В новому розділі « Без шансу втекти» 2 промо на Різдво на трьох 🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️— Тихіше, ведмедику, — шепочу я. — Я не хочу зіпсувати твою гарну мордочку.Щоб підкреслити слова, я витягаю ніж, що лежав у кишені сукні, чекаючи свого моменту. Кидаю його повз його голову, і лезо встромлюється в стіну з глухим ударом. Чоловік здригається, серцебиття чутно навіть мені. ЄСтрах — це перший крок, який змушує думати, аналізувати. Він колишній спецпризначенець, не зламається одразу і це робить гру цікавішою.— Слухай, — каже він, намагаючись заспокоїти голос, але він сиплеться, як пісок. — Я не знаю, що ти задумала і навіщо я тобі потрібен.Кладу палець на його губи — знущально, інтимно, ніби це любовний жест. — Тихо, ведмедику. Забагато слів, а у мене починає боліти голова.Чоловік намагається щось сказати, але я випрямляюся і приставляю ніж до його шиї — холодне лезо торкається шкіри, не ріже, але нагадує. —Ти-хо. Я не люблю, коли хтось такий гучний.Він замовкає, але блиск у його очах то не страх, а розрахунок. Чоловік оцінює мене, як ворога на полі бою. Відходжу, сідаю на стілець навпроти — сукня виглядає абсурдно в цьому підвалі, ніби я з іншого світу. Теплого, безпечного, фальшивого. — Тобі не потрібно ставити запитання, — кажу я спокійно. — І не потрібно знати відповіді. Просто насолоджуйся моєю компанією.Він дивиться на мене, намагаючись зрозуміти. — Я знала, що ти скоро з’явишся, — додаю я, ніби це подарунок. — Тому все для нас підготувала. Оглядаю підвал: труби, лампа, камера в кутку — маленька, прихована, записує все. — Навіть не намагайся кричати, бо це марно. Тут ніхто не почує. Ми з тобою будемо разом, — говорю я легко, майже мрійливо. — Завжди. Я сподіваюся, ти швидко до цього звикнеш.