Історія України 🇺🇦 ЗСУ ❤️

​​🗡🔴22 червня 1941 року, попри угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю між Німеччиною і срср, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років, як складова, але основна частина Другої світової війни.Німецько-радянська війна тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року. ЇЇ бої стали одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття.Залежність обох воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу, людських ресурсів зумовила вкрай безкомпромісний, гранично-кривавий характер бойових дій на нашій території. Через це Україна найбільше потерпіла, як від нацистської агресії, так і від комуністичного режиму. Загалом протистояння між Німеччиною та на території України не припинялося впродовж 40 місяців, а на 35 з них припадають активні бойові дії. На українських землях було проведено 29 з 76 стратегічних наступальних операцій, у ході яких було знешкоджено понад 60% Вермахту.Слід зазначити, що Україна, не тільки серед колишніх радянських республік, а й з усіх країн світу, зазнала найбільших втрат за роки тієї війни. За різними оцінками, в Україні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 мільйонів втратило притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.Німецько-радянська війна показала українцям руйнівну силу обох тоталітарних режимів. Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України - Голокост, розстріли мирного населення, створення таборів смерті, спалення сіл. Не менш жорстокими були злочини і комуністичного режиму: розстріли політичних в'язнів на Заході України в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року, підрив Дніпрогесу, депортація кримських татар, примусове виселення автохтонних українців з їх етнічних земель.🕯Цього дня вшановується пам’ять всіх тих, чиє життя було покалічено і зруйновано у тій страшній війні двох кровожерливих режимів, в горнило якої потрапив і український народ.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺Гортаючи фото старовинних вишиванок Донеччини, ви точно помічали ці величезні, пишні червоно-чорні троянди. Вони виглядають дуже ефектно, але чи знали ви, що цей культовий орнамент з'явився завдяки... французькому парфумеру та маркетинговому трюку?Усе почалося наприкінці XIX століття. Підприємець Генріх Брокар випустив на ринок копійчане «народне» мило. Його дружина Шарлотта придумала геніальний хід: загортати кожен брусок у папір із безкоштовною схемою для вишивання хрестиком. На цих схемах красувалися яскраві, натуралістичні французькі троянди (ружі) та рослинні гірлянди.Жінки індустріального регіону, ідентифікуючи себе та свою родину українцями, дуже хотіли максимально долучитись до українського культурного життя, тому почали багато вишивати і вдягати на свята всю сім'ю в українські народні вбрання.Етнографи того часу хапалися за голови й бідкалися, що «мильні квіти» вбивають прадавню українську геометрію. Проте за століття ці троянди настільки прижилися, що стали культурною візитівкою сходу України, а сам Донецьк стали називати «містом мільйона троянд».👩На світлині красуні-україночки з Бахмута у 1913 році.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🫡🕯9 червня 2022 року загинув Роман Ратушний, солдат ЗСУ 🦅93 ОМБр, учасник Євромайдану, громадський діяч, журналіст, захисник урочища Протасів Яр.У своїй промові від 4 липня 2023 року на форумі з відбудови України про Романа Ратушного згадала голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Вона згадала, що він ще підлітком був на Майдані, захищаючи європейські цінності та свободи. ВІдтоді не переставав боротися за кращу Україну.Він боровся за Україну, вільну від корупції, як активіст і як журналіст. Він боровся за зеленішу Україну, очолюючи рух за захист природного парку в Києві від незаконної забудови, фінансованої олігархами. Він боровся за суверенну Україну, і заплатив за це найвищу ціну. Життя Романа обірвалося дуже рано, але його мрії продовжують жити , – сказала вона.За словами голови Єврокомісії, нова Україна стане місцем, яке українське золоте покоління нарешті зможе відчути своїм.Роман Ратушний був сином письменниці, журналістки Світлани Поваляєвої та журналіста, активіста руху "Збережи старий Київ" Тараса Ратушного. Він також мав активну громадянську позицію. Він відомий боротьбою за збереження Протасового Яру в Києві. Брав активну участь у Євромайдані, разом з іншими студентами постраждав від атаки "Беркута" у ніч на 30 листопада 2013 року.