▪️▪️▪️▪️▪️▪️▪️Чоловік різко встає і коли я хочу заперечити, він не дає мені це зробити. Підіймає мене та перевертає так, щоб я обіперлася на диван.Повернулася спиною до нього, а обличчям…О боже.Я дивлюся на тих жінок, які танцюють навколо шеста в кімнаті, яку видно через скло.Я не знаю, чи вони мене бачать, але від того, що я думаю, що нас хтось може бачити, в мене не виникає сорому, в мене виникає ще більше бажання.Відчуваю, як моя сукня підіймається. Різкий хлопок по моїх сідницях відлунює аж у голову.Пекучий біль змішується з жаром і ще більшим бажанням. Я стогну, а Арсен шепче мені на вухо:— Ти була неслухняною дівчинкою, Марта. Дуже, дуже неслухняною.Я хочу щось сказати, напевно, хочу сперечатися, але я не встигаю. Саме в цей момент один з його пальців проникає у мене. Відчуття незвичне. Я не відчуваю болю, але воно різке.Таке, що мені начебто не вистачає повітря хоч і намагаюся вдихнути, але вдихнути не вдається.— Дихай, маленька, дихай повільно, бо ми тільки починаємо.Він загинає пальці настільки правильно, що торкається найчутливішої зони. Відчуваю, як клубок всередині мене починає скупчуватися.Повільно. Це знову те відчуття, яке було вперше, але якось не надто швидко. Він рухається у своєму власному ритмі, дозволяючи мені просто відчувати те, що він робить.Уже сьогодні о 00:00 «Гра на межі»