KRUPKIN

“Новорічні свята - один з найдепресивніший періодів року. Бо маркетинг нав’язує нам період різдва та нового року, як щасливі дні, яскраво показуючи нам через фільми, казки, рекламу, тільки щастя, гармонію, чудо, сімейні традиції, тощо. Але у багатьох людей реальність дуже відрізняється від того, що транслюється в цей період року. І тому люди деприсують”, - таку думку я почув позавчора.В цей період року я багато рефлексую, підводячи підсумки року. Часто розмовляючи з собою: “цього я не зміг досягти”, “чи все я зробив в цьому році” і обов’язково “насолоджуюсь маленькими перемогами, в усіх сферах життя”.Я можу бути засмученим, бути в собі, рефлексувати про не досягнуті цілі, тощо, але депресивний стан точно не про мене. Але розібратись в цій темі я хочу. Тому сьогодні поговоримо про стани, через які люди можуть засмучуватись, в кінці року. І щоб не зловити такі стани, нам варто розібратись в цій темі, спираючись на роботи Фрейда.“Ворог людини — культура”.Коли Фрейд говорить про культуру як про ворога, він не має на увазі мистецтво, освіту чи етикет у побутовому сенсі. У психоаналізі культура (цивілізація) — це система заборон, норм і символів, які стримують природні потяги людини.Людина за своєю природою хоче насолоди, уникає болю, прагне негайного задоволення бажань. Культура ж вимагає протилежного: стримуй бажання, терпи, відкладай, підлаштовуйся, будь «нормальним».У цьому і виникає конфлікт, культура необхідна для співжиття, але вона постійно травмує суб’єкта, змушуючи його жити не своїм бажанням, а дозволеним.«Культура пропонує готові образи». Культура не просто забороняє — вона підміняє.Вона дає готові відповіді:🟡як має виглядати «успішний чоловік»;🟡якою повинна бути «правильна жінка»;🟡коли ти «вдався», а коли — «ні»;🟡заради чого варто жити і страждати.Ці образи небезпечні не тому, що вони погані. А тому, що вони чужі. Людина починає жити не своїм життям; бажати не свої бажання; страждати «правильним» стражданням; радіти «соціально схваленій» радості. У психоаналізі це називається відчуження від власного бажання.«Не розчинитися в цих образах».Розчинитися в культурі — означає ототожнити себе з роллю; замінити “я є” на “я повинен”; жити очікуваннями Іншого (суспільства, батьків, партнерів, аудиторії). Зовні така людина може виглядати успішною. Але всередині — порожнеча, тривога, злість, депресія або постійна втома.Образ людини в собі — це не статус і не роль. Це контакт зі своїм бажанням і відповідальністю за нього.«Стояти осторонь культури»Це ключовий момент, який часто неправильно розуміють. Стояти осторонь культури — не означає бути маргіналом, знецінювати правила, воювати із системою. І не означає сліпо слідувати трендам, поклонятися нормам, жити за сценарієм «так прийнято».🟡Стояти осторонь — означає внутрішню дистанцію.🟡Я бачу правила — але вирішую, що з ними робити.🟡Я знаю образи — але не плутаю їх із собою.🟡Я використовую культуру — але не дозволяю їй використовувати мене.«Не воювати і не поклонятися»Війна з культурою — це теж залежність. Поклоніння культурі — тим більше.Зріла позиція — суб’єктна:🟡я не проти світу;🟡я не за світ;🟡я за себе.Саме з цієї позиції з’являється свобода, зникає істерика, припиняється потреба у визнанні, людина починає жити своє життя, а не доводити щось світу.Тому підводячи підсумки року та ставлячи цілі на 2026 рік, знайте про це. Кожен з нас проживає своє життя. Якщо ми комусь і винні, так це тільки собі. Винні – знайти або змінити своє життя, в напрямку себе.#krupkin_рефлексії