Герой загинув на війні у віці 24 років. Його життя обірвалося під Ізюмом на Харківщині. Тіло змогли забрати лише через кілька днів після загибелі. Служив розвідником 93 ОМБР "Холодний Яр". Очолював громадську організацію "Захистимо Протасів Яр".З Романом Ратушним попрощалися на Байковому кладовищі в Києві 18 червня. На церемонію прощання прийшли кілька сотень людей, серед них були рідні та друзі Романа, а також інші воїни. Під час поховання запалили фаєри та заспівали "Червону калину".У столиці на честь Романа Ратушного перейменували колишню вулицю Волгоградську у Солом'янському районі.🕯Вічна пам'ять та слава Герою!🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

​​🇺🇦🎼2 червня 1928 року в Києві народився Леопольд Іванович Ященко, музикознавець, фольклорист, хоровий диригент, композитор, керівник хору «Гомін».Навчався в Київській консерваторії, закінчив аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, де працював у наступні роки. Захистив кандидатську дисертацію «Українське народне багатоголосся» (1961).«Перед вступом до консерваторії я вперше побував у фольклористичній експедиції. Поїхати в село і послухати пісень – це було щастя, і коли я почув, що є такий Інститут фольклору та етнографії, то зразу зрозумів, що це – моє. І щоліта на канікулах виїжджали й записували», – згадував митець.У 1968-му підписав колективного листа до ЦК КПРС проти закритих судових процесів над політв’язнями, за що був звільнений з роботи. В 1969-му створив етнографічний хор «Гомін», який відроджував у Києві народні свята та звичаї й виконував майже виключно українські народні пісні. «То було справді духовне відродження: людей різного віку, професій, уподобань об’єднала пісня, що стала для Києва пробудженням, – згадував Юрій Гулій. – До нас тягнулися звідусіль, як спраглі до джерела: ми відчували себе місіонерами на рідній землі і, де могли, як могли, піснею повертали людям дух».Хор закрили за два роки як «націоналістичний», а самого Леопольда Ященка виключили з Спілки композиторів.Перебуваючи в опалі, завідував дитячим сектором при Будинку композиторів України, керував фольклорним ансамблем, навіть працював маляром на заводі і теслярем у радгоспі.У 1984-му організував етнографічний хор, якому згодом повернули назву «Гомін». Саме «Гомін» першим у Києві виконав «Ще не вмерла Україна», «Боже Великий, Єдиний», «Ой у лузі червона калина» та інші патріотичні пісні. У 1989-му поновлений у Спілці композиторів України.Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1993), премії імені П. Чубинського (1992). Автор книг «Українські народні романси» (1961), «Буковинські народні пісні» (1963), «Григорій Верьовка (нарис про життя і творчість)» (1965), «Державна заслужена капела бандуристів Української РСР» (1970) та інших.🕯Помер митець 2 квітня 2016-го в Києві.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺 Люба спільното, воїни ЗСУ потребують вашої підтримки. В горнилі війни козаки ледве знайшли час, щоб записати відеозвернення. На відео втомлені, змучені, з недолікованими ранами та контузіями. Ця автівка бійцям вже потрібна на вчора, тому маємо впоратись якомога швидше! Розпочинаємо дуже терміновий збір на бойового сталевого коня у вигляді позашляховика для воїнів 92 ОБП. 🎯 Ціль: 250 000 ₴🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/5HHB4hX6Au💳Номер картки банки4874100038282508🏦 Номер картки Приват:4149439028262917🌐 Paypal — [email protected]І як завжди у наших зборах, серед всіх доброчинців розіграємо чудові подарунки від воїнів: прапори з підписами та подяками козаків, чеські гранатомети РПГ-75, ящики з набоїв, шеврони від козаків+гільзи 23 мм. Їх мисткині Надія Архіпчук та Тетяна Кашуба перетворюють у витвори мистецтва для подарунків вам❤️‍🩹Щоб взяти участь у розіграші подарунків від воїнів, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТПам‘ятайте, що маленьких донатів не буває, кожна гривня є важливою. Дякуємо всім за підтримку українського війська!✅А хто має можливість та суперздібність закривати збори великими донатами в декілька тисяч за раз, просимо зробити це просто зараз!🇺🇦💛Слава Україні! Слава ЗСУ!

