Про захист бджіл при обробках пестицидами сільськогосподарських культур. Що потрібно знати В умовах широкого застосування хімічних препаратів у сільському і лісовому господарстві все гострішою стає проблема охорони і захисту бджіл від отруєнь. Неконтрольоване застосування пестицидів, особливо на медоносних культурах, призводить до масової загибелі бджіл та інших корисних комах, які є запилювачами цих культур. Мед, отриманий з обробленої пестицидами культури, містить їх залишки, що знижує харчові та лікувальні властивості цього цінного продукту. Такий мед є джерелом отруєння бджолиного розплоду, що також негативно впливає на життєздатність та продуктивність бджолосімей і пасіки в цілому. Масова загибель бджіл може призвести до зникнення багатьох видів рослин, в тому числі сільськогосподарських, оскільки майже 80% з них запилюють медоносні бджоли. Найнебезпечніші для комах комбіновані пестициди. Тому для уникнення можливого негативного впливу пестицидів на бджіл, людину і навколишнє середовище необхідно суворо дотримуватись інструкції з профілактики отруєння бджіл засобами захисту рослин та правил техніки безпеки при роботі з ними. Детальніше читайте далі - https://izyaslav-miskrada.gov.ua/news/1772097288/
27 лютого в Ізяславі відбудеться щомісячний літературно-поетичний захід «Низький уклін і вічна пам’ять Воїнам – Героям Ізяславщини», присвячений вшануванню пам’яті наших захисників, котрі у різні роки лютого відійшли у Вічність. ПРОГРАМА ЗАХОДУ:10:00 год. — творчий літературно-поетичний захід місце проведення: Ізяславський історико-краєзнавчий музей(м.Ізяслав, вул. Шевченка, 40-А)11:00 год. — літія за душами Воїнів Світламісце проведення: Алея пам’яті захисників Ізяславщини(м.Ізяслав, Парк Слави)У скорботному мовчанні громада схилить голови перед пам’яттю сімнадцяти Воїнів Світла Ізяславщини, чиї імена навіки вписані у літопис боротьби за незалежність:1. Дембовський Григорій Ірадіонович2. Шевчук Андрій Васильович3. Лук’янчук Валентин Олександрович4. Микитюк Микола Петрович5. Суліма Анатолій 6. Дзюбрін Юрій Миколайович7. Лисенко Володимир Володимирович8. Ляшук Віталій Федорович9. Дячук Сергій Миколайович10. Кот Олександр Васильович 11. Крушельницький Вадим Миколайович12. Гончарук Роман Іванович13. Житнов Андрій Володимирович14. Комонюк Віталій Сергійович 15. Гук Юрій Іванович16. Деркач Олександр Володимирович17. Алілуйко Володимир Іванович Запрошуємо всіх небайдужих мешканців громади вшанувати Воїнів Небесного Легіону, висловити подяку за їхній подвиг та підтримати родини покійних захисників.
Баскетбольний драйв і командний дух: ІІ етап змагань проєкту «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги» в Ізяславі04 лютого 2026 року спортивна зала Ізяславського ліцею № 2 імені О. Кушнірука Ізяславської міської ради перетворилася на справжню арену азарту, сили характеру та командного єднання. Саме тут відбувся ІІ етап змагань з баскетболу серед юнаків у рамках масштабного проєкту «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги» під гаслом «РАЗОМ ПЕРЕМОЖЕМО».У змаганнях взяли участь команди юнаків 5–9 та 9–11 класів закладів загальної середньої освіти Ізяславської міської ради. На майданчик вийшли найсильніші шкільні збірні, кожна з яких боролася не лише за перемогу, а й за почесне право представляти громаду на районному етапі проєкту. Серед учасників — команди:• Ізяславського ліцею № 2 імені О. Кушнірука,• Ізяславського ліцею № 5 імені О. П. Онищука,• Радошівського ліцею Ізяславської міської ради.Матчі пройшли у напруженій та динамічній атмосфері. Кожна атака супроводжувалася шквалом емоцій, кожен влучний кидок — гучною підтримкою з трибун. Юні спортсмени продемонстрували високий рівень підготовки, волю до перемоги, витримку та справжній командний дух.У підсумку призові місця розподілились наступним чином. Баскетбол 3×3 (юнаки, 5–9 класи):🥇 І місце — команда Ізяславського ліцею № 2 імені О. Кушнірука🥈 ІІ місце — команда Ізяславського ліцею № 5 імені О. П. ОнищукаБаскетбол (юнаки, 9–11 класи):🥇 І місце — команда Радошівського ліцею🥈 ІІ місце — команда Ізяславського ліцею № 2 імені О. Кушнірука🥉 ІІІ місце — команда Ізяславського ліцею № 5 імені О. П. ОнищукаКоманди-переможці отримали почесне право представляти Ізяславську громаду на районному етапі змагань проєкту «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги».Щиро вітаємо переможців та всіх учасників змагань! Нехай здобутий досвід, спортивний азарт і віра у власні сили стануть міцним фундаментом для нових звершень. Разом — до перемоги! 💪🏀
