Одинадцять років — це відстань у часі, але не в пам’яті. Уже 11 років немає поруч нашого земляка, Героя України Олега Довгого. Не чути його голосу, не видно кроків на рідній землі. Та є те, що не зникає — його подвиг, його вибір і його світло.У 2014-му світ ще не знав, наскільки безжальною стане війна, розв’язана російським агресором. Ніхто не міг уявити масштабу болю, який накриє країну, не розрізняючи фронт і тил, військових і мирних. Війна, що триває вже дванадцять років, зруйнувала домівки, долі, життя. Але вона не зламала головного — любові українців до своєї землі та здатності її захищати.Олег Довгий був людиною, яка вміла любити — щиро і по-справжньому родину, життя. А понад усе — Україну. Саме ця любов стала для нього мірою відповідальності й ціною вибору. Він не народився героєм — він ним став, коли вирішив не відступати, не мовчати, не ховатися за чужими спинами. Він обрав шлях захисника, бо не міг змиритися з тим, що ворог топтатиме його землю і вирішуватиме майбутнє українських дітей.Його вчинок — це приклад сили характеру, честі та внутрішньої свободи. Це вибір людини з великим серцем, за який ми завжди будемо вдячні йому та його батькам, що виховали справжнього сина України.Пам’ять про Олега Довгого — не лише данина минулому, а й наш обов’язок перед майбутнім. У день 11-ї річниці його загибелі квіти, запалені свічки, молитва і хвилина мовчання стали мовчазним, але гучним свідченням шани тому, хто віддав життя за Україну.Час не лікує такі втрати. Він лише вчить жити з ними, тримаючи пам’ять і вдячність ще міцніше. Герої не зникають — вони залишаються з нами у свободі, за яку боролися, у виборі, який ми робимо щодня, і в майбутньому України, за яке вони заплатили найвищу ціну.Слава Героям України. Вічна пам’ять і шана тим, для кого Батьківщина була дорожчою за життя.
На Хмельниччині відбувся благодійний показ вистави «МАМИ»Цими вихідними сцена Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені Михайла Старицького перетворилася на місце пам’яті, болю і правди, де слово звучало як сповідь, а тиша — як крик серця. Саме тут відбувся благодійний показ вистави «МАМИ» Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру. Це мистецький проєкт, народжений війною. Він присвячений матерям, дружинам та родинам загиблих і зниклих безвісти Захисників і Захисниць України — тим, хто щодня несе свій невидимий фронт. Це вистава про втрату, яка не має завершення, і про любов, що сильніша за смерть.У центрі постановки — п’ять жіночих історій, об’єднаних спільним болем і гідністю. Історій матерів, для яких війна стала особистою трагедією. Кожен епізод — це окрема доля, окремий шлях проживання втрати: від розпачу до мовчазної внутрішньої сили, від крику до прийняття. У залі, де були присутні сотні матерів та жінок загиблих та безвісти зниклих Героїв, сцена і життя злилися в єдине ціле.Вистава відбулася в межах міжрегіонального співробітництва між Хмельницькою та Рівненською обласними радами. Та цього вечора формальні рамки втратили значення — головним стало підтримати родини, чиї серця назавжди пов’язані з війною.Постановка створена за мотивами однойменної збірки новел Марії Матіос — текстів, у яких слово болить. Режисерка Анжеліка Чорнойван тонко відчула драматургію матеріалу й передала її через щиру, оголену акторську гру. Актори Рівненського театру не грали — вони проживали ці події. Передавали біль втрати, силу материнської любові та незламність тих, хто навчився жити із порожнечею.Особливою подією стала присутність у залі самої Марії Матіос. Її слова після вистави прозвучали як продовження дійства — про відповідальність пам’яті, про обов’язок називати імена та зберігати живу історію війни. Глядачі мали можливість поспілкуватися з письменницею й отримати автограф у теплій, майже родинній атмосфері.Важливим жестом солідарності стало забезпечення можливості перегляду вистави для родин загиблих і безвісти зниклих Захисників із Ізяславщини. Ця подія для них стала не лише мистецькою зустріччю, а й простором підтримки. У залі вони сиділи поруч — матері, дружини, рідні — об’єднані спільним досвідом втрати, але й спільною потребою бути почутими, не залишатися наодинці з болем. Вистава відгукувалася у кожному серцю, бо сцена говорила мовою, яку вони знають надто добре.За сприяння обласної ради, відбувся збір листів-сповідей — історій матерів Хмельниччини про їхніх синів/доньок, полеглих за Україну. По закінченні проєкту всі зібрані свідчення стануть основою Книги пам’яті Героїв України.«МАМИ» — це вистава, з якої глядачі виходять іншими. Вона не дає готових відповідей, але залишає в серці відчуття відповідальності: пам’ятати, підтримувати й бути гідними тих, заради кого сьогодні триває боротьба.
