Японія невдало завершує свій "космічний" 2025 рік. 22 грудня о 01:51:30 UTC (чи о 03:51:30 за київським часом) на космодромі Tanegashima Space Center був здійснений запуск ракети-носія H3 з супутником QZS-5 (інша назва Michibiki No.5). Цей апарат повинен був поповнити орбітальне угруповання японської системи супутникової навігації Quasi-Zenith Satellite System (чи QZSS).На жаль, запуск завершився невдачею. Якщо перший ступінь і два твердопаливних прискорювачі відпрацювали належним чином, то на другому ступеню виникли проблеми. Перше вмикання воднево-кисневого двигуна LE-5B-3 було успішним, але спроба повторного вмикання завершилася провалом - двигун передчасно вимкнувся, через що супутник QZS-5 не вдалося вивести на планову орбіту.Таким чином, нова ракета-носій H3 зараз має не надто приємну статистику - протягом 2023-2025 років з семи запусків H3 два завершилися невдачею (перший і сьомий). В обох випадках причиною провалів стали проблеми з двигуном другого ступеню. Під час першого запуску (7 березня 2023 року) після розділення ступенів двигун другого ступеню взагалі не вдалося ввімкнути - через це наземним службам контролю довелося активувати систему самоліквідації. А сьогоднішній, сьомий запуск, приніс проблеми з повторним вмиканням двигуна другого ступеню - цілком можливо, що супутник може на якийсь час "зависнути" на незавершеній орбіті, поки не втратить висоту в перигеї з подальшим згорянням в атмосфері.Найприкріше, що в обох випадках були втрачені великі та насправді коштовні супутники - спочатку 3-тонний ALOS-3 (Advanced Land Observing Satellite 3), потім QZS-5 (Michibiki No.5) масою 4,8 т. Орієнтовна вартість цих апаратів становить $280 млн і $170-180 млн відповідно.Вже оголошено про створення робочої групи, яка займатиметься розслідуванням причин аварійного запуску. Скоріш за все, всі наступні заплановані запускі ракети-носія H3 будуть відтерміновані мінімум на другу половину 2026 року. Особливо якщо враховувати той факт, що обидві невдачі викликані негараздами з двигуном другого ступеню - тобто може бути якийсь спільний фактор проблем, який потрібно виявити та усунути в нових двигунах. Цікаве співпадіння - обидва невдалих запуски H3 насправді були здійснені з другої спроби. У випадку зі супутником ALOS-3 спочатку була спроба запуску 17 лютого 2023 року, але вона була зупинена за кілька секунд до старту. Друга спроба здійснена вже 7 березня 2023 року та завершилася провалом. Схожа картина спостерігалася і з нинішнім супутником QZS-5 - перша спроба запуску була 16 грудня (через проблеми в наземній інфраструктурі зворотній відлік часу був зупинений на нульовій позначці, тобто в момент запуску двигунів), наступна спробу була здійснені 22 грудня та стала невдалою.Photo Credits: Reuters
Оце я облінився, навіть не пояснюю вже нічогоТак отСьогодні - другий день Торі-но-ічі (перший був 12 листопада).Ці два дні - дні півня по китайському календарю, але так як цей календар сонячно-місячний, щорічно вони припадають на різні дати григоріанського календаря.В цей день японці та японські компанії традиційно купують амулети вдачі кумаде.Кумаде (熊手) означає «граблі», а дослівно - «ведмежа лапа». Їх призначення - загрібати вдачу для власника, тому на кумаде чіпляють найрізноманітніші символи вдачі: монети (на гроші), богів щастя, манекі неко (на багато клієнтів), черепах (на довголіття), сови (від невдач), рисові колоски, стікери з побажаннями тощо, а також театральні маски та символи року, що приходить.