На одній із сесій з психотерапевтом ми розбирали тему люмпенізму.Мені здається це дуже цікавою темою, бо раніше я помічав таких людей поруч, але не мав для них «назви». Чесно, я дуже негативно ставлюсь до таких людей і тримаюсь від них подалі — навіть якщо серед них є близькі.Термін «люмпен» і «люмпенізм» запровадив Карл Маркс. Первинно він описував lumpenproletariat — людей, які випали з продуктивної економічної ролі, але залишили очікування благ.Що таке люмпен.Люмпен — це не про бідність. Це про відсутність ролі, дії та відповідальності при наявності претензій.Ознаки:🟡не створює цінності;🟡не має стабільної діяльності;🟡живе випадковими доходами або допомогою;🟡чекає «справедливості» замість дії.Дуже точний кінематографічний образ люмпена — Чувак (The Dude) з фільму «Великий Лебовські» (The Big Lebowski), братів Коен.Чувак:🟡не працює і не має чіткої ролі;🟡живе випадковими грошима;🟡говорить про «філософію життя», але уникає відповідальності;🟡постійно втомлений, хоча не діє;🟡очікує, що світ якось «сам владнається».Він не злий і не бідний — він випав із обміну. Це ключове. Світ для нього щось винен, але він нічого не повертає у відповідь. Це і є люмпенська позиція: очікування без дії, емоції без вкладень, претензії без відповідальності.Що таке люмпенізм. Люмпенізм — це стан мислення і поведінки, коли:🟡немає дії, але є втома;🟡немає результату, але є образа;🟡немає обміну, але є очікування визнання.Ця людина роками «шукає себе», але не працює. Каже, що «система винна». У стосунках: партнер хоче уваги, тепла й визнання, але не дає опори, відповідальності й дій. Емоції — замість вкладень. У бізнесі людина говорить про «цінності» й «місію», але не створює продукту. Хоче грошей і статусу без результату.Як цю тему називають у психології та психотерапії.Різні школи описували люмпенську позицію під іншими назвами:🟡Ерік Берн — «дитяча позиція» або життєвий сценарій Жертви🟡Зиґмунд Фройд — фіксація на принципі задоволення без переходу до принципу реальності🟡Віктор Франкл — екзистенційний вакуум (очікування сенсу без відповідальності за нього)🟡Альфред Адлер — уникання життєвих завдань і втеча від відповідальності🟡У сучасній терапії — позиція інфантильної залежності, вивчена безпорадністьСуть одна - людина не входить у дорослу роль обміну зі світом.Люмпен: очікування → претензії → напруження → вигоранняАнтилюмпен: дія → результат → обмін → компенсаціяЛюмпен — це стан, а не вирок. З нього виходять не через роздуми, а через діяльність. Саме діяльність повертає тіло, дає ясність, відновлює психічне здоров’я, повертає людину з фантазій у реальність.Це і є доросла позиція.п.с. якщо не бачили фільм «Великий Лебовські», обовʼязково до перегляду #krupkin_рефлексії

Чому дивитися на світ лише через емоції — це пастка.Емоції — важливі. Але коли вони стають єдиним критерієм реальності, людина втрачає здатність діяти ефективно, відповідально і довгостроково.Психологія описує це давно. Ще Зиґмунд Фрейд говорив про конфлікт між принципом задоволення (хочу, відчуваю, нестерпно) і принципом реальності (факти, наслідки, відповідальність).Дорослість — це здатність відкладати емоційне заради результату, а не жити в режимі «мені зараз важко — отже, я маю рацію».Пізніше Віктор Франкл підкреслював: «Людину руйнує не біль, а втрата сенсу». А сенс — це не емоція. Сенс — це напрям, вибір і відповідальність, навіть коли емоційно важко.Когнітивна психологія пішла ще далі. Аарон Бек, засновник когнітивної терапії, довів: люди страждають не від подій, а від інтерпретацій, які емоції нав’язують розуму.Наприклад:«Мене звільнили» → я нікому не потрібен«Мені відмовили» → мене знецінили«Зі мною не погодились» → на мене напалиФакт — нейтральний.Емоція — додає драму.Рішення — або є, або його немає.У поведінковій економіці це підтвердив Даніель Канеман. Він описав дві системи мислення:Система 1 — швидка, емоційна, реактивнаСистема 2 — повільна, раціональна, відповідальнаПроблема сучасної людини — вона приймає стратегічні рішення системою 1. Йде з роботи «бо образили», розриває стосунки «бо стало некомфортно», інвестує «бо відчуває». А потім дивується наслідкам.