КАРПАТСЬКА СІЧ

🍁 СУВЕНІР ЧИ ОТРУТА? ЯК МЕРЕЖА U420 ПІДСАДЖУЄ МОЛОДЬ НА «СПАЙСИ»Поки країна виборює свободу в кривавій війні, всередині тилу розростається інша загроза. Журналісти Bihus.Info викрили масштабну схему: мережа магазинів U420, яка маскується під «кафешопи» з легальним канабісом, насправді торгує небезпечною синтетикою.Що відбувається насправді? Під виглядом «сувенірів», джоінтів та гашу підліткам продають синтетичні канабіноїди. За даними експертизи МВС, це різновид «спайсу», який офіційно заборонений в Україні.Географія отруєння: Мережа вже налічує близько 30 точок - Київ, Ужгород, Львів, Харків, Дніпро, Одеса. Вони працюють там, де є молодь.До реклами залучають блогерів, створюючи ілюзію «безпечного кайфу» та модного тренду, рекламуючи синтетичні речовини, які можуть викликати отруєння, судоми та зупинку серця.Це неприпустимо. У той час, коли українці воюють за майбутнє держави, заробляти на здоров’ї підлітків - означає свідомо нищити власне суспільство.Ми закликаємо: Поширювати правду - відповідальність за популяризацію такого контенту мають нести і ті, хто його рекламує. Бути свідомими - сила молоді в ясній голові та відповідальності. Ми будь якими методами зобовʼязані зупинити розширення цієї загрози Україні потрібна здорова молодь!🏴Приєднатись до наших лав 📱 Інстаграм 📱 Тік-ток

✋Сьогодні уродини Миколи Лисенка — батька академічної української музики, автора опер, хорових обробок, зокрема «Молитви за Україну», романси та інших творів.«У 14 років я поклявся на “Кобзарі” служити Україні — і ця клятва для мене важливіша за будь-які посади чи нагороди», — згадка Миколи Лисенка з дитинства.У 1878 році він брав участь в археологічних експедиціях на острові Хортиця, де вивчав залишки козацького минулого, що згодом вплинуло на створення опери "Тарас Бульба". Опера створена за повістю Миколи Гоголя на лібрето Михайла Старицького.Перша постановка опери мала відбутися у 1918 році в Києві: за неї взявся Лесь Курбас, а оркеструванням займався Олександр Кошиць. Проте під час визвольних змагань армія Антона Денікіна захопила столицю, і прем'єра була зірвана, а за невідомих обставин значна частина декорацій була знищена пожежею, крім ескізів костюмів Анатолія Петрицького, хоча сам Київський оперний театр уцілів.Вдала прем'єра відбулася 4 жовтня 1924 року в Харківському національному академічному театрі опери і балету.Лисенко залишився не лише музикантом, а й національним діячем, який через свою творчість виховував патріотичний дух українців. Для молодих музикантів і громадських діячів це стало зразком відданості культурі та українству.🏴Приєднатись до наших лав 📱 Інстаграм 📱 Тік-ток

Вірш написаний загиблим в обороні столиці командиром бойової групи Карпатської Січі Кирилом "Коброю" Бабенцовим. "Колись і мені за вами піти -в обійми безодні чорної пут..."Назавжди з нами! Ваші іменна в диханні зими,В іскрах костру і запаху диму.В обрисах гір і в колах озер,В лісах і в степах я бачу Людину.Вашим словам вторить автомат.Ваші цитати в розривах гранат.Обличчя в обрисах, тінях і знаках,На наших губах і в шалених атаках.Я чую ваші імена, я чую ваші голосиІ бачу ваші очі.В безмежності зір, що сходять щоночі,В сніжних заметах і в краплях роси.Ваші обличчя минають у натовпіта наздогнати їх неможливо.Я згадую перемоги у захватіІ ваші поразки гортаю тужливо.Ваші обличчя я бачу у сні(Я і сотні таких же як я).Тих, що назавжди далеко пішли.Тих, кому нема вороття.Ті хто мандрують в далекі світи,Ті що віднині вже більше не тут.Колись і мені за вами піти -в обійми безодні чорної пут...Та поки я жив,Поки кров ще пульсує у венах,Допоки Бог не покликав у ваші ряди:Я буду писати ваші імена,Я буду чути ваші голоси!

