🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️— Караєва — це точно та жінка, з якою можна домовитися. Але вона завжди хоче занадто багато. Від таких, скажемо, краще триматися подалі.— Бляха, від цього не стало зовсім легше.— А що ти від неї хочеш?— Інформацію. Але, думаю, за неї вона захоче занадто багато. І тепер цікаво, як її дістати.— Ну, тут я тобі не допоможу. До речі, передавай Марті привіт. Я ставлю келих, який планував допити.— А ти звідки знаєш?— Ти знаєш, що у нашому світі важко щось приховати. Тому передавай привіт. Думаю, вона мене пам’ятає.Якісь дивні почуття з’являються всередині. Я не хочу думати, що я ревную. Хочу думати, що це просто алкоголь або якась тривога. Але це більше схоже на злість. Особливо його фраза: «Думаю, вона мене пам’ятає».— А ви знайомі?— Слухай, Мусаєв.... Ну, ми всі між собою, в принципі, знайомі. Хтось ближче, хтось далі.— І наскільки ти близько знайомий з Лютою?— Не дружимо. Дуже-дуже давно вона вирішила, що буде прикольно зробити так, щоб ми поцілувалися на очах у Олівії Караєвої. Я не знаю, що там відбувалося тоді між жінками, але в той момент я думав, що вони повбивають одна одну.— О, то ти яблуко розбрату?Я трохи видихаю, але думка про те, що Марта поцілувалася з Князєвим, мене не заспокоює.— Я б так не сказав, але… чорт розбере що в головах тих жінок. Я після цього ні з ким не спілкувався. Вирішив, що так буде правильно і не знаю, чимось все закінчилося.«Гра на межі» уже сьогодні о 00:00 великий розділ від Арсена