Estadísticas de telegram channel - @istorium_ua

Wasserfall — перша у світі керована зенітна ракетаНацистська Німеччина, 1943 рік. У той час, коли небо над Європою розривали бомби союзників, німецькі інженери працювали над проектом, який на десятиліття випереджав свій час. Так з’явилась Wasserfall — перша у світі керована зенітна ракета класу «земля-повітря».Проєкт створювався в рамках дослідницької програми у Пеєнемюнде, де паралельно працювали над знаменитою Фау-2. Ракета стартувала вертикально з мобільної пускової установки, схожої на ту, що використовувалась для V-2. Проте її призначення було зовсім інше: збивати літаки на висоті до 18 км.Технічно Wasserfall була справжнім проривом. Вона мала крильця, які стабілізували її в польоті, а головне — радіокомандне керування, яким оператор міг наводити її на ціль. У якості пального використовували токсичну, але ефективну суміш гіпергольних компонентів, що подавались у двигун під тиском стисненого азоту — без жодних турбонасосів.Попри понад 30 випробувальних запусків, Wasserfall так і не встигла потрапити на озброєння — надто пізно, надто складно, надто дорого. Утім, саме вона стала прототипом для післявоєнних ППО в США та СРСР.@istorium_ua

Навесні 1942 року в’язень Освенцима Казімеж Пеховський дізнався, що його друг Євген Бендера потрапив у список на страту. Автомеханіка родом з Чорткова більше не рятувала престижна табірна професія — його планували відправити в газову камеру. Українець вмирати не збирався і запропонував поляку бігти.Пеховского затримали 1939 року при спробі перетнути кордон з Угорщиною та відправили в Освенцим одним з перших. У таборі він був старожилом і знав всі кути. План Бендери звучав відчайдушно: вкрасти зброю та форму СС зі складу та виїхати на викраденому автомобілі. Неймовірно, але поляк придумав, як все влаштувати. Щоб вдати команду для буксирування воза і під цим приводом потрапити на склад, він запропонував бігти ветерану Станіславу Густаву Ястеру та священику Юзефу Лемпарту.Діяти почали під вечір суботи 20 червня 1942 року, коли есесівці вже поспішали по домівках і втратили пильність. Чотирьох в’язнів з возом сміття пропустили на складську територію. Бендера відправився в гараж, інші через вугільну комору проникли в сховище зброї та амуніції. Пеховський відповідав за спілкування з охороною, тому взяв офіцерську форму, його соратники наділи мундири рядових.Переодягнені поляки вийшли зі складу, де вже їх чекав Бендера на службовому седані Steyr 220 гауптштурмфюрера Кройцмана. З викраденням проблем не виникло — автомеханіка часто просили перевірити автомобіль у русі. Бендера теж переодягнувся в есесівця, Пеховський сів на переднє пасажирське місце. Через табір машина проїхала без проблем, але попереду головна перешкода — КПП.Перед тим, як відкрити шлагбаум, охоронець повинен був перевірити документи. Але документів у втікачів не було.«Я подумав, що це кінець. Подумки попрощався з мамою. І тут мене як тріснуть по спині ззаду! Чую шипіння Юзефа: „Казік! Зроби що-небудь!“ Це привело мене до тями. Відкриваю дверцята праворуч і наказую:: „Прокидайтеся! Відкривайте шлагбаум, або я вам зараз покажу!“ Охоронець підскочив, шлагбаум піднявся вгору. Генек [Євген] включив першу передачу, і ми поїхали вперед», — згадував Пеховський Від’їхавши 60 кілометрів від табору, втікачі кинули машину та розійшлися в різні сторони, аби їх складніше було зловити.@istorium_ua

Пограбування без зброї, пострілів і свідків. Таємниця, яку не змогла розгадати вся поліція Японії10 грудня 1968 року. Передноворічний ранок. Четверо банківських службовців компанії Nippon Trust Bank везуть на машині готівку — майже 300 мільйонів ієн, це десятки тисяч річних зарплат на той час. Гроші призначалися для виплати бонусів працівникам компанії Toshiba.Раптово машину зупиняє мотоцикліст у поліцейській формі. Він повідомляє: авто заміновано. За його словами, банківський фургон фігурує в розслідуванні справи про погрози вибухом директору компанії. Мовляв, вибух може статися будь-якої миті."Поліцейський" лізе під машину перевірити вибухівку. І тут — дим, спалах, вигуки! Охоронці тікають подалі, а мотоцикліст… сідає за кермо машини з грошима і спокійно їде геть.Протягом наступних годин злочинець кілька разів міняє авто, ретельно маскуючи сліди. Поліція розпочинає безпрецедентне розслідування: понад 170 тисяч офіцерів, 780 тисяч фотороботів, 5 років слідства. І все — даремно.Підозрюваних було багато. Один із них — син поліцейського — наклав на себе руки. Але ні він, ні інші не були визнані винними. Справу закрили у 1975 році — після закінчення строку давності.А гроші? Зникли разом із геніальним аферистом. Жодної купюри більше не знайшли.@istorium_ua