❌🇺🇦30 травня 1876 року московський імператор Алєксандр ІІ у німецькому містечку Емс підписав таємне розпорядження про повну заборону українського письменства.Указ доповнював основні положення Валуєвського циркуляру 1863-го. Він мав на меті витіснення української мови з культурної сфери.Указ забороняв друкувати книги українською мовою, викладати нею у початкових школах, влаштовувати концерти з українськими піснями чи театральними виставами, ввозити на територію російської імперії книги українською мовою без особливо дозволу.Автор документа – Михайло Юзефович, помічник куратора Київського учбового округу. Він підготував меморандум на ім’я імператора, де звинуватив діячів українського руху в тому, що вони прагнуть «вільної України у формі республіки з гетьманом на чолі».Юзефович ініціював закриття газети «Киевский телеграф» та Південно-західного відділу російського географічного товариства. Іншими наслідками Емського указу (сучасники називали його «законом Юзефовича») стали ліквідація Громад, звільнення професорів-українців із Київського університету.Емський указ так і не був скасований. Припинив свою чинність після маніфесту царя Ніколая ІІ у жовтні 1905-го, яким, зокрема, запроваджувалася свобода слова. 🇺🇦👍Лише після Революції Гідності та московської агресії, завдяки прийняттю популяризаторських законів, українська мова почала дійсно відвойовувати позиції на всіх фронтах, втрачені через постійні утиски, заборони, та нав'язане зросійщення, яке тривало століттями. Мова дійсно має значення! Любіть українську! Спілкуйтеся українською! Творіть українською!🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

💔🕯📚28 травня 1916 року на шістдесятому році життя у Львові помер Іван Якович Франко, письменник, фольклорист, етнограф, літературознавець, філософ, історик.Людина великого таланту та продуктивності, він залишив цінний науковий спадок як літературознавець, мовознавець, книгознавець, джерелознавець, бібліотекознавець, театрознавець, краєзнавець, етнолог, етнограф, фольклорист, філософ, соціолог, історик, економіст.Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в прикарпатському селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської області) в родині сільського ремісника-коваля. За його власними свідченнями, рід Франка за батьківською лінією походив від зукраїнізованих німецьких колоністів, а за материною — зі збіднілої шляхти. Родина Франків була досить заможною, мала п'ятеро дітей — крім старшого сина Івана, ще двоє синів та двоє дочок (обидві померли малими).Іван розпочав навчання у шестирічному віці: ходив до сусіднього села Ясениця-Сільна до початкової школи, потім навчався у школі отців василіян у Дрогобичі. Після смерті батька у 1865 році його навчання не перервалось. Через півроку мати вдруге вийшла заміж за Григорія Гаврилика, вітчим фактично замінив дітям батька. У цьому шлюбі народилось ще 3 дітей, проте вижила лише одна дівчина. У 1867 році Іван Франко вступив до Дрогобицької реальної гімназії. Завершив середню освіту він із похвальним свідоцтвом та повним сиротою — за два роки до випуску, у 1873 році, померла його мати. Вітчим невдовзі знову одружився, і опікуватись всіма дітьми стала мачуха.Вищу освіту Іван Франко почав здобувати у 1875 році на філософському факультеті Львівського університету, однак навчання переривалось арештами і тривалими ув'язненнями через його активну громадсько-політичну діяльність. Франко завершив університетську освіту лише у 1891 році і вже не у Львові, а у Чернівцях, після чого зміг вступити на докторські студії у Віденському університеті і в 1893 році під керівництвом відомого хорватського славіста Ватрослава Яґіча успішно захистити докторську дисертацію. У 1878-82 роках Франко написав свої найвідоміші поезії суспільно-політичного змісту — «Гімн» («Вічний революціонер»), «Каменяр», цикл «Україна» з «Національним гімном», повісті «Борислав сміється», «Захар Беркут», низку наукових праць.У 1890 році Франко голосно заявив про себе як політичний діяч. Він став одним із засновників та першим головою першої української політичної партії під назвою Русько-українська радикальна партія та редактором її друкованих органів. Після розколу 1899 році він вийшов зі складу РУРП та приєднався до Української національно-демократичної партії.