Кумаде треба міняти кожен рік і кожна наступна має бути більшою та дорожчою за попередню. По хорошому кожну наступну кумаде беруть в одного і того ж майстра. Постійні клієнти інколи завчасно замовляють що саме вони хотіли б бачити на своїй кумаде в цьому році.Святилище на фото присвячне божеству Ооторі, яке є шінто-покровителем цього свята в Японії.Ціна кумаде починається від 500-1000 єн за маленьку і до сотень тисяч єн за величезні кумаде, які зазвичай купують великі компанії. Також на цьому базарі прийнято торгуватися. Моя стратегія - «Дружина каже що більше такої суми не дозволить»
Були на виставці Західно-Токійської міської художниці Хорі Марі. Марі народилася в Токіо в 1933, вчилася в Гендаї (Токійський університет мистецтв). В ті часи вона часто їздила на стажування в тому числі в країни соціалістичного табору, звідки привезла іграшку キエフ積み木(«Київські деревʼяні кубики»), що складалися у фігуру, схожу на шпиль будинку з зіркою на Хрещатику.В пост-університестські роки Марі захопилася активізмом, виходила на акції проти війни та за права жінок.В 1970ті Марі жила на Тачікаві, де допомогла місцевим створити групу проти перенесення на їх район американських баз. Пізніше, місце бази перетворилося на парк Showa Koen. В 1997 роцв Марі розірвала свій шлюб з дизайнером кіностудії «Тоей» Хорі Мічідзо, який працював в тому числі над «Битва без честі та людяності» (仁義なき戦い).Марі жила сама, на Тачікаві, подорожувала околицями, малювала мацурі сусідніх районів, сакури у парку, свого кота, онуку. Марі залишила цілу серію картин з Кураямі мацурі.На початку двотисячних її син з дружиною та онукою Марі переїхали в новий будинок, в якому не дозволялося мати тварин. Кіт Марі помер від хвороби незадовго до цього, і вона погодилася взяти кота з родини сина. В одному з кутів виставки був стенд з листами до онуки, які Марі писала щотижня, примальовуючи до кожного з них щоразу нові маленькі малюнки цього ж кота.Марі померла у 2021 році у віці 88 років. Виставку робив відділ освіти міста Фучу разом з сином Марі, який дуже намагається знайти цим картинам хороше місце в музеях мистецтв, галереях чи приватних колекціях.Тут його сторінка:https://www.instagram.com/ushio_hori
Про релігійний синкретизм в Японії знає багато людей і я про нього трохи писав в кращі часи цього каналу. Простими словами - буддизм та шінто зʼявилися окремо і не мали нічого спільного, потім довго були однією релігією, потім знов окремо, але багато залишили один від одного.Про китайський синкретизм я чув та здогадувався, але не думав що все аж так. На Тайвані є кілька релігій - народна китайська релігія, даосизм, буддизм, та конфуціанство. Хоча останнє вже менше сприймається як релігія, а більше як окрема етика. До цього ще 5-7% християн та власні вірування кожного з корінних племен, але про них окремо. Більшість гарних, строкатих, кольорових храмів, які можна побачити належать… нікуди вони не належать, там все, що можна собі уявити. Власне, це і є народна китайська релігія: тут у трьох сусідніх вівтарях може бути традиційна богиня моря Мадзу (або Мацу), даоїстський генерал, що відповідає планеті Юпітер, та бодхісаттва Канон (Гуаншиїн в Китаї). При цьому хто буде посередині залежить тільки від вподобань місцевих, які до цього святилища ходять.В даоїстському святилищі міського бога Тайпею (яке було знищене японцями і відбудоване лише в 1947 році) прямо біля входу сидить величезний золотий Будда Шякьямуні. В іншому, де головне божество - вже згадана Мадзу, в бічному вівтарі взагалі сидів Кукай - японський монах, що заснував течію буддизму Шінгон.
