Час від часу я уходжу в бінж рідінг книжок на якусь тему. Сьогодні хотів би чуть синтезувати думки про системи та системне мислення. У Мангера (poor charlie's almanack) , Медоуз (systems thinking), Авер’янова (системное познание мира) й Голдратта (goal) є думки, які можна екстраполювати на нинішню ситуацію в SEO.

Якщо глянути на нішу iGaming то можна побачити знайомий цикл - з’являється робоча темка, на ній швидко заробляють, масштабуються й поступово починають вважати, що так буде завжди. Уявіть, що ви - індичка на фермі (команда, яка клепає монобренди тисячами). Роками фермер (Google) годував вас, гладив і пестив. Минуле підказує: усе добре, хвилюватися немає про що. А потім бах - День подяки (апдейт) - і вам відрубали голову, засмажили та з’їли (це доречі метафори ще з однієї моєї улюбленої книжки - Чорний лебідь Талеба).

Останній час такими темками стали монобренди й дропи на схемках з каноніклом/хрефами. Вони дали багатьом командам буст, гроші та привід активно наймати людей. Навколо них почали будувати цілі конвеєри.

Між “темка працює зараз” і “на цьому можна побудувати компанію на роки” багато хто поставив знак =.

Що більшість SEO команди побудували в це вікно можливостей - здатність заробляти в турбулентному середовищі чи здатність швидко повторювати пару вдалих схемок?
У Мангера мені дуже близька звичка дивитися на ситуацію через кілька ментальних моделей. У SEO легко пояснити успіх власною експертизою - команда краще обирає дропи, швидше запускається 1000 сайтів, глибше розуміє видачу. І це цілком правда.

Але поруч є інші фактори: тимчасова діра в алгоритмі, невисока конкуренція, вдалий момент входу. Зростання в моменті саме по собі ще нічого показуэ.
Коли перший норм кеш капає на карманчік декілька місяців, більшість вже обирає ламбу, а не думає про план б,в,д.

Особливо якщо навколо всі роблять те саме. Конкуренти наймають - інші команди теж наймають. Конкуренти запускають десятки тисяч сайтів - іншим теж потрібен всій завод.
RND із незрозумілою окупністю починає виглядати як перешкода виконанню плану.
Окремо кожне рішення в кожен окремий проміжок часу здається логічним. Разом виходить компанія, у якій майже всім вигідно продовжувати стару модель і майже нікому не вигідно вчасно поставити її під сумнів.

Мангер говорить Invert, always invert. Замість запитання “як досягти успіху?” спочатку запитайте себе - що гарантовано приведе нас до провалу?
Давайте на це глянемо на цю модель крізь призму Авер’янова - кожна система є частиною ще більшої системи. SEO команда працює всередині більшої системи. Google, конкуренти, оператори, регулятори.

Команди запускають сайти. Конкуренти копіюють підхід. Видача заповнюється схожими сайтами. Google реагує.
Кожна працююча темка своїм масовим абузом змінює умови, у яких вона була вдалою.
Тому торішня ефективність ще не означає, що збільшення обсягів дасть такий самий результат сьогодні.

У Медоуз тут особливо корисні зворотні зв’язки й затримки (stocks and flows). Між рішенням найняти ще більще сеошників і моментом, коли бізнес відчує повну вартість цього рішення, проходить час (feedback loop). Між запуском 10k емд й розумінням їх реальної окупності також.
На практиці це виглядає просто - гроші від попередніх запусків ще надходять, нові запуски вже живуть гірше, а штат продовжує зростати по інерції.

Система поступово втрачає стійкість, але в P&L вродє все збс.

Потім Google релізить кілька жорстких спам апдейтів і весь жирок починає таяти як від Оземпіку. Тут у нас уже і різкі скорочення.

Було сорок людей, які запускали монобренди й дропи. Залишилося двадцять, які тепер мають запускати їх ефективніше.

Операційка зменшилися, але чи змінилася сама модель яка привела до цього?
Голдратт і його теорія обмежень кажуть (theory of constrains), що результат системи стримує її поточний болтнек. Коли він змінюється, потрібно заново визначити, що саме обмежує бізнес.
Під час буму обмеженням могла бути швидкість запуску сайтів. Бракувало людей, контенту, дропів, контент менеджерів