З кінця 1890-х років Франко присвятив себе літературній і науковій праці на терені Наукового товариства ім. Шевченка. У середині 1900-х років Іван Франко тяжко захворів на ревматоїдний поліартрит, що проявилась, зокрема, у деформованих та паралізованих руках, значно утруднила його продуктивну наукову та літературну працю.26 листопада 1915 року в листі до Нобелівського комітету доктор філософії з Відня професор Йосеф Застирець висунув Івана Франка на здобуття премії в галузі літератури як «справді найвизначнішого письменника сучасної Європи», але письменник не дожив до участі в конкурсі — Іван Франко помер 28 травня 1916 року на 60-році життя. Помер без сповіді, на чужих руках: сини Петро і Тарас були у війську, донька Анна – в Києві, дружина Ольга – в психіатричній лікарні.🕯Через бідність поховали Івана Франка в чужій вишиваній сорочці у т. зв. «готелевому гробівці» Мотелевських-Мотильчинських на шість домовин на Личаківському кладовищі у Львові. Лише через п'ять років був отриманий дозвіл від польської влади на поховання Івана Франка в окремій могилі, де він покоїться й досі.У 1932 році на могилі Івана Франка був встановлений пам'ятник роботи Володимира Литвиненка.Наукова, суспільна та поетична спадщина Івана Франка надзвичайно багата і цінна. Та найцінніше з усього, як писав Михайло Грушевський, це «його власний образ та дивовижна поема творчості та праці, якою було його власне життя».🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

❌🛩Дванадцять років тому стався перший бій за донецький аеропорт. У ніч проти 26 травня 2014-го угруповання проросійських бойовиків здійснило спробу захопити летовище, авіасполучення на якому припинено ще 6 травня. З другої спроби бойовики зайняли частину приміщень будівлі. Вони в ультимативній формі вимагали від українських силовиків, які перебували у старому терміналі, скласти зброю і здатися.Український уряд, зі свого боку, теж висунув бойовикам ультиматум про звільнення захоплених будівель. Жодна зі сторін не хотіла йти на поступки — розпочався бій.У медіацентрі РНБОУ тоді заявили, що підрозділи армійського спецназу за підтримки бойової авіації завдали удару по терористах, які намагалися взяти під контроль міжнародний аеропорт Донецька. Було залучено штурмову і армійську авіацію, проведено висадку десанту.Сили АТО в результаті ефективної спецоперації знищили третину сепаратистського батальйону «Восток». У лавах бойовиків почалася паніка, натомість українські військові підрозділи надійно закріпилися в районі аеропорту.У різний час в аеропорту і прилеглих Пісках воювали бійці 95-ї та 79-ї десантних бригад, воїни 3-го кіровоградського полку спецпризначення та батальйону «Дніпро-1», артилеристи й танкісти 93-ї бригади, добровольці з ДУК «Правого сектору» та батальйону «ОУН», військові з інших частин.20 січня 2015 року проросійські бойовики, не припиняючи штурмів, підірвали новий термінал Донецького аеропорту, остаточно перетворивши колись один з найбільших аеропортів країни на руїни. Після того військовим керівництвом було прийнято рішення відвести українських бійців, і 21-22 січня останні (як тоді гадалося) вцілілі захисники залишили зруйнований термінал.23 січня 2015 року, вже після руйнування нового терміналу, вийшла остання група з території Донецького аеропорту з позиції «Пожарка», що була між новим терміналом та диспетчерською вежею. Але тоді мало хто знав, що група «Адама» тримала оборону в пожежній частині ще 2 дні.🕯Донецький аеропорт став своєрідним символом нескореності. Україна дізналася про людей, що міцніші за бетон. Про «кіборгів», які захищали летовище неймовірних 244 доби. Вічна слава героям!🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

❌🔥 24 травня 1964 року вночі у Києві від підпалу загорілася Державна публічна бібліотека Академії наук УРСР (нині Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського). Полум’я знищило практично увесь відділ україніки та стародруки – від 500 до 600 тисяч книг та рукописів.Підпал здійснив співробітник бібліотеки Віктор Погружальський. На суді він зізнався, що з вечора залишився на роботі, там поспав, а під ранок знищив свої документи й підпалив книги у декількох місцях. Коли здійнялася пожежа і свідки викликали пожежників, ті швидко загасити полум'я не змогли. Бо в усьому районі не було води через аварію на водопроводі. Ліквідували пожежу лише 25 травня, а за деякими свідченнями - лише 26.