– Профспілка дивиться на ситуацію завжди однаково: її головна мета в будь-яких умовах – захищати права та інтереси спілчан. Коли йдеться про законодавчі зміни, які наполегливо форсуються Урядом, ми маємо два маневри. Перший: зайняти позицію жорсткого заперечення. Її, як показує досвід, буде проігноровано, але потім ми зможемо, зберігаючи імідж борців, сказати «ми ж виступали проти». І другий: включитися в процес доопрацювання новацій і максимально вплинути на його підсумок, відстоявши конкретні права та гарантії працівників.Так, обрати цей варіант – означає наразитися на численні закиди у неспроможності та примиренстві. Що ж, результат для нас важливіший за імідж. Тим більше що зараз принаймні є з чим працювати. Мова про ліквідацію наявної системи не йде. Наявний проєкт Кодексу – новочасний, але він продовжує сторічну традицію кодифікації трудового законодавства.Сьогоднішній документ – певною мірою компіляція з окремих нормативних актів, які перебувають на різній стадії готовності. Щодо їх добору, вважаю, варто було б провести серйознішу дискусію. Наприклад, Закон України «Про колективні угоди й договори», який став частиною третьої книги ТК, міг би існувати самостійно. Натомість регулювання питань щодо безпеки та охорони здоров’я на роботі, відповідних гарантій і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці в проєкті ТК майже відсутнє – ці питання здебільшого перекинуто на окремий законопроєкт «Про безпеку і здоров’я працівників на роботі», який ПМГУ категорично не підтримує. Та в побудові проєкту ТКУ є логіка.У преамбулі до нього зафіксовано, що він розвиває визначені Конституцією загальні засади, які проголошують Україну демократичною, соціальною та правовою державою, визначає правові механізми реалізації права на працю, його захисту та забезпечує встановлення балансу інтересів працівників і роботодавців. А от наскільки все це вдалось відобразити в тексті – то інша розмова.– Які завдання стояли перед представниками Профспілки в процесі роботи над текстом проєкту? Чи вийшло їх вирішити? – Експерти ПМГУ пропрацювали весь проєкт, від початку і до кінця, приділяючи особливу увагу моментам, пов’язаним з колективно-договірним регулюванням трудових відносин, вирішенням трудових спорів, зарплатними питаннями, гарантіями працівникам щодо зайнятості, відпусток, доплат. Непросто було повернути викинуту авторами норму щодо надання додаткових щорічних відпусток за важкі та шкідливі умови праці та за особливий характер праці. Складно йшла розмова про обмеження понаднормових робіт – ми наполягали, і врешті погодили, що воно має як мінімум відповідати міжнародним нормам.Багато наших зауважень стосувалися процедури звільнень, режимів роботи, залучення до надурочних робіт, оплати праці, визначення мінімальної заробітної плати, гарантій діяльності профспілок та захисту обраних до виборних органів та багатьох інших – все це, на жаль, все ще адекватно не виписано.Хоч профспілки брали активну участь в доопрацюванні проєкту, до фінального етапу процесу на рівні органів влади нас не залучили, що зафіксовано у висновку Секретаріату КМУ. Також у ньому зазначено, що проєкт акта не був підтриманий Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні та Уповноваженим Верховної Ради з прав людини. Це свідчить про наявність значної кількості неврахованих зауважень.Тож робота профспілкових експертів дуже далека від завершення. Попереду в нас – титанічна праця з доведення необхідності врахування наших пропозицій під час підготовки до ухвалення проєкту в цілому.Профспілка металургів і гірників України