Не постійна рубрика - день сенто. На мінус першому поверсі Tokyu Plaza Harajuku, в самісінькому центрі найтуристичнішої частини Токіо, сховалося манюньке сенто 小杉湯原宿 (Kosugi-yu Harajuku). Я люблю цей тц і інколи ходжу сюди повтикати на якісь виставки чи на шмот, який буду потім шукати на сешках, але факт наявності сенто в такій локації змусив мене злегка підвихуїти. Величезний плюс косугі-ю крім його розташування - час. Сенто відкрите з 7 ранку і до 23. Просто для розуміння: з близько 40 сенто мого списку токійських сенто лише 3 відкриті до 10 ранку і ще 6 відкриваються о 12. Решта після 15-16:00. Зазвичай я ходжу в сенто після бігових турів які проходять рано зранку, тому для мене це взагалі ідеально.Сенто бувають двох видів: з приколами (всі оці ванни з водою з онсенів, гідромасажі, сауни та електричні офуро, які я обожнюю, а хейтери хейтять) і без приколів - душ, гаряча ванна, тепла ванна, холодна ванна, стілець. Косугі-ю - сенто без приколів. Але на відміну від класичних дідівських сенто, де в кращому випадку стоїть один дідівський шампунь і гель для душу з ароматом господарського мила, тут були і пафосні трітменти, і умивачка для обличчя, і зволожуючі штуки для волосся, і порошок, який замішується в шампунь і той перетворюється на мʼякеньку густу піну. Але при всій сучасності, дотримані всі традиційні елементи сенто: малюнок фуджі на стіні, молочко на виході і фени по 20 єн за 3 хв.Ціна стандартна для всіх сенто - 550 єн, що теж радує.На відео - кількість народу на Хараджюку зараз. В сенто зі мною було 6 людей, бо більшість туристів соромляться ходити в такі місця (і слава богу)
Ловіть круту локацію в Насі: 福州園 - Fukushuen GardenПри всій нелюбові до комуністичного Китаю, будьмо відвертими: Китай від династії Хан до династії Мін мав гігантський вплив на усю культуру, мистецтво, віру та філософію Східної Азії. В 1372 році королівство Рюкю стало васальною державою Китаю. Це було доволі поширеним явищем у 14-15 століттях. В обмін на символічне визнання гегемонії китайського імператора, васали отримували право торгувати з Китаєм, доступ до китайських знань, а в обмін на васальні місії з подарунками, отримували зустрічні дари від Китаю, що часто були ціннішими. Правителі-васали при цьому визнавалися повноцінними володарями своїх держав, і держави не ставали частиною Китаю, хоч і зазнавали суттєвого культурного впливу. Справжня мʼяка сила. Це було настільки вигідно, що навіть Японія в період шьогунату Ашікага відправляла кілька васальних місій та була васалом Китаю більшість часу між 1401 та 1549 роками. Такими ж свого часу були Корея, Тайланд, Бірма, Непал і т.д.В 1392 році 36 китайських родин з регіону Фучжян (буду вдячний за правильну транслітерацію в коментах) прибули на острів Окінава, де заснували селище Куме. Король Рюкю запропонував новоприбулим мігрантам посади при владі, аби ті поділилися своїми навичками навігації, кораблебудування та китайської класики. Жителі селища служили вчителями, чиновниками, дипломатами, налагоджували культурний та політичний обмін між Китаєм та королівством Рюкю.В 1982 році Наха та Фучжоу, центр провінції Фучжян, стали містами-побратимами. У 1992 році на честь 10 річниці партнерства між містами на місці селища Куме було відкрито сад Фукушюен. Над садом працювали разом ремісники та архітектори з Фучжяну та з Окінави. Вхід - 200 єн вдень, 300 єн вночі (до 21:00). За 100 єн можна погодувати карпів.
А ще я забув сфоткати постер, але сходіть на обидві виставки в NTT ICC які зараз проходять. Перша вау. evalaПросто сходіть. Ось вам спойлер: В залі майже повна темрява. В центрі залу - мʼяка гора. Ви знімаєте взуття і піднімаєтеся на гору. Знаходите собі місце, лягаєте і слухаєте симфонію записаних звуків та аудіоефектів. Інколи буває гроза. Це найбільший зал, але є менші аудіотвори. Там тихо і темно.Друга маленька, але це якісна виставка реконструкцій традиційних крафту デジタル x 北斎Хокусай у своїх останніх словах сказав, що якби небо подарувало йому ще п’ять років, він зміг би стати справжнім 画工 (гако, виробництво зображень, ближче до слова «ремісник», artison). Він свідомо вжив це слово замість 絵師 (еші, майстер картин, художник на службі шьогуна чи даймьо). Виставка, про останні пʼять років життя Хокусая, коли він дизайнив інновації у малюванні, малював на інших поверхнях та створив свою єдину 3д роботу - оздоблення для фестивального ятаю. Пацан мріяв бути художником, якого кенти кличуть малювати стіни своїх точок вуличної їжі на фестивалях. Шось типу як bravberdie з навуші. В неї до речі зараз виставка у ванкувері, ванкуверчани сходіть.І все це показано через голограми і суперʼякісний принт.