Ми добре розуміємо, що те, якою буде країна завтра, залежатиме від сьогоднішнього молодого покоління, від того, як воно навчається, як мислить, які цінності для себе обирає і як згодом братиметься розбудовувати державу. Саме тому для нас важливо працювати з молоддю, говорити з нею чесно, пояснювати те, що відбувається, і передавати досвід, який сьогодні здобувається у складних обставинах війни.Сьогодні особливо очевидно, наскільки необхідно знати елементарні правила безпеки, розуміти відповідальність за власні дії, підтримувати один одного і усвідомлювати потреби ветеранів, які повертаються з фронту і потребують уваги та поваги.Під час спілкування з учнями бійці підрозділу «Карпатська Січ» разом із ветеранами з команди «CS Gladiator», на запрошення Ужгородського ліцею №20 «Лідер», ділилися власним досвідом, відповідали на запитання і пояснювали, чому здатність діяти відповідально, підтримувати один одного і залишатися небайдужими є ключовою для тих, хто становить майбутню еліту нації.Ми переконані, що відверта розмова і переданий досвід допомагають молодим людям усвідомити реальність, у якій вони живуть, і зрозуміти, що майбутнє держави залежить від їхніх знань, вибору та готовності брати на себе відповідальність.

Щодо ситуації навколо Національного військового меморіального кладовищаМи, бійці Карпатської Січі, категорично не приймаємо ситуацію, за якої судове рішення ставить під сумнів гідність і спокій полеглих Захисників України.Для війська памʼять про загиблих не абстракція і не формальність. Це основа військової честі, побратимства і відповідальності живих перед тими, хто не повернувся. Кожен воїн, похований на Національному військовому меморіальному кладовищі, має право на недоторканність свого місця спочинку.Ми не беремося оцінювати юридичні нюанси землевідведення. Але ми чітко заявляємо, що рішення, які створюють ризик наруги над могилами загиблих або навіть допускають думку про їх ексгумацію, є неприпустимими, особливо в умовах повномасштабної війни.Кладовище вже функціонує. Там поховані українські воїни, зокрема невідомі солдати та герої найважчих боїв цієї війни. Відтепер це пряма відповідальність держави - знайти правовий механізм, який захистить це місце памʼяті, а не поставить його під загрозу.Ми не дозволимо, щоб полеглі Захисники стали заручниками бюрократії, байдужості чи правових маніпуляцій.Памʼять про загиблих - це не предмет спору. Це межа, яку переходити не можна.

ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ РУСІНОВАСергій Русінов був ветераном, українцем і батьком, людиною з принциповою проукраїнською позицією, яку знали як чесну і незручну для системи. Нині у публічному просторі з’являється все більше свідчень людей, які його знали. Вони, хоч і не є доказами, сигналізують про необхідність відкритого та незалежного розслідування, зокрема у справі, пов’язаній із депутатом Віталієм Сторожуком.27 січня Сергій опинився в центрі трагічного конфлікту через провокаційні дії депутата Сторожука. Через ці дії загинули невинні поліцейські, які також воювали за Україну. Сергій Русінов став жертвою маніпуляцій і складних обставин, спричинених провокацією.Відомо, що Віталій Сторожук у минулому брав участь у форумі «Селігер» – заході, який використовувався для формування та поширення проросійських наративів і був пов’язаний із політичним керівництвом рф. Також після Революції Гідності його бізнес-діяльність за кордоном була пов’язана з особами та структурами, які мали тісну співпрацю з країною-агресором. Ці факти викликають серйозні запитання і потребують ретельної перевірки.У цій історії немає переможців – є лише біль і нагальна потреба в правді. Суспільство має право вимагати відкритого та незалежного розслідування, не поспішати з висновками і не вішати ярликів. Водночас важливо говорити про проблеми, з якими стикаються ветерани після повернення з війни, про психологічний і соціальний тиск, про виснаження тих, хто не погоджується мовчати, і про відповідальність держави перед тими, хто її захищав.Пам’ять про Сергія Русінова - це питання правди і гідності суспільства. Світла пам’ять йому та усім Захисникам України, яких ми втратили як на фронті, так і після повернення додому.