У стосунках часто кажуть: «Мені важливо, що я відчуваю». І це нормально — як сигнал. Але в бізнесі це не працює. Якщо в стосунках критерієм роблять емоцію, то в діловому світі працює продукт.Продукт — це:🟡результат🟡цифра🟡якість🟡ефект🟡впливУ бізнесі не питають:— «Як ти почувався, коли це робив?»Питають:— «Що ти створив?»Людина, яка намагається жити бізнес-логікою через емоції, або будувати стосунки через очікування результату, плутає рівні реальності.Це добре видно на прикладі людей, які ображаються на звільнення через погані результати. Я багато разів це бачив. Замість того щоб рухатися далі, розвиватися, брати відповідальність вони роками живуть в образі.Емоція стає їхньою ідентичністю. Про це ж говорили стоїки — Епіктет і Марк Аврелій: «Не події керують людиною, а її судження про події».Раціональне й емоційне мають бути роз’єднані.Це не означає не відчувати. Це означає не приймати ключові рішення емоціями. Емоції — це сигнал. Рішення — це вибір.Коли раціональне не відокремлене від емоційного:🟡у стосунках з’являються маніпуляції🟡у бізнесі — хаос🟡у житті — виснаженняДорослість — це не про «мені важко». Дорослість — це про я беру відповідальність, навіть коли важко.#krupkin_рефлексії

Психоаналіз. Аристократія. Зиґмунд Фрейд. Продажі. PR. Політика.Сьогодні поділюсь двума цікавими фактами, які я дізнався нещодавно, в ході однієї з сесій психотерапії. Ці факти на перший погляд не пов’язані між собою. Але якщо дивитись глибше — між ними проходить тонка, майже тривожна логіка ХХ століття.Факт перший. Правнучка Наполеона викупила Фрейда у нацистівУ 1938 році, після аншлюсу Австрії, Зиґмунд Фрейд опинився в пастці. Єврей, відомий мислитель, символ «небажаної» науки — він став прямою мішенню нацистського режиму.Обшуки, допити гестапо, арешт доньки Анни, конфіскація майна. Виїзд з Відня був практично неможливий без спеціального дозволу і великого викупу.Саме в цей момент у його житті з’являється Марі Бонапарт — правнучка Наполеона Бонапарта, французька принцеса, психоаналітикиня і близька учениця Фрейда.Вона використала власні фінанси, дипломатичні зв’язки, аристократичний статус, щоб викупити Фрейда у нацистів, організувати його виїзд з Австрії та перевезти до Великої Британії разом із сім’єю та архівом.Фрейд прожив у Лондоні лише останній рік свого життя. Але саме завдяки цій події його праці, тексти і метод залишилися з світом.Парадоксально, але факт: людину, яка розкривала механізми людського страху, врятував статус, гроші й політична вага.Факт другий. Племінник Фрейда створив сучасну пропагандуДругий факт розгортається вже по інший бік Атлантики.Едвард Бернейс, племінник Зиґмунда Фрейда, став людиною, яка винесла психоаналітичні ідеї з терапевтичного кабінету в масове суспільство. Він виходив із простої, але радикальної ідеї – людина керується не логікою, а несвідомими імпульсами.Бернейс першим системно почав застосовувати це в:🟡рекламі,🟡політиці,🟡корпоративних комунікаціях.Саме він створив те, що сьогодні називають public relations, але по суті — тонку, непомітну пропаганду. Він не продавав товари. Він продавав ідентичність, відчуття свободи, соціальні ролі, символи бажаного життя.Його кампанії впливали на звички мільйонів людей. І що важливо — він відкрито писав, що керування масами є необхідним елементом демократичного суспільства.Сьогодні рефлексія про Фрейда та його вплив. Фрейд – неймовірна історична постать, вплив якої виходить за рамки психоаналізу. Кайфую вивчаючи себе та світ психології. #krupkin_рефлексії