Голокост — вісім букв болю і стражданняСлово «Голокост» — лише вісім літер. Але за ними — безмежний біль, зламані долі та мовчазний крик мільйонів. Це не просто термін з підручників історії. Це трагедія, просякнута кров’ю й стражданнями поколінь, у тому числі українського народу, який не раз ставав жертвою системного знищення.Сьогодні, 27 січня, світ вшановує Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Цей день — не лише про скорботу. Це про відповідальність. Про здатність дивитися в минуле чесно й робити висновки, щоб зло не повторювалося під новими назвами та прапорами.Пам’ять про Голокост — це не лише перелік жертв. Це застереження. Бо трагедії не народжуються миттєво: їм передують брехня, знецінення людського життя, виправдання насильства та мовчазна згода світу.Сьогодні українці знову переживають реальність, у якій знищення, депортації, катування й цілеспрямоване стирання ідентичності стали інструментами кривавої війни. Сучасна російська агресія проти України демонструє ті самі риси, що й злочини минулого: заперечення провини, перекручування фактів, цинічне виправдання ролі ката.Саме тому пам’ять — це не формальність, в моральний обов’язок. Пам’ятати означає не дозволити історії повторитися. Називати речі своїми іменами. Захищати право на життя, свободу й гідність.Голокост — це не лише про минуле. Це про наше сьогодення. І про вибір, який людство мусить робити щодня.
22 січня для Ізяславщини — це день, коли єдність України відчувається особливо гостро і болісно. День Соборності знову сповнений тишею пам’яті за Новітнім Героєм — Максимом Сидорчуком, інспектором прикордонної служби, який віддав життя, захищаючи державу.Його шлях обірвався у 23 роки на Харківському напрямку — там, де молодість стає мужністю, а кожне рішення має ціну життя. Максим загинув у бою, залишившись вірним присязі та Україні до останнього подиху.Наш Воїн Світла був із тих, хто не чекав наказів долі. Із перших днів повномасштабної війни став на захист Батьківщини разом із братом, обравши не страх, а відповідальність. У найтемніші моменти війни Максим зберіг віру в перемогу й мріяв про мир, який обов’язково прийде.22 січня 2023 року стало датою його останнього бою і водночас — датою його безсмертя. Для громади — це черговий рік болю й шани, для України — ще один доказ того, якою дорогою ціною виборюється наша соборність.Сьогодні до могили воїна знову лягають квіти кольорів державного прапора — як знак вдячності, скорботи й шани. Пам’ять про Максима Сидорчука житиме в серцях земляків як символ відваги, жертовності та справжньої любові до України.Низький уклін та вічна пам'ять Воїну Світла
⚡️ Увага! Обладнання електромереж – не місце для розваг!❗️Невдовзі розпочнуться зимові канікули, тож хочемо нагадати та застерегти: обладнання електромереж – не місце для розваг!ℹ️ Будь ласка, нагадайте дітям основні правила поводження поруч із енергетичними об’єктами, це може врятувати їхнє життя:• не можна підходити до ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій. В жодному разі не можна на них вилазити;• заборонено заходи за огорожі енергооб’єктів, відчиняти двері електрощитів, силових шаф та будь-якого іншого електрообладнання;• не можна торкатися електрощитових шаф, підстанцій та інших енергооб’єктів;• зважаючи на систематичні ворожі атаки по енергетичній інфраструктурі, не можна робити фото чи відео обладнання електромереж. ⚠️ У разі виявлення обірваного проводу, не можна наближатися до нього ближче, ніж на 8 метрів.☎️ Про знахідку треба проінформувати енергетиків 067 010 50 62; 050 010 50 62 або Службу порятунку за телефоном 101. 🤝 Бережіть себе та вчіть дітей бути обачними.
