Книжкове буття | Катеринка Ільчук | Під кінець цього року я вже як вичавлений лимон, а рік можу рахувати з...

Під кінець цього року я вже як вичавлений лимон, а рік можу рахувати за два. Вчора згадували деякі із співпраць із колегами для підсумків року, то я була впевнена, що це було не цієї весни, а минулої. 🤪 Сьогодні я майже цілий день працюю, бо деякі завдання давно висіли — і треба нарешті доробити. І багато шукаю різної інформації то тут, то там. І зрозуміла, що за цей рік дуже втомилася від того, що всім все не так. Я розумію, що це накопичувальний ефект, що всім емоційно важко. Але таке відчуття, що за кожну помилку тепер готові розпинати. Частина книжкових блогерів (особливо початківців) будують особистий бренд, сторінку в соцмережах чи весь контент навколо негативу (і навмисно його шукають). Вони фокусуються на чужих помилках, бо «їхня аудиторія має знати про таку ситуацію». Але ж очевидно, що так висвічуються не всі «ситуації», а якісь вибіркові історії. Часто ті ж блогери потім то тут, то там жаліються, що видавництва не надсилають книжки (три новинки зараз — це 2 тисяч грн, звісно, всім все не надішлеш), не купують рекламу, купують рекламу, але не в них, а в когось, хто менше заслуговує (на їхню думку).Врешті частина блогерів (не всі), які кажуть, що популяризують читання, насправді вишукують проблеми, бо це робить їм перегляди і статистику. Як це хоча б щось популяризує? Риторичне запитання. Бо коли такі відео попадають на аудиторію, яка не читає, то єдині висновки, які вони роблять, — загалом не на користь українського, тому навіть не хочу озвучувати (це я не придумала, я чула такі тези). За ці пів року відписалася від 10+ книжкових телеграм-каналів. До деяких заходжу раз на місяць, щоб побачити настрої, але цифри і аналітика показують набагато більше цікавого, ніж емоційні дописи в стилі «хтось там знову пробиває дно, бо вибрав не ту обкладинку».Буває і таке, що те, що блогери називають «критикою», на практиці стає запуском хвилі агресії. І коли серед коментарів з’являються фрази на кшталт «давно по них не прилітало» — це вже про розпалювання конфлікту. Найсумніше, що такі коментарі часто і не модеруються (тобто толеруються?).Великі косметичні, фешн або продуктові бренди часто укладають із блогерами угоди: no negative PR or mentions of brand without prior consent. Або ще «Influencer agrees not to make or publish any statements that are defamatory, derogatory, or negative toward the Brand, its affiliates, employees, products, or services…». Думаю, що книжкові бренди теж з часом до цього прийдуть.Блогери можуть говорити про все, що їм хочеться. Але і бренди можуть вибирати, з ким працювати, а з ким — ні. На щастя, як у блогерів великий вибір, що читати, так і у компаній — великий вибір, з ким співпрацювати. Ми можемо вибирати фокус — і людей, із якими будуємо простір навколо книжок і маємо спільні цінності. Ну і це чудово.