Без будь-якого приводу - вкид про їжу на мацурі. Це на нашому районі на новий рік. Тут менше половини, після сецубуну (2 лютого) буде ще. 1. Хірошіма окономіякі (広島のお好み焼き) - окономіякі (жирний омлет з купою всього) зверху на собі + боніто (стружка тунця) зверху2. Такоякі (たこ焼き) - кульки з тіста зі шматочком восьминога всередині, присипані боніто. Не їм їх ніде, крім Осаки 3. Джяга-бата (じゃがバター) - запечена картопля з маслом. Якщо в страві є масло - це щось з Хоккайдо (в більшості випадків)4. Аю но шіоякі (鮎の塩焼き) - запечена японська річкова риба аю з сіллю. Смачно, іноді бувають кістки5. Шічімі тогараші (七味唐辛子) - 7 видів японського перцю, це щоб додому купити. Хороші продавці починають навалювати якісь віршики про кожен перець, коли міксують.6. Чокобанана (チョコバナナ) - вері джапанідзу7. Якісоба (焼きそば) - смажена соба з соусом, капустою та гарі (квашений імбир). Інколи буває з мʼясом, хто не їсть - краще запитайте. Улюблена фестивальна їжа Карини8. Данго (だんご) - моя любов, смажені на паличках кульки з рисового борошна з різними соусами зверху. Раджу спробувати усі і знайти свій. Мій улюблений - солодкий місо і з подрібненими грецькими горіхами (курумі, くるみ) зверху, якщо є така опція. 100% віган 🌱
Ура, потрапив до детектора гравітаційних хвиль TAMA 300 🥳В трьох великих циліндрах які трохи далі на другій фотці знаходяться підвішені дзеркала у вакуумі. Лазер виходить з лівої сторони від них, заломлюється на два рукави (праворуч і прямо) довжиною по 300 метрів кожен, відбиваються від дзеркал в кінці рукавів та повертаються на центральне дзеркало.Якщо через детектор проходить гравітаційна хвиля - постір-час спотворюється, відстань до дзеркал змінюється і частина світла потрапляє на детектор (циліндр який ближче). Якщо таке сталося - ура, успіх, задетектили гравітаційну хвилю. Або маленький землетрус. Або поруч машина проїхала. Або на морі шторм. Або японський дід голосно чхнув поруч. Коротше, штука дуже чутлива.Астрофізики, не бийте ногами за таке пояснення Цей детектор вже не функціонує в наукових цілях і використовується для рнд - для досліджень забагато міського шуму і закороткі шахти. Чел який показував, наприклад, досліджує структуру сапфірів, аби використовувати їх замість скла у дзеркалах.
В Японії на кожному кроці можна побачити наклейки у вигляді очей, особливо ті, що нагадують макіяж кабукі. Ці наклейки є частиною стратегії запобігання злочинності через візуальне стримування, і логічно було б припустити що тут мала б бути розповідь про якусь традицію ще з часів Едо… але не цього разуДизайн очей у стилі кабукі був введений у 2005 році за ініціативи тодішнього губернатора Токіо Шінтаро Ішіхара. Ішіхара явно начитався Фуко і особисто брав участь у створенні цього візуально помітного стримуючого засобу, який мав бути легко впізнаваним і легко відтворюваним.Ця ініціатива була частиною стратегії, відомої як CPTED (crime prevention through environmental design), що виникла в США у 1960-ті. Стратегія базується на широковідомій «теорії розбитих вікон». Як зрозуміло з назви, стратегія полягає у запобіганні злочинності шляхом створення публічних просторів з відчуттям постійного спостереження та контролю, або ж створення умов, що спонукають до дотримання закону. Прикладом останнього є «Рух гарних вікон», що розпочався в Адачі-ку в 2008 році. Мешканці почали взаємодіяти з владою у покращенні візуального вигляду вулиць, фасадів будівель, тощо. Як результат - після 11 років проєкту місцева влада відзвітувалася про найшвидший в Токіо спад дрібної злочинності та схвальні відгуки про відчуття безпеки від громадян.Щодо відчуття спостереження, то тут найпоширенішими є звісно ж камери, але на додачу до них - широкі вулиці, освітлення, планування входів та виходів з метою запобігання натовпу тощо. Не знаю наскільки наклейки з очима спрацювали б в інших країнах, але для Японії ця схема вартістю в один стікер просто ідеальна. Якщо західні культури - культури совісті, то японська - культура сорому. Доки поруч є інші люди - японці поводяться ввічливо та культурно. Що відбувається за щільно закритими шторками та непрозорими вікнами маленьких токійських квартир можна тільки здогадуватися. Відчуття спостереження психологічно діє на японців значно сильніше, ніж на більшість вестернів, навіть якщо очі що спостерігають намальовані.
TGLIST.COM.UA
