▪️▪️▪️▪️▪️▪️▪️Сорочка розкривається, і я бачу його груди — мускулисті, позначені шрамами, які розповідають історію, яку я знаю краще за будь-яку книгу. Штовхаю чоловіка назад, до ліжка, і він сідає на край, не опираючись. Стаю між його ніг, нахиляюся і починаю з першого шраму — того, що тягнеться від ключиці вниз, грубий і нерівний, як рана від ножа. Я торкаюся його губами, спочатку м'яко, а потім кусаю шкіру навколо, ніби хочу забрати той біль собі.— Я кохаю тебе — бурмочу я, проводячи язиком по лінії. — Я б убила того, хто тобі це зробив, ще раз, повільно, щоб він благав про смерть. Віктор здригається під моїми губами, і я відчуваю, як його руки тягнуться до мене, але я хапаю їх і притискаю до матраца. — Не рухайся, — наказую я. — Моя черга. Я роздягаю тебе, цілую тебе, бо я ледь не втратила тебе, і тепер ти заплатиш за кожен день, коли я думала, що ти мертвий.Продовжую розстібати сорочку повністю, стягую її з його плечей. Його шкіра гаряча, і я бачу нові шрами — ті, від пожежі, свіжіші, рожеві, як нагадування про те пекло. Один на плечі, круглий, ніби від опіку. Я нахиляюся і цілую його жорстко, впиваючись губами, ніби хочу висмоктати той біль.— Я кохаю тебе так сильно, що готова була померти з тобою там, — шепочу я, і мій голос тремтить від агресії. — Але ти, залишив мене саму, і за це я змушу тебе відчути, наскільки ти мені потрібен. Ти не уявляєш, як я ненавиділа світ без тебе. Я б розірвала кожного, хто стояв на шляху.Чоловік стогне, і я відчуваю, як його тіло напружується під моїми доторками. Спускаюся нижче, до шраму на ребрах — довгого, зигзагоподібного, як від кулі, яка ледь не вбила його. Проводжу пальцями по ньому, потім язиком, кусаючи шкіру навколо, ніби мітячи територію.— Ти мій, Князєв, — кажу я голосніше, з люттю в голосі. — Я кохаю тебе так, що готова вбити за тебе, померти за тебе, знищити все, що загрожує нам. ІМПЕРІЯ ХИЖАКІВ