АССА LARENTIA - ТОЧКА НЕЗВОРОТНОСТІУвечері 7 січня 1978 року ультраліві бойовики розстріляли групу молодих неофашистів на Via Acca Larentia. Загинули Франко Бігонзетті і Франческо Чаватта. Через кілька годин в зіткненнях із поліцією отримав смертельне поранення Стефано Рекьоні. Побоїще на Акка Ларентія стало поворотним моментом «свинцевих сімдесятих» в Італії. Серед ультраправої молоді поширилося переконання, що збройна відсіч - єдиний адекватний метод антикомуністичної боротьби, а державний апарат розглядався як посібник комуністів і головний ворог. 28 лютого 1978 року Валеріо Фіораванті, Крістіано Фіораванті, Франко Ансельмі, Алессандро Алібранді, Даріо Педретті, Франческо Б'янко, Паоло Рудольфо і Массімо Кордаро обстріляли групу комуністів на площі Сан-Джованні. «Червоний» бойовик Роберто Сіалабба був убитий пострілами Ансельмі і Фіораванті. Так NAR вперше застосували вогнепальну зброю. Жертви Акка Ларентія були відомщені. Фактично безкарне вбивство трьох бійців сколихнуло ультраправу молодь. Сформувалася нова генерація неофашистських терористів, представлена насамперед Революційними збройними осередками (NAR). Її відмітними ознаками були спонтанність дій і невизнання будь-яких авторитетів (за винятком П'єрлуїджі Конкутеллі), абсолютна відданість боротьбі, різкість та безкомпромісність. «Ті, хто сьогодні кидає в тюрми наших товаришів, ображає в газетах і на телебаченні пам'ять наших полеглих бійців повинні знати - ми переконаємо людей в правоті знищення ворогів», - із листівки NAR. І вони переконали. Acca Larentia 48 років тому стала точкою незворотності. На сьогоднішній день вулиці Риму – серця Європи, серця великої імперії цивілізації - належать правим.

«...Я не можу битися зброєю. Але я б'юся різцем і долотом. Я каліка, б'юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива... Я хочу, аби світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б'ються» ✋Ці слова Ніла Хасевича звучать так само гостро й нині, як і тоді, коли він вирізав повстанські гравюри в підпільних криївках.Учора ми згадували 120-ту річницю від дня його народження - митця світового рівня, члена ОУН, воїна УПА, який навіть після втрати ноги в дитинстві залишався в авангарді визвольної боротьби. Хасевич розумів силу образу, силу символу, силу мистецтва, що може тримати дух не гірше за зброю. Недарма він писав у часописі «Волинь» ще в 1941-му: Ніхто не заперечить можливостей графіки як зброї пропаганди й підтримки. Саме він і його учні створили той візуальний образ повстанця, який сьогодні знає кожен, хто бодай раз тримав у руках повстанську листівку, плакат чи агітку.120 років Нілу Хасевичу.Майстру, який загинув у бою з МГБ, але лишив по собі справжній код спротиву, який ми продовжуємо і сьогодні.🏴Приєднатись до наших лав 📱 Інстаграм 📱 Тік-ток

