутим его, де люблять судити все чуже як "погане" та "дикунське", і Емрісу з Маріт знадобиться немало часу, щоб відкрити очі на хибність цих упереджень. ця країна позбавлена магії - тоді як, здається, мальовнича Тінерія на півдні потопає в тих чарах і розпусті, де, ви собі уявляєте, не лише є поліаморні шлюби, а й одностатеві стосунки, який жах, який несмак це в очах фрейрців!і от цим двом фрейрцям доведеться пройти своїми окремими шляхами крізь країну, Глуш, воду, вогонь, стереотипи, аби в процесі відкрити багато нового як про світ, так і про себе. 🪄 хоча книжка зосереджується на двох повах - Емріса й Маріт, основний сюжет найбільше крутиться тоді, коли в кадрі є Джул. хай як це не дивно, але саме він тягне на собі оповідь уперед, саме поруч з ним ми більше дізнаємося про будову та особливості вигаданого авторкою світу.однією з головних приваб для мене є також гумор. хоч це якісь абсурдні ситуації, кумедні назви розділів чи матюки - все це розсипано в тексті дуже вдало, даючи змогу трішки видихнути у вирі подій, що несуться. але, як мені казали в дитинстві, хто багато сміється, завтра буде плакать, то в мене є певні підозри, що пані Олена зробить нам не раз боляче в наступній частині👀💅 окремо відзначу тут репрезентацію бісексуального "пробудження", яке мені здається дуже реалістичним, коли ти вже наче й розумієш, що хочеш, кого хочеш, але закований в упередження мозок змушує сумніватися, соромитися (хоча треба пишатися!!!) й картатися. це досить фоновий елемент для сюжету, але важливий для арки персонажа, певним чином навіть важливіший за інше відкриття про себе, яке на нього чекає. також мені по-мазохістськи подобається, як закрили сюжетну арку першої частини й одразу кинули в нас всі гачки для наступної, тож доведеться тепер чекати й мучитися питаннями, на які я сподіваюся отримати відповіді далі.думаю, ви ще й до цього відгуку здогадалися, що мені дуже сильно сподобалася ця книжка. вона змусила мене і тішитися, і пищати, і гніватися, і матюкатися, покаталася я на емоційних гірках, звісно, люблю таке.10 з 10, 100 з 10, коли там продовження?#відгуки_ганка #квір_література