🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩— Ну все, Давиде, думаю, тобі час їхати. Я планую ще хоч трохи поспати та повертатися до роботи. Коли буду вільна — маякну.— Та невже, вигониш мене отак зранку?— Давиде, давай без цього. Ми з тобою обоє добре розуміємо правила і не будемо їх порушувати.— Добре, Караєва. Але наступного разу я маякну, коли буду не проти тебе трахнути.— Так-так-так, звісно, буду чекати.Навіть не прощаючись виходжу і йду в свою спальню. Ну, по-перше, щоб прийняти душ, а по-друге, як мінімум, щоб нарешті вмоститися в ліжко.Думок у мене не так щоб багато. В голові, на диво, тихо. Я навіть не підходжу до вікна, щоб подивитися, чи він поїхав, чи ні. Ну, я впевнена, що цього разу Князєв не залишиться, а все-таки, бляха, послухає мене і поїде. Хоча, знаючи його, він може знову змінити правила, вважаючи, що він хоч щось тут ще вирішує.Сон приходить майже моментально. Я провалююся настільки глибоко, наскільки це взагалі можливо, і прокидаюся вже по будильнику о сьомій ранку. Ледве роздираю очі. — Бляха, треба повертати нормальний графік, а то я так скоро просто помру.Вилізти з ліжка вдається, ну, хріново. Не скажу, що це найжахливіший ранок у моєму житті, але зробити це дійсно важко. Дві ночі без нормального сну відображаються на моєму обличчі. У мене і так обличчя майже постійно незадоволене, а зараз, бляха, я виглядаю на людину, яка готова вбивати. Хоча це добре мене характеризує — людина, яка готова вбивати.І мою ранкову тишу порушує стук у двері.— Блять, якщо там щось не життєво важливе — ідіть нахрен звідси.— Пані Караєва, вам тут дещо передали.Голос моєї домашньої помічниці звучить трохи перелякано. Вони мене побоюються. Ну, майже всі в цьому будинку мене побоюються. Скажімо так, ще пару років назад я могла спокійно комусь прострелити коліно або кинути ножем, якщо в мене був поганий настрій. І зараз я такого не роблю, але пам’ять залишилась, і страх того, що я можу зробити щось подібне, в них також залишився.— Заходьте.Моя помічниця заходить з букетом квітів. Величезний букет лілій. Рожевих.Я дивлюся на неї, ну, не так щоб здивована, але з явним нерозумінням.— Це що?— Привіз кур’єр. Там записка всередині. Дивіться, які вони красиві.— Я бачу, не сліпа. Постав їх у вазу поруч із дзеркалом і можеш йти.Розділ «Мережа брехні» уже на Букнет 😏