Не інвестуйте в минуле.Думки про минуле та майбутнє - це інвестиція часу та енергії. Ця інвестиція даремна, бо минуле не змінити, а з майбутнім ми можемо помилитися в прогнозах. Але коли ми інвестуємо в теперішнє — у власні дії, вибір, поведінку — ми створюємо майбутнє, яке можемо впливати.Фриц Перлз, засновник гештальт-терапії, називав це «принципом контакту»: людина існує тільки там, де вона діє. Не там, де вона фантазує чи шкодує. Тому інвестиція в теперішнє — це не філософія, а навичка: відповідальність, рішення, крок.Справедливості як абсолюту не існує.Є тільки порушення або непорушення закону — зовнішнього чи внутрішнього. Справедливість виникає не з морального ідеалу, а з кордонів.Юнг писав, що хаос у психіці починається тоді, коли стираються межі — коли «тінь» виходить з-під контролю. Так само і в житті: справедливість — це не про «хто правий», а про чи порушені правила взаємодії. Коли межі відновлені — повертається порядок, а з ним і відчуття справедливості.Не шукайте справедливості. Не шукайте довіри.Ці речі не можна знайти — їх можна лише будувати. Довіра — не фіксований стан. Людина змінюється, її поведінка змінюється, її межі теж змінюються.Ерік Еріксон у своїй моделі розвитку писав, що довіра формується багаторазово: через досвід, через поведінку, через те, як люди реагують у кризові моменти. Тому довіра — це не статус, а процес. І найчастіше вона не втрачається одним вчинком — вона розмивається відсутністю дій.Справедливість відновлюється там, де відновлюється закон.У психотерапії це означає: коли порушені межі — треба повернути межі. У житті: коли порушені домовленості — потрібно повернути правила, а не шукати винних.Коли є структура — є безпека. А де є безпека — там і є справжня справедливість.#krupkin_рефлексії

Дорослі люди, які всередині залишаються дітьми.Сьогодні поговоримо про те, що я дуже багато років не помічав в людях. Навіть не так, я це помічав, але мені здавалось що це нормально, я приймав їх позицію, але в кінці кінців відбувався піздєц. Це стосується як бізнес відносин так і особистих.Вивчаючи цю тему, я зрозумів, що і сам був багато разів був в такій позиції. Дуже не люблю ті періоди мого життя. Але саме тоді до мене прийшло усвідомлення «брати ТОТАЛЬНУ відповідальність, за своє життя».Парадоксально, але що в цій позиції можуть бути навіть наші батьки або ті люди, які є для нас старшими.Дорослі люди, які всередині залишилися маленькими дітьми. Не за віком — за поведінкою, реакціями, емоціями. Психологія називає це дитячою позицією, але в житті ми бачимо це набагато простіше: людина не витримує реальність і починає поводитися так, ніби їй не 30, а 8 років.І найцікавіше — це не про інтелект. Не про досвід. І не про статус. Дитячість проявляється у тих місцях, де емоційне дорослішання зупинилось.Бо в дитинстві не дали опори… або навпаки — контролювали кожен крок. Бо за тебе все вирішували. Бо не було любові чи підтримки. Бо одна ситуація “заморозила” частину психіки на тому віці. І тепер доросла людина живе, працює, будує стосунки… але реагує як дитина.Як виглядає маленька дитина у тілі дорослого?🟡Уникання відповідальності. “Це не я… мені ніхто не сказав”. Дитина завжди шукає винних.🟡Потреба в увазі та схваленні. Коли не хвалять — образа. Коли не помітили — драма.🟡Імпульсивність. Хочу — зараз. Сказав — пожалкував. Почав — не довів.🟡Нуль фрустрації. Щось іде не так — одразу гнів, образа, втеча.🟡Чорно-біле мислення. “Або ти мене любиш, або ти проти мене”.🟡Пошук “дорослого” поруч. Хтось має рятувати, пояснювати, оберігати, приймати рішення. Це найбільший жах, як на мене.Стосунки з такою людиною.Це завжди емоційні американські гірки. Образи замість діалогу. Очікування, що всі здогадається, про все. Ревнощі як ознака відсутності внутрішньої опори. Страх близькості, бо вона нагадує дитячу залежність. «Ти ж чоловік, давай вирішуй, все на світі», «Ти ж жінка, ти повинна про мене турбуватись».Такі люди хочуть любові, але ще більше — щоб хтось заповнив їхню внутрішню пустоту. І часто перетворюють партнера на “маму” або “тата”.Як це проявляється в бізнесі.Співробітник, якому потрібна лише похвала. Без неї він здувається. Уникання відповідальності. Дедлайн пропущено — починається фантазія: “я думав”, “я не знав”. Потреба в контролі керівника. Ні кроку самостійно. Бо страшно помилитись.