🔱Не знаємо, чи рухається кудись тема перемовин - бо довкола більше туману, ніж реальності. Але напевно одне: фронт рухається далі, хлопці продовжують гинути, проблеми нікуди не зникають. І поки частина суспільства втомлено зітхає, мовляв, «ось уже мирні пункти оприлюднили значить, скоро кінець», наш ворог лише посилює удари і перевіряє нас «на злам». Для значної частини людей війна «закінчилася» в момент появи нереалістичних для цієї війни пунктів “миру”. І саме в цьому - найбільша небезпека. Бо війна не закінчується на папері, вона не завершується відчуттям “ніби процес пішов” чи “десь там щось обговорюють”. Війна закінчується тоді, коли ворог реально зупинений, а наша держава стоїть на ногах і може диктувати умови, а не підписувати ілюзії.Ми маємо зібратися. Дослівно - зліпити себе докупи, вистояти, витримати, прожити цей період невизначеності, щоб дожити до реальних перемовин, а не до їх запаху. Бо запах може бути солодким, але завжди передує гниттю. Історія вже показувала, до чого приводять “гарні на папері” угоди, укладені під тиском втоми.Хасав’юртські домовленості 1996 року - живий приклад. Тоді росія, не здобувши перемоги у Першій чеченській війні, пішла на угоди, які мали створити враження завершення конфлікту. Втомлене суспільство вдихнуло з полегшенням, політики заявили про “мир”, а кремль тим часом просто перегрупувався, набрався сил і через три роки запустив нову, ще більш криваву війну. Виграний час використали для реваншу.Історія повторюється щоразу, коли хтось плутає паузу з миром. Не можна дозволити собі “мир”, після якого через три роки поллється у десять разів більше крові. Не можемо зараз дозволити собі самозаспокоєння. Бо ворог саме цього і чекає щоб ми розслабилися, опустили плечі, перестали тримати стрій. Сьогодні наше головне завдання - дожити до справжніх, чесних для нас перемовин, які спиратимуться не на ілюзії, а на позиції сили. Україна має підійти до будь-яких переговорів не знесиленою, не деморалізованою і не роз’єднаною. А вистояною, зібраною і внутрішньо твердою.Нам потрібна холодна голова, тверда спина і здатність бачити за межі сьогоднішнього шуму.КАРПАТСЬКА СІЧ 🇺🇦«WarWar»

Допоможімо врятувати маленького Олега Ригана із Закарпаття❗️Шестирічний Олежик з Оноківців бореться з важким генетичним захворюванням – м’язовою дистрофією Дюшена. Діагноз підтвердили 23 березня 2023 року в обласній клінічній лікарні.Міодистрофія Дюшена – генетичне захворювання, що характеризується швидким прогресуванням м'язової дистрофії. Призводить до повної втрати здатності рухатися та в підсумку до смерті.Єдиний шанс зупинити прогресування хвороби – генна терапія Elevidys. Це одноразовий укол, який дає дитині можливість жити без постійного погіршення стану. Препарат вважається найдорожчим у світі, його вартість – понад 2 900 000 доларів, і він підходить лише дітям до семи років. Час спливає. Без лікування хвороба поступово вражає всі м’язи, зокрема серце та легені.Батько хлопчика – військовослужбовець ЗСУ, учасник бойових дій із 2014 року. З початком повномасштабної війни він знову став до лав захисників, але нині веде ще одну найважливішу боротьбу –за життя свого сина.Родина не в змозі самостійно зібрати таку суму, тож звертається до всіх небайдужих із проханням про підтримку, кожен переказ, кожне поширення мають велике значення для дитини💳 Реквізити для допомоги:ІPayPal: [email protected]Збір коштів на препарат Elevidys$ 2.900 000Дані для попровнення рахунків в Приватбанку: ₴ 4149 4975 0620 4660 $ 4149 4990 8548 5918€ 4149 4975 0752 0510Дані для попровнення рахунків в Монобанку: ₴ 4441 1144 1602 7819 $ 4141 1144 8510 1172€ 4141 1144 9341 1977Банка в Монобанку:https://send.monobank.ua/jar/71qGnvNH9eМама Олежика в соцмережах⬅️Контакти:0507081540