ПІДПІЛЛЯ КОРИФЕЯ

Я — Макс Чорний, і моє резюме — це 20.000 км автостопом, досвід на лінії евакуації, пʼять років у гонзо-журналістиці, дві художні книги, вміння рахувати до десяти, талант робити з пластикових текстів витончені шовкові вбрання, знаю як збирати цирк-шапіто.Що я можу дати вашому проєкту:• Гонзо-репортажі та копірайтинг: дістаю живі історії там, де інші бачать порожнечу.  • Смисловий менеджмент: поєдную факти та емоції у цілісний продукт.  • Генерація ідей: на брейнштормах я — ваш шкіпер.  • Залізна адаптивність: вільна англійська, досвід логістики складних турне та нульова вразливість до дедлайнів.  Завдяки своєму бекграунду я маю унікальну здатність адаптуватися до будь-якої тематики: від глибоких репортажів для національних медіа до розробки складних бренд-стратегій та архітектурних описів. Мій досвід охоплює роботу перекладачем на лінії евакуації, логістику циркових турне та видання книг у різних жанрах — від сатиричної прози до воєнної документалістики. Така мультидисциплінарність дозволяє мені миттєво входити в контекст нової ніші, вільно конвертувати сенси між мовами (UA/EN) та створювати гострий, позбавлений «пластику» контент, незалежно від складності завдання чи специфіки продукту.Шукаю саме Remote. Готовий вриватися в круті проєкти. Пишіть в ДІРЕКТ, скину резюме

⁃ якраз вірші писати пора.він каже. ⁃ яка така пора?відповідаю я. ⁃ ну от, струнко натягнуті небеса, волога земля, листя стелиться килимом, жовтизна, всі діла.всі діла, всі справи зроблено,вода до ранку твердне, сильнішає відчуття холоду.дім наближається із кожним новим кілометром.поезія набуває ваги лише зі смертю свого поета.речі набувають ваги, як калоші — дощової води.суши ноги швидше, вбережи себе від біди.дурням завше легше живеться, повторює він. із кожним новим кілометром наближається дім.і ось, вага речей, переповнює тебе сповна.спочатку тепла, приємна, а згодом льодяна вода.все-таки, думаєш, варто, нести цю ношу важку.заносиш болото у дім, дістаєш промоклу стопу.грієш пальці полум‘ям, слухаєш, як тріщить вишня.вибираєш м‘ясо із олова, запиваєш вином ніжним,згадуєш, скільки праведних, бачив, скільки людей грішних.хто з них був бідними, хто був із грішми,хто подавав набої, хто ставив підніжки,хто виїдав останнє, хто стріляв сіжки.згадуєш кожного, хто траплявся тобі на шляху… ⁃ ну, так напишеш шось? осінь ж, ностальгія, всі діла?всі діла, всі справи зроблено.взуття сохне, все менше відчуття холоду.поезія ця, не має поки жодного значення,допоки триває життя, допоки все так однозначно.допоки є чорне і біле,допоки є крила і стріли,допоки всякі дебілипишуть про осінь змарнілу,лишається тільки одне:йти, як дорога веде.

мені двадцять один, мої двадцять годин із сорока восьми — робочі;не змінюють становища ті зміни шість/один, один-самий, самий-один немов літак старий на цвинатарі летовищакороль помирає у лівій руці, роберт домс у правійнедостатньо для розумак, занадто для маргіналівбажання життя викривлює, немов би синусоїданемов би батько-веган м'ясо сину замість сої дав;день пролітає за днем, заглядую у вікнау них люди похилого віку на мене точать ікланемає проблем з фантазією, можу уявитиза рогом вже гострять ножі їхні голодні дітице Україна брат, слід гартувати духвиховувати тіло, на брехню гострити нюхне громадянська лірика і не пуста риториказбирання фпв дронів покращує моторикудай Боже, чорт забирай, небо загущене молоко, час крапає, чай поцвівхата запущена, наосліп вимикаю світло відкриваю пляшку першим що під руки попадається, звідки тут водахто був тут, хто узяв ключі від дому, стрибає на серці ніби це батутпрошу перестань, навіть машинам треба відпочинок і заміна мастилу мене немає відповідей на запитання усе чорне — чорне, усе біле — біле,твій шлях прямий до першого поворотуусі дебіли — дебілиструктура без центру довільно плодиться у варіаціяхінвестуй у силу та владу над групамибери участь у заворушеннях і провокаціяхреалізовуй на інших свою хвору уявузначення більше не мають значення,читай по губам, проси пробаченняану і хто тут тепер гуманітарійпохмеляюся бульйоном сповідаюсь тітці кларіти прости мене старенькапросто я щось трохи цейзагубився серед людейну і хто тут тепер гуманітарійпохмеляюся бульйоном сповідаюсь тітці кларіти прости мене старенькапросто я щось трохи цейзагубився серед людей14-31.10.24