Емоційні конфлікти. Не підвищили → образився → саботаж. Імпульсивні рішення власників. Коли бізнес живе не стратегією, а настроєм.Вивчаючи різні підходи, до визначення терміну «дитяча позиція», мені сподобались думки Жака Лакана (структурний психоаналіз).Лакан пояснював “дитячу позицію” як невміння від’єднатися від бажань Іншого.Тобто доросла людина:🟡живе для того, щоб її любили, приймали, визнавали;🟡постійно шукає підтвердження ззовні;🟡не має власного стабільного “Я”.Для Лакана це — позиція “не-відбутої суб’єктності”, коли людина не стала автономною.Ключова ідея Лакана: Людина залишається дитиною, доки шукає “великого Іншого”, який скаже їй, хто вона.Що з цим робити.Не рятувати. Не грати у провину. Встановлювати кордони. Бачити, що перед тобою — не погана людина. Перед тобою — незрілі почуття, які потребують дорослішання.І найважливіше: дитину всередині можна доростити — через терапію, чесність із собою, реальні рішення та готовність брати відповідальність.#krupkin_рефленсії

Психологічна кастрація.Звучить просто жахливо, але і в житті це дуже неприємна штука. Багато чоловіків, які стикаються з цим в житті, навіть не здогадуються, що це дуже розповсюджена історія.У психології іноді вживають слово «кастрація», але в переносному, символічному сенсі, а не в буквальному фізіологічному.Символічна або психологічна кастрація.Термін походить із психоаналізу (Зиґмунд Фройд).Він означає позбавлення чоловіка його сили, впевненості або впливу — не буквально, а емоційно чи символічно.Коли жінка:🟡спочатку пробуджує сексуальний інтерес,🟡а потім навмисно відмовляє, принижує чи демонструє владу.Це може сприйматися чоловіком як акт психологічної кастрації, бо:“Ти хочеш, але не можеш — і я вирішую, коли ти отримаєш задоволення”.Тут мова йде не тільки про секс, а про владну динаміку, де одна сторона отримує контроль, а інша — втрачає.Що стоїть за такою поведінкою?З боку жінки це часто:🟡несвідома спроба домінувати,🟡страх втрати контролю (“якщо піддамся бажанню, стану вразливою”),🟡або помста/покарання (“я покажу, хто тут головний”).Тобто “кастрація” в психологічному сенсі — це не про секс, а про емоційну владу.Як це сприймається чоловіком.Для чоловіка це часто:🟡приниження,🟡втрата почуття мужності,🟡відчуття, що його енергію “відрізали” або забрали контроль,🟡повний ахуй.У глибинному сенсі — це удар по самооцінці, по “внутрішньому чоловіку”.Не заздрю чоловікам, які випробовували на собі таку модель поведінки жінки. Висновок, така кастрація – це ред флаг. Дуже шкода, що я не розумів цього раніше. Але як круто, що розумію тепер.#krupkin_рефленсії

Менеджера з продажів (sales manager) можна вважати однією з найпопулярніших професій у світі, і ось чому 👇1. Масштабність попиту• Практично кожен бізнес щось продає — товари, послуги, ідеї, навіть благодійні фонди “продають” цінність своєї місії.• У будь-якій країні є компанії, яким потрібні люди, що можуть залучати клієнтів і генерувати дохід.• За даними LinkedIn, Sales Representative входить у топ-5 найбільш затребуваних професій у світі протягом останніх років.2. Універсальність професії • Менеджери з продажів працюють у всіх галузях: від IT і фармацевтики до нерухомості, освіти та B2B-консалтингу.3. Безпосередній вплив на прибуток • Продажі — це єдина функція, яка безпосередньо створює гроші. • Без продажів не працює жоден інший відділ — ні маркетинг, ні виробництво, ні бухгалтерія.4. Кар’єрне зростання • Багато топ-менеджерів і власників бізнесів починали саме з продажів (це шлях «з поля» у стратегічне управління). • Продажі розвивають ключові навички лідерства, комунікації й стратегічного мислення.Менеджер із продажів — це наймасовіша й найвпливовіша професія у світі, бо без неї не існує бізнесу.

