Колоніальне мовознавство за часів радянського союзу накинуло на українську мову багато непритаманних суфіксів.Серед них — активне заохочення вживати словотвірний тип іменників (назв діяча) із суфіксами: • -чик • -щикі водночас таврування інших типів, із такою аргументацією:«заперечення і заборона слів із суфіксами -чик, -щик (коли такі слова існують у мові) було продиктоване націоналістичним відмежуванням української мови від російської і становить перекручення існуючих фактів української мови»Як дослідив В. Токар, цей суфікс виник, сполучившись із двома суфіксами: прикметниковим -ск- та іменниковим -ик- (ямской → ям-щик пор. плескати → плещу, віск → вощаний) у північно-східних говорах Київської Руси.Із них згодом, сплавившись із фіно-угорською і татарською основами, виростала російська мова. Через те свою продуктивність суфікс -щик зосередив на цих віддалених від Києва теренах, і порівняно із пам’ятками XIV і XVII ст. кількість похідних із ним зросла від 12 до 296 — і власне в епоху розквіту Московської держави у XVII ст. В українські пам’ятки цей суфікс потрапив у XVI ст. під безпосереднім впливом московської мови, перші з яких — це: доставщик, бунтовщик, справщик порівняй доставець, доставник, постачальник. А далі його тріумфальну ходу посилив імперсько-колоніальний 350-літній політичний розвиток і панівна шовіністична московська ідеологія, що пустила коріння у словотвірну будову нашої мови, і аж так, що лексикографічні джерела поволі, але послідовно наповнюються неорганічними щиками-чиками.Якщо в «Історичному словникові української мови» їх заледве 7: • ответчик • донощик • справщик • извощик • досмотрьщик • бунтовщик • челомбитчикТо у «Словарі російсько-українському» М. Уманця і Спілки — 70, а вже в найбільшому засимільованому лексикографічному радянському надбанні — у «Російсько-українському словнику» (1948 р.) таких утворень — 97: від апаратчика до холодильщика. З огляду на мовно-культурні орієнтації нашого суспільства, проблема полягає в тім, що сучасні академічні праці, підручники і посібники тощо йдуть добре второваним чужомовним шляхом, пропонуючи меншою мірою запозичений, а радше накинутий суфікс, і то на місці питомих українських моделей, наприклад: Наприклад: • прапорщик → підхорунжий • наладчик → ладнач, наладовець, припасовець, упорядник. • льотчик → пілот • гонщик → перегонець • наборщик → набирач• пайщик → пайовик• паромщик → паромник• пильщик → пиляр, трач• псаломщик → дяк, причетник• бакенщик → бакенник• доменщик → доменник• звощик → візник• обманщик → обманник• натурщик → натурник• ямщик → кучерБагато відповідників зафіксовано в праці С. Караванського:• гонщик → перегонець, гончак, скорогон• денщик → джура• обманщик → махляр, дурисвіт• прапорщик → підхорунжий• донощик → стукач, клявза• паяльщик → лютівник• банщик → лазебник• сищик → слідeць, шпигВласна словотвірна модель легко працює:• вантажник (не загрузчик)• об’їзник (не обкатчик)• газетяр (не газетчик)• велогонець (не велогонщик)• зломник (не зломщик)• попутник (не попутчик)• валютник, міняйло (не валютчик)• сплавник (не сплавщик)• страйкар (не забастовщик)• катеринник (не шарманщик)Отже, як чужі гості без зазіхань можна прийняти хіба що прикажчика і поміщика як історичні архаїзми.Недарма ще 1936 р. Є. Грицак зазначав: «Поширилися в нас, неначе справжня пошесть, слова з російськими наростками -щик, -чик, що їх варто б обминати. В українській мові є наросток -чик-, але його вживають головно при здрібнілих іменниках: хлопчик, горобчик, а при творенні слів, що означають зайняття або працю людей, треба вживати наростків -ик-, -ець-, -ар-, -ач- й інших. Через те постають хибно складені слова, яких у нас наскрізь повно: покажчик замість показникрознощик замість розносецьнакладчик замість накладецьЯкщо в авторитетних і репресованих джерелах (В. Підмогильний, Є. Плужник; Г. Голоскевич) форми на чик і щик відсутні, то в радянських словниках вони масово насаджені.