30 листопада — День радіотехнічних військ Повітряних Сил ЗСУ. День тих, хто в тиші радарів і холоді позицій вловлює кожен подих неба та кожен рух ворога.Радіотехнічні війська — це очі українського неба: непомітні, але незамінні. Від перших хвилин вторгнення і до сьогодні саме вони формують точну повітряну картину — основу рішень, що щодня рятують життя. Розрахунки РТВ цілодобово тримають контроль над повітряним простором: фіксують запуски ракет, появу дронів-камікадзе та авіації окупанта. Кожен їхній сигнал дає шанс ППО збити смерть на підльоті та дає цивільним час урятуватися.Радіотехнічні військові працюють без пафосу — у тиші, в якій захована безпека мільйонів. Щиро дякуємо всім військовослужбовцям, працівникам РТВ за щоденну службу. Ви - невидимий щит України.Вічна шана й низький уклін тим, хто загинув, виконуючи бойові завдання. Пам’ять про полеглих героїв житиме вічно — у нашій вдячності, нашій боротьбі та нашій майбутній Перемозі. 🇺🇦Ворогів — на попіл! Разом — до Перемоги! Слава Україні! 🇺🇦
Знову чорний біль торкнувся серця Ізяславщини… Знову втрата. Знову біль, який пронизує душу. 10 жовтня 2025 року на Сумщині, у запеклому бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув наш земляк — командир відділення — командир екіпажу безпілотних літальних комплексів 2-го відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та коригування роти безпілотних систем І десантно-штурмового батальйону, молодший сержант ОРДІЄВИЧ Олександр Юрійович. 29-річний ізяславчанин-учасник бойових дій стояв на сторожі неба, керував «очима війська», щоб бачити те, чого іншим не дано побачити, щоб оберігати життя побратимів, щоб наблизити день, коли Україна знову дихатиме миром. Його серце билося в унісон із серцем країни, а душа була сповнена віри — у Перемогу, у життя, у світло, що сильніше за темряву. А потім пролунали страшні слова, що зупиняють час: «Ваш син… Ваш чоловік… загинув…». Ці слова — наче куля в саме серце. Продовження читайте далі👇👇👇👉Приєднуйтесь до нас Viber Facebook Telegram
📲 Оформлюйте базову соціальну допомогу онлайн!Відтепер у застосунку Дія можна оформити базову соціальну допомогу. Це новий вид соціальної підтримки, що об’єднує 5 виплат в одну. Сервіс доступний для родин, які отримують одну або декілька виплат:▫️ допомога малозабезпеченим сім’ям; ▫️ виплата на дітей одиноким матерям;▫️ тимчасова допомога дітям, чиї батьки ухиляються від сплати аліментів або їх місцезнаходження невідоме.Як це працює? Насамперед оновіть Дію до останньої версії 😉1️⃣ Перейдіть у розділ Сервіси → Допомога від держави → Базова соціальна допомога → Отримати допомогу.2️⃣ Дочекайтеся сповіщення із розрахунком щомісячної суми.3️⃣ Якщо все влаштовує, натисніть Подати заяву та оберіть Дія.Картку.4️⃣ Перевірте заяву й підтвердьте, що відмовляєтесь від інших видів допомоги — вони об’єднаються в одну виплату.5️⃣ Підпишіть заяву Дія.Підписом та надішліть запрошення для підпису повнолітнім членам родини.6️⃣ Коли всі підписи зібрані, заява автоматично надсилається.Готово! Після схвалення ви отримаєте сповіщення про призначення допомоги ✅Оскільки пілотний проєкт розрахований на 2 роки, Мінсоцполітики працює над тим, щоб запровадити таку допомогу на постійній основі. З цією метою Уряд схвалив відповідний законопроєкт — документ буде передано на розгляд парламенту. ℹ️ Послугу реалізовано Мінсоцполітики спільно з Міністерство цифрової трансформації за підтримки «Проєкту підтримки Дія», що ПРООН в Україні втілює за фінансування Швеції.
Річниця скорботи, гордості та вічної пам’яті 26 квітня — день, коли небо Ізяславщини темніє від болю. День, коли ми схиляємо голови в глибокій скорботі, згадуючи двох наших Воїнів Світла, котрі віддали найдорожче — свої життя — за свободу рідної землі, за мирне завтра для кожного з нас. Сьогодні — річниця смерті Воїнів Світла, наших земляків, справжніх Синів України:🔹 Ростислава Сергійовича Оніщука, 43-річного ізяславчанина, стрільця-помічника гранатометника аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону, який поліг 26 квітня 2024 року на Луганщині, боронячи країну від навали російських окупантів.🔹 Василя Васильовича Остащука, 48-річного навідника зенітно-кулеметного відділення зенітно-ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 101 окремої бригади, родом із Ізяславщини (село Сошне). Його життя обірвалося 26 квітня 2023 року — під час виконання бойового завдання на Донеччині. Читайте далі👇👇👇👉Приєднуйтесь до нас Viber Facebook Telegram
У разі відсутності централізованого водопостачання необхідно завчасно підготуватися та організувати використання води з альтернативних джерел. Що робити?🔹 Зробіть запас питної води на 2-3 доби 🔹 Використовуйте альтернативні джерела (криниці, пункт розливу води).🔹 Зробіть запас технічної води для санітарно-гігієнічних потреб.🔹 Зберігайте воду у закритих ємностях та маркуйте їх (н-д, "Для пиття", "Для тех.потреб").🔹 Перед вживанням воду необхідно кип’ятити не менше 10 хв.🔹 Зберігайте знезаражену воду не більше доби для запобігання бактерій.🔹 Якщо питної води немає вдома, знайдіть найближче джерело. Воду з відкритих водойм можна використовувати тільки для тех.потреб.🔹 В екстрених випадках у населеному пункті можуть бути організовані пункти розливу води – дізнайтеся їх місцезнаходження заздалегідь.🔹 Для знезараження води можна використовувати фільтри, активоване вугілля або спеціальні хімічні засоби.Завжди дбайте про безпеку питної води, адже від цього залежить здоров’я вас і ваших близьких! 💧
TGLIST.COM.UA