Що таке патронат і чому він важливий саме зараз? 💙Щороку в Україні тисячі дітей залишаються без батьківського піклування та потрапляють до будинків дитини або центрів соціально-психологічної реабілітації 🏠. Вирішенням цієї проблеми може стати патронат над дитиною — форма тимчасового сімейного виховання, яка дає дитині шанс відчути турботу, безпеку та підтримку у складний період життя 🤍Патронатний вихователь тимчасово замінює дитині сім’ю, оточує її любов’ю та увагою, допомагає стабілізувати емоційний стан і створює умови для подальшого щасливого майбутнього 🌈 Навіть за короткий час сімейне середовище здатне кардинально змінити життя дитини, адже турбота й підтримка мають вирішальне значення 🤗Що таке патронат над дитиною? 👶Патронат над дитиною — це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною та її батьками (або законними представниками) складних життєвих обставин. Патронатний вихователь приймає дитину, яка з різних причин не може проживати у власній родині.Патронат дозволяє вирішити одне з найважливіших завдань держави — забезпечити дитині можливість зростати в безпечному та сприятливому сімейному середовищі 🛡️Яким дітям потрібен патронат? 💔Патронат може бути необхідний дітям, які:є новонародженими, залишеними в пологових будинках або інших закладах охорони здоров’я; підкинутими чи знайденими 👶є безпритульними 🚸зазнали насильства або жорстокого поводження ⚠️втратили батьків або батьки яких зникли безвісти 🕊️є внутрішньо переміщеними особами з тимчасово окупованих територій чи зони бойових дій 🧳Основні особливості патронату 🏡Тимчасовість — термін перебування дитини в патронатній сім’ї становить від 3 до 6 місяців ⏳Екстреність — допомога дітям, які потребують негайного захисту та підтримки 🚨Оплачуваність — патронатний вихователь отримує грошове забезпечення та соціальну допомогу 💰Сімейність — за можливості влаштовуються діти з однієї родини або рідні брати й сестри 👧👦Хто може стати патронатним вихователем? 🙋♀️🙋♂️Патронатним вихователем може бути особа, яка:досягла повноліття;є громадянином України 🇺🇦;не має власних дітей віком до 4 років або дітей з інвалідністю з обмеженнями життєдіяльності;має належні житлові умови (окрему кімнату для дитини);отримала згоду всіх повнолітніх членів родини, які проживають у помешканні, на тимчасове влаштування дитини 🤝Державні гарантії для патронатного вихователя 📄Держава забезпечує патронатних вихователів такими гарантіями:щомісячна оплата праці патронатного вихователя — 3 мінімальні заробітні плати (у 2025 році — 24 000 грн);оплата праці помічника патронатного вихователя — 1 мінімальна заробітна плата (у 2025 році — 8 000 грн);офіційне працевлаштування та сплата страхових внесків;щомісячна соціальна допомога на утримання дитини:2,5 прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку;3,5 прожиткового мінімуму — для дітей з інвалідністю;додаткова соціальна допомога на кожну дитину;підвищення виплат на 10 % за кожну дитину (до 50 % загалом) у складних випадках;оплачувана відпустка — 7 календарних днів за кожні 3 місяці догляду 🌴психологічна підтримка 🧠💙Контактна інформація 📞Якщо ви бажаєте підтримати дитину та стати патронатним вихователем, звертайтеся:Служба у справах дітей Ізяславської міської ради📍 вул. Шевченка, 10-А, м. Ізяслав, Шепетівський район, Хмельницька область, 30300✉️ електронна пошта: [email protected]абоСлужба у справах дітей Хмельницької обласної військової адміністрації📍 вул. Володимирівська, 109, м. Хмельницький, 29005✉️ електронна пошта: [email protected]☎️ безкоштовна дитяча «гаряча лінія»: 0 800 401 000
Пам'ять сильніша за час6 лютого — дата, яка назавжди закарбувалася в історії Ізяславської громади й у серцях українців. Це день, коли ми згадуємо нашого Воїна Світла - Миколу Микитюка — молодого офіцера, ізяславчанина, воїна, який свідомо став на захист держави й віддав за неї найдорожче — власне життя.Йому було лише 22. Попереду могли бути роки мрій, звершень, любові. Та війна не залишає часу на відкладання рішень. Під час бойових дій на Дебальцівському напрямку Микола до останнього залишався на позиції — як командир, як офіцер, як людина честі. Отримані поранення стали фатальними.Його шлях — це приклад відповідальності й зрілої мужності, не за віком, а за духом. Кавалер ордена Богдана Хмельницького, він назавжди залишився у строю тих, хто не відступив і не зламався.Він не шукав слави — він виконував обов’язок.Сьогодні ми згадуємо не лише факт загибелі, а сенс його життя. Подвиг Миколи Микитюка — це тиша, у якій звучить правда про ціну свободи України. Це нагадування, що незалежність має імена, обличчя й вік, який ніколи не зміниться...Сьогодні ми схиляємо голови в мовчазній шані. Пам’ятаємо кожне ім’я наших Воїнів Небесного Легіону.Вічна шана та пам’ять новітньому Герою Миколі Микитюку.
