Про шантаж.Нас шантажують старлінками. Це вкрай небезпечно. Але перед тим як почати говорити про те, що зараз робити, давайте спробуємо відповісти на одне просте питання: "чому?"Популярні варіанти простих відповідей, - "тому, що підораси" або "тому, що можуть", - абсолютно правильні. Підкреслюю - абсолютно правильні. Нажаль, вони не наближають до відповіді на головне питання - "що робити?".Відповідь, яка наближає нас до відповіді на це головне питання, на мою глибоко суб'єктивну думку, звучить так: "бо мудрий український народ, за рідкісними виключеннями, ніхера не вміє керувати ризиками". І оскільки ми досить демократична країна, то і керують нами люди, які теж ніхера не вміють цього робити."Не вміємо керувати ризиками" - це коли ми від стану "та ну фігня, пронесе" одразу переходимо у режим паніки, коли подія, яка апріорі мала ненульову вірогідність настання, таки стається.Приклад рідкісного виключення: начзв'язку 59-ї бригади отримав від комбрига вводні і пішов думати наступного дня як пан Маск вскрився. Що сталось, якщо не помиляюсь, наприкінці 22-го року. Не 23-го і тим більше не 24-го. Бо Сухаревський ще тоді справедливо розсудив, що пан Маск - їбанько і справді може відключити сервіс. В результаті у бригаді старлінк, звісно, лишився, але став резервним засобом з чітко зрозумілим планом дій на випадок, якщо це їбанько справді відключить сервіс.Я не знаю, наскільки загалом у військах почули тодішній дзвіночок, це за межами моєї зарплати. Можу лише сподіватись що почули.Тепер, нарешті що робити:По-перше, само собою, як у всіх випадках коли доводиться стикатись із шантажем, - торгуватись і тягнути час, поки виконується реальна оцінка загрози, щоб торгуватись максимально ефективно. По-друге, подивитись, чи не попереджав хтось раніше про цю загрозу у доповідях на Ставці і якщо ні - видати піздюлєй СБУ, профільному органу який відповідає за безпеку держави. Правда, якщо хтось таки доповідав, то пану Президенту лишиться тільки плюнути у дзеркало, а всім нам - запам'ятати це як ще один пройоб нашого війьково-політичного керівництва. Ну і по-третє - проаналізувати причини ситуації що склалась, ЗАПАМ'ЯТАТИ їх і, як кажуть у секторах безпеки та оборони, "вжити заходів" для нейтралізації цих причин у момент коли вони виникають, а не коли вже треба бігати колами з криком "А-А-А-А-А".Наскільки я розумію, наше політичне керівництво зараз однозначно робить "по-перше". Можу тільки сподіватись, що також буде зроблено "по-друге" та "по-третє". Особливо "по-третє". Бо поки все виглядає так, що і у нашого суспільства, і у нашого управлінського апарата на диво коротка пам'ять.Dixi.