Зі 150 вогнеборців понад 10 отримали фосфорне отруєння. Це дало підстави припускати, що підпал був ретельно спланований радянською владою, а виконавець справи - Погружальський використав не просто сірники, а фосфорні шашки. Євген Сверстюк того ж 1964-го року написав памфлет "З приводу процесу над Погружальським", в якому звинуватив у знищенні духовного спадку українців - давніх рукописів тодішню антиукраїнську владу. Так, за одну добу в полум'ї були знищені цінні джерела з історії України "домосковської доби, ціле наше середньовіччя пішло з димом", – як писала про це Оксана Забужко.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🕯​​22 травня 1979 року похорон Володимира Івасюка перетворився на демонстрацію непокори тисяч людей комуністичній владі.Україна прощалась із композитором, поетом, співаком Володимиром Івасюком. Незважаючи на протидію з боку компартії і комсомолу, які вигадали того дня у Львові різні заходи у навчальних закладах та на підприємствах, люди прибули з різних міст, щоб провести в останню путь митця. Декому з них довелося відповісти потім за свою участь у церемонії. Автора пісень «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» та інших поховали на Личаківському цвинтарі.💬«Людей тут було дуже багато. Люди стояли по балконах, на дах вилізли, сиділи на деревах. Люди збурились, коли до будинку Володі приїхала машина від консерваторії, «ЗІЛ», з бортами. Чув, як люди говорили: «Ми його на руках понесемо», – пригадує день 22 травня 1979 року друг, шваґро Володимира Івасюка, фотограф Любомир Криса.Тисячі людей прийшли до будинку, де в квартирі рідні прощались із Володимиром. 24 квітня композитору зателефонували і він пішов з дому, так більше не повернувшись туди живим. 18 травня повішене тіло митця знайшли у лісі під Львовом, на території військової частини.Похорон Володимира Івасюка перетворився у масову акцію. Домовину з тілом композитора друзі несли на раменах: від будинку до могили. Вздовж дороги стояли люди, тримаючись за руки. Серед тих, хто приїхав попрощатись із улюбленим митцем, був стриянин, бард Зиновій Медюх.💬«Я був студентом у технікумі, і кілька колег поїхали у Львів на похорон. У Стрию на вокзалі міліція не пропускає, ми мали футбольні емблеми «Карпат», якраз тоді був матч. Якось нас впустили, квитки були лише до Миколаєва, ходили з вагона у вагон. У Львові на вокзалі повно міліції, затримували групи людей. Ми якось пройшли. Людей було так багато, що не можна було контролювати процес, весь центр – маса людей. Ми пішки дійшли до цвинтаря», – розповів Зиновій Медюх.Люди провели композитора багатоголосним співом «Чуєш, брате, мій». Після похорону багато осіб залишились без роботи, потрапили за ґрати. Біля могили Івасюка цілодобово чергували працівники КҐБ, вони стежили, хто приходить, спалювали записки, які люди залишали. Кілька разів могила митця була сплюндрована, горіла.Понад сто пісень, зібрані й оброблені народні пісні, музика до вистав, камерні твори залишив після себе 30-річний Володимир Івасюк. Від часу поховання митця його творчість була неофіційно заборонена. Друзі, попри це, виконували його пісні, і «Червона рута», «Водограй» звучали на концертах і в помешканнях.Попрощатись із композитором приїхали люди не лише із Львівщини, але й всієї України. Шанувальники Івасюка вигадували різні історії, щоб лише потрапити у Львів. На вокзалі, автостанціях, вулицях – міліція і кадебісти. Вони все робили, щоб затримати на якийсь час якомога більше осіб, щоб ті не потрапили на похорон. Львівські таксисти не брали грошей за проїзд, а львівські музиканти ввечері відмовились грати у ресторанах міста. Це був день жалоби. Дорога від помешкання Володимира до Личаківського цвинтаря була встелена живими квітами. Комуністи боялись, що похорон Володимира Івасюка може перерости у бунт.На сьогодні вже офіційно Генпрокуратура повідомила, що вбивство талановитого 30-ти річного Володимира Івасюка організували агенти КҐБ. Однак для родини це не було жодною новиною. Але тодішні працівники КҐБ мають реальні імена і, вочевидь, дехто живий досі з тих, хто спланував і реалізував убивство митця. Донині жодне ім’я не розголошене. Натомість кримінальна справа Володимира Івасюка щоразу за роки Незалежності ставала меншою за обсягом. КаҐеБісти зачистили сліди у справі Івасюка, переконані рідні. Але не змогли стерти пам’ять про нього ніколи, а його пісні донині популярні й ніхто в Україні не перевершив Володимира Івасюка. Вічна пам'ять метру!🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!