Одинадцять років — це відстань у часі, але не в пам’яті. Уже 11 років немає поруч нашого земляка, Героя України Олега Довгого. Не чути його голосу, не видно кроків на рідній землі. Та є те, що не зникає — його подвиг, його вибір і його світло.У 2014-му світ ще не знав, наскільки безжальною стане війна, розв’язана російським агресором. Ніхто не міг уявити масштабу болю, який накриє країну, не розрізняючи фронт і тил, військових і мирних. Війна, що триває вже дванадцять років, зруйнувала домівки, долі, життя. Але вона не зламала головного — любові українців до своєї землі та здатності її захищати.Олег Довгий був людиною, яка вміла любити — щиро і по-справжньому родину, життя. А понад усе — Україну. Саме ця любов стала для нього мірою відповідальності й ціною вибору. Він не народився героєм — він ним став, коли вирішив не відступати, не мовчати, не ховатися за чужими спинами. Він обрав шлях захисника, бо не міг змиритися з тим, що ворог топтатиме його землю і вирішуватиме майбутнє українських дітей.Його вчинок — це приклад сили характеру, честі та внутрішньої свободи. Це вибір людини з великим серцем, за який ми завжди будемо вдячні йому та його батькам, що виховали справжнього сина України.Пам’ять про Олега Довгого — не лише данина минулому, а й наш обов’язок перед майбутнім. У день 11-ї річниці його загибелі квіти, запалені свічки, молитва і хвилина мовчання стали мовчазним, але гучним свідченням шани тому, хто віддав життя за Україну.Час не лікує такі втрати. Він лише вчить жити з ними, тримаючи пам’ять і вдячність ще міцніше. Герої не зникають — вони залишаються з нами у свободі, за яку боролися, у виборі, який ми робимо щодня, і в майбутньому України, за яке вони заплатили найвищу ціну.Слава Героям України. Вічна пам’ять і шана тим, для кого Батьківщина була дорожчою за життя.
На Хмельниччині відбувся благодійний показ вистави «МАМИ»Цими вихідними сцена Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені Михайла Старицького перетворилася на місце пам’яті, болю і правди, де слово звучало як сповідь, а тиша — як крик серця. Саме тут відбувся благодійний показ вистави «МАМИ» Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру. Це мистецький проєкт, народжений війною. Він присвячений матерям, дружинам та родинам загиблих і зниклих безвісти Захисників і Захисниць України — тим, хто щодня несе свій невидимий фронт. Це вистава про втрату, яка не має завершення, і про любов, що сильніша за смерть.У центрі постановки — п’ять жіночих історій, об’єднаних спільним болем і гідністю. Історій матерів, для яких війна стала особистою трагедією. Кожен епізод — це окрема доля, окремий шлях проживання втрати: від розпачу до мовчазної внутрішньої сили, від крику до прийняття. У залі, де були присутні сотні матерів та жінок загиблих та безвісти зниклих Героїв, сцена і життя злилися в єдине ціле.Вистава відбулася в межах міжрегіонального співробітництва між Хмельницькою та Рівненською обласними радами. Та цього вечора формальні рамки втратили значення — головним стало підтримати родини, чиї серця назавжди пов’язані з війною.Постановка створена за мотивами однойменної збірки новел Марії Матіос — текстів, у яких слово болить. Режисерка Анжеліка Чорнойван тонко відчула драматургію матеріалу й передала її через щиру, оголену акторську гру. Актори Рівненського театру не грали — вони проживали ці події. Передавали біль втрати, силу материнської любові та незламність тих, хто навчився жити із порожнечею.Особливою подією стала присутність у залі самої Марії Матіос. Її слова після вистави прозвучали як продовження дійства — про відповідальність пам’яті, про обов’язок називати імена та зберігати живу історію війни. Глядачі мали можливість поспілкуватися з письменницею й отримати автограф у теплій, майже родинній атмосфері.Важливим жестом солідарності стало забезпечення можливості перегляду вистави для родин загиблих і безвісти зниклих Захисників із Ізяславщини. Ця подія для них стала не лише мистецькою зустріччю, а й простором підтримки. У залі вони сиділи поруч — матері, дружини, рідні — об’єднані спільним досвідом втрати, але й спільною потребою бути почутими, не залишатися наодинці з болем. Вистава відгукувалася у кожному серцю, бо сцена говорила мовою, яку вони знають надто добре.За сприяння обласної ради, відбувся збір листів-сповідей — історій матерів Хмельниччини про їхніх синів/доньок, полеглих за Україну. По закінченні проєкту всі зібрані свідчення стануть основою Книги пам’яті Героїв України.«МАМИ» — це вистава, з якої глядачі виходять іншими. Вона не дає готових відповідей, але залишає в серці відчуття відповідальності: пам’ятати, підтримувати й бути гідними тих, заради кого сьогодні триває боротьба.
