🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩Я на мить заплющую очі, ковтаючи клубок у горлі. Боже, якби він тільки знав усю правду.— Цього разу я мушу пройти цей шлях сама, без свідків.— Олівіє…— Послухай мене зараз дуже уважно.Він замовкає, і я бачу, як у його глибинах повільно піднімається справжня, жива тривога. Вона майже нестерпна для нас обох.— Коли я повернуся… — мій голос стає ледь чутним, — я розповім тобі абсолютно все. Від самого початку нашої історії.Він завмирає, вдивляючись у моє обличчя.— Справді все?— Абсолютно все, до останньої деталі.— Це звучить так, Олівіє, ніби ти зараз збираєшся на війну, з якої не повертаються.​Я криво усміхаюсь, відчуваючи холод у кінчиках пальців.— А хіба це не війна? Хіба все моє життя не було нею?— Бляха, Олівіє… — він проводить долонею по моїй шиї, дивлячись на мене так, ніби намагається назавжди закарбувати в пам’яті кожну рису мого обличчя. — Я просто не хочу тебе зараз відпускати.​Саме ці слова майже ламають мій опір. Майже. Але я занадто довго і ретельно вибудовувала цю версію себе — ту, яка вміє дивитися в очі смерті без жодної допомоги.— Просто почекай на мене тут, добре? Обіцяй мені.— А якщо я зараз скажу «ні»?— Тоді я все одно поїду, Давиде. Ти ж знаєш.Він важко видихає і втомлено опускає голову до мого чола.— Ненавиджу, коли ти стаєш такою нестерпно впертою.— Ти зараз брешеш самому собі. Тобі це завжди подобалося в мені.«Мережа брехні»