Люди не виходять із стосунків не тому, що не хочуть — а тому, що не знають як.Мій психотерапевт доктор психологічних наук і кожна сесія з нею, це для мене шанс не тільки пропрацювати себе, а й дізнатись у неї багато цікавого. Я дуже люблю розуміних людей і намагаюсь чути кожне слово. Саме тому я і розпочав цей "щоденник" #krupkin_рефленсії , що мати можливість перечитувати та повертатись до пройденого "матеріалу". Сьогодні на терапії я вперше чітко зрозумів на конкретному прикладі, що стосунки дефіциту — це не про любов, це про виживання. Це той стан, коли тебе не бачать. Коли ти ніби є — але прозорий. І що б ти не робив, тебе або бачать, або ні. І від цього залежить твоє відчуття цінності. Це виснажує.А стусутнки з істеричною особою, це супер дивний експірієнс. Істерична особа не здатна любити — вона здатна викликати любов у іншого, щоб переконати себе, що існує. Це болісно, бо за цим завжди стоїть страх бути непоміченим.І, мабуть, найстрашніше у таких стосунках навіть не драма, а те, що вони не мають кінця. Люди не виходять із них не тому, що не хочуть — а тому, що не знають як. Ви просто подумайте про це.Мені важливо навчитися бачити, з якими жінками я маю справу.Бо коли заходиш у близькість із людиною, яка живе в дефіциті — ти сам стаєш частиною цієї порожнечі. І вже не розумієш, де закінчується любов, а де починається втеча від самотності.Також сьогодні я дізнався про таких трьох мислителів, науковців, як Іван Павлов, Зигмунд Фрейд та Жак Лакан. Про Фрейда я чув часто. Павлов писав про фізіологічну природу істерії, Фрейд — про несвідоме бажання визнання, Лакан — про погляд іншого. Хочу почати вивчати їх роботи.Цікавий факт, американці прибрали слово «істерія» із психотерапії, й замінили його спектрами, діагнозами, ярликами. Але суть не змінилася: істерія — це не просто хвороба, це крик «побач мене!»Також, є така штука як істеричний невроз — це ще шанс на одужання. Бо це історія, яка тимчасова. Якщо визнати, що ти хочеш бути побаченим — і дозволити собі стати реальним.Є над чим подумати.

Вчора був перегляд фільму Kon-Tiki — фільм про сміливість і віру в ідею.Обожнюю цей фільм. Дивлюсь його раз 10 точно.У 1947 році норвежець Тур Гейєрдал вирушив у Тихий океан на плоту з деревини бальси, щоб довести свою гіпотезу: Полінезійські острови могли бути заселені не з Азії, а з Південної Америки.Без двигуна, без металу, без GPS.Лише віра в ідею, п’ять товаришів і нескінченний океан.101 день боротьби з бурями, акулами, голодом і власними страхами.Фільм «Kon-Tiki» (2012) — художня екранізація цієї історії.Стрічка номінувалася на Оскар і Золотий глобус, ставши одним із найдорожчих фільмів в історії норвезького кіно.🎥 цікавий факт. У 1951 році сам Тур Гейєрдал зняв документальний фільм про реальну експедицію — «Kon-Tiki» (1950).Цей документальний фільм отримав «Оскар» за найкращий документальний фільм року, ставши одним із перших міжнародних проривів у норвезькому кіно.Він був змонтований із реальних кадрів, які команда знімала прямо під час подорожі плота через океан.💬 Урок, який я взяв з цієї історії:Іноді, щоб довести світові, що ти маєш рацію — достатньо просто вийти в океан і не повернути назад.