Дорослі люди, які всередині залишаються дітьми.Сьогодні поговоримо про те, що я дуже багато років не помічав в людях. Навіть не так, я це помічав, але мені здавалось що це нормально, я приймав їх позицію, але в кінці кінців відбувався піздєц. Це стосується як бізнес відносин так і особистих.Вивчаючи цю тему, я зрозумів, що і сам був багато разів був в такій позиції. Дуже не люблю ті періоди мого життя. Але саме тоді до мене прийшло усвідомлення «брати ТОТАЛЬНУ відповідальність, за своє життя».Парадоксально, але що в цій позиції можуть бути навіть наші батьки або ті люди, які є для нас старшими.Дорослі люди, які всередині залишилися маленькими дітьми. Не за віком — за поведінкою, реакціями, емоціями. Психологія називає це дитячою позицією, але в житті ми бачимо це набагато простіше: людина не витримує реальність і починає поводитися так, ніби їй не 30, а 8 років.І найцікавіше — це не про інтелект. Не про досвід. І не про статус. Дитячість проявляється у тих місцях, де емоційне дорослішання зупинилось.Бо в дитинстві не дали опори… або навпаки — контролювали кожен крок. Бо за тебе все вирішували. Бо не було любові чи підтримки. Бо одна ситуація “заморозила” частину психіки на тому віці. І тепер доросла людина живе, працює, будує стосунки… але реагує як дитина.Як виглядає маленька дитина у тілі дорослого?🟡Уникання відповідальності. “Це не я… мені ніхто не сказав”. Дитина завжди шукає винних.🟡Потреба в увазі та схваленні. Коли не хвалять — образа. Коли не помітили — драма.🟡Імпульсивність. Хочу — зараз. Сказав — пожалкував. Почав — не довів.🟡Нуль фрустрації. Щось іде не так — одразу гнів, образа, втеча.🟡Чорно-біле мислення. “Або ти мене любиш, або ти проти мене”.🟡Пошук “дорослого” поруч. Хтось має рятувати, пояснювати, оберігати, приймати рішення. Це найбільший жах, як на мене.Стосунки з такою людиною.Це завжди емоційні американські гірки. Образи замість діалогу. Очікування, що всі здогадається, про все. Ревнощі як ознака відсутності внутрішньої опори. Страх близькості, бо вона нагадує дитячу залежність. «Ти ж чоловік, давай вирішуй, все на світі», «Ти ж жінка, ти повинна про мене турбуватись».Такі люди хочуть любові, але ще більше — щоб хтось заповнив їхню внутрішню пустоту. І часто перетворюють партнера на “маму” або “тата”.Як це проявляється в бізнесі.Співробітник, якому потрібна лише похвала. Без неї він здувається. Уникання відповідальності. Дедлайн пропущено — починається фантазія: “я думав”, “я не знав”. Потреба в контролі керівника. Ні кроку самостійно. Бо страшно помилитись.Емоційні конфлікти. Не підвищили → образився → саботаж. Імпульсивні рішення власників. Коли бізнес живе не стратегією, а настроєм.Вивчаючи різні підходи, до визначення терміну «дитяча позиція», мені сподобались думки Жака Лакана (структурний психоаналіз).Лакан пояснював “дитячу позицію” як невміння від’єднатися від бажань Іншого.Тобто доросла людина:🟡живе для того, щоб її любили, приймали, визнавали;🟡постійно шукає підтвердження ззовні;🟡не має власного стабільного “Я”.Для Лакана це — позиція “не-відбутої суб’єктності”, коли людина не стала автономною.Ключова ідея Лакана: Людина залишається дитиною, доки шукає “великого Іншого”, який скаже їй, хто вона.Що з цим робити.Не рятувати. Не грати у провину. Встановлювати кордони. Бачити, що перед тобою — не погана людина. Перед тобою — незрілі почуття, які потребують дорослішання.І найважливіше: дитину всередині можна доростити — через терапію, чесність із собою, реальні рішення та готовність брати відповідальність.#krupkin_рефленсії