Голокост — вісім букв болю і стражданняСлово «Голокост» — лише вісім літер. Але за ними — безмежний біль, зламані долі та мовчазний крик мільйонів. Це не просто термін з підручників історії. Це трагедія, просякнута кров’ю й стражданнями поколінь, у тому числі українського народу, який не раз ставав жертвою системного знищення.Сьогодні, 27 січня, світ вшановує Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Цей день — не лише про скорботу. Це про відповідальність. Про здатність дивитися в минуле чесно й робити висновки, щоб зло не повторювалося під новими назвами та прапорами.Пам’ять про Голокост — це не лише перелік жертв. Це застереження. Бо трагедії не народжуються миттєво: їм передують брехня, знецінення людського життя, виправдання насильства та мовчазна згода світу.Сьогодні українці знову переживають реальність, у якій знищення, депортації, катування й цілеспрямоване стирання ідентичності стали інструментами кривавої війни. Сучасна російська агресія проти України демонструє ті самі риси, що й злочини минулого: заперечення провини, перекручування фактів, цинічне виправдання ролі ката.Саме тому пам’ять — це не формальність, в моральний обов’язок. Пам’ятати означає не дозволити історії повторитися. Називати речі своїми іменами. Захищати право на життя, свободу й гідність.Голокост — це не лише про минуле. Це про наше сьогодення. І про вибір, який людство мусить робити щодня.
22 січня для Ізяславщини — це день, коли єдність України відчувається особливо гостро і болісно. День Соборності знову сповнений тишею пам’яті за Новітнім Героєм — Максимом Сидорчуком, інспектором прикордонної служби, який віддав життя, захищаючи державу.Його шлях обірвався у 23 роки на Харківському напрямку — там, де молодість стає мужністю, а кожне рішення має ціну життя. Максим загинув у бою, залишившись вірним присязі та Україні до останнього подиху.Наш Воїн Світла був із тих, хто не чекав наказів долі. Із перших днів повномасштабної війни став на захист Батьківщини разом із братом, обравши не страх, а відповідальність. У найтемніші моменти війни Максим зберіг віру в перемогу й мріяв про мир, який обов’язково прийде.22 січня 2023 року стало датою його останнього бою і водночас — датою його безсмертя. Для громади — це черговий рік болю й шани, для України — ще один доказ того, якою дорогою ціною виборюється наша соборність.Сьогодні до могили воїна знову лягають квіти кольорів державного прапора — як знак вдячності, скорботи й шани. Пам’ять про Максима Сидорчука житиме в серцях земляків як символ відваги, жертовності та справжньої любові до України.Низький уклін та вічна пам'ять Воїну Світла
⚡️Увага! Обладнання електромереж – не місце для розваг!❗️Невдовзі розпочнуться зимові канікули, тож хочемо нагадати та застерегти: обладнання електромереж – не місце для розваг!ℹ️ Будь ласка, нагадайте дітям основні правила поводження поруч із енергетичними об’єктами, це може врятувати їхнє життя:• не можна підходити до ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій. В жодному разі не можна на них вилазити;• заборонено заходи за огорожі енергооб’єктів, відчиняти двері електрощитів, силових шаф та будь-якого іншого електрообладнання;• не можна торкатися електрощитових шаф, підстанцій та інших енергооб’єктів;• зважаючи на систематичні ворожі атаки по енергетичній інфраструктурі, не можна робити фото чи відео обладнання електромереж. ⚠️ У разі виявлення обірваного проводу, не можна наближатися до нього ближче, ніж на 8 метрів.☎️ Про знахідку треба проінформувати енергетиків 067 010 50 62; 050 010 50 62 або Службу порятунку за телефоном 101. 🤝Бережіть себе та вчіть дітей бути обачними.