Коли ми думаємо про роботів, уявляємо майбутнє. Але іноді майбутнє — це добре забуте минуле. Ще в III–II столітті до н.е., у Александрії, грецький інженер Філон Візантійський створив винахід, який можна назвати першим у світі роботом-слугою.Його пристрій мав вигляд людини, що тримала глечик. Усередині був складний механізм на основі важелів, клапанів і системи тиску, в якому використовувалась вода, повітря і винахідливість.Коли гість ставив чашу на долоню слуги, вона натискала приховану важільну систему, запускаючи процес: через трубочки у чашу лилася вода або вино, залежно від положення отворів. Як тільки чаша наповнювалась, інший механізм автоматично зупиняв подачу — не проллєш ані краплі!Філон був не лише механіком, а й філософом і математиком, учнем школи Архімеда. Він писав трактати про пневматику, артилерію та оптику, а його роботи справили вплив навіть на інженерів середньовічного ісламського світу.На фото реконструкція в Museum of Ancient Greek Technology. Також за посиланням ви можете знайти відео, де показано принцип роботи пристрою.@istorium_ua

Історія знає чимало причин для воєн: території, ресурси, ідеології... Але чи могли ви уявити, що приводом для міжнародного конфлікту може стати... бродячий собака? Саме так сталося у 1925 році між Грецією та Болгарією, і ця історія увійшла в історію як Війна Бродячого Пса, або Петрицький інцидент.Після Балканських війн та Першої світової війни, відносини між Грецією та Болгарією були вкрай напруженими. Між країнами існували давні територіальні суперечки, а прикордонні сутички були не рідкістю. Атмосфера була настільки вибухонебезпечною, що для спалаху конфлікту вистачило б іскри. І цією іскрою виявився нічим не примітний бродячий собака.19 жовтня 1925 року грецький солдат, який ніс прикордонну службу, переслідував свого вірного, але дуже незалежного пса, який забіг на болгарську територію. У прагненні повернути тварину, солдат, сам того не усвідомлюючи, перетнув кордон. Болгарські прикордонники, побачивши озброєну фігуру на своїй території, відкрили вогонь, смертельно поранивши грецького військового.Здавалося б, одиничний інцидент, який можна було б вирішити дипломатично. Проте, Греція, розцінивши вбивство свого солдата як зухвалу провокацію, відреагувала миттєво і рішуче. Вже наступного дня, 20 жовтня, грецькі війська вторглися на болгарську територію в районі міста Петрич. Метою було захоплення болгарських прикордонних пунктів та, за офіційною версією, "покарання" винних у вбивстві солдата.Світова спільнота була шокована. Можлива повномасштабна війна через собаку? Це здавалося абсурдним, але загроза була реальною. Ліга Націй – попередниця ООН, створена для запобігання війнам – негайно втрутилася. Вона засудила грецьке вторгнення і зажадала від обох сторін негайного припинення вогню та виведення військ.Під тиском міжнародної спільноти, обидві країни погодилися на мирне врегулювання. Греція була змушена вивести свої війська з болгарської території та виплатити Болгарії компенсацію за завдану шкоду. Конфлікт був офіційно завершений 29 жовтня 1925 року, менш ніж за два тижні після його початку.@istorium_ua

Щороку 15 липня Україна відзначає День Української Державності — символічне нагадування про глибоке історичне коріння нашої держави. Цю дату обрано невипадково: саме цього дня вшановується памʼять князя Володимира Великого, який у 988 році запровадив християнство як державну релігію на Русі.Понад тисячу років тому на берегах Дніпра постала Київська Русь — один із найвпливовіших політичних утворень Середньовіччя, що мало сталі інститути влади, власну династію, міжнародні зв’язки, писане право (відомий Руський закон) та церковну організацію.Від Русі — до Великого князівства Литовського, від Козацької держави до УНР і сучасної України — ідейна й правова спадкоємність державотворення ніколи не зникала, навіть попри століття чужоземного панування. Саме ця історична тяглість лежить в основі нашої ідентичності та легітимності сучасної української держави.У часи війни та боротьби за незалежність День Української Державності набуває особливого змісту. Він нагадує: наша держава — це не випадкове утворення останніх десятиліть, а результат багатовікової боротьби, вибору, культури та сили духу.@istorium_ua

Бомбарделлі (bombardelles – бомбардочки), судячи з назви та даних середньовічних документів, були дещо легшими за бомбарди, хоча так само служили для руйнування ворожих укріплень. Бургундська облікова відомість 1443 р. згадує бомбарделль «Бержье». У 1472 р. в бургундському артилерійському парку значилися «дві залізні бомбарделлі, звані Ламбіллон, забезпечені камінням в 10 дюймів або близько того». Інша облікова відомість 1475 р. також згадує бомбарделі: «6 бомбарделів, 6 середніх мантелетів, 7 возів для транспортування мантелетів, 12 каменів для бомбарделів». (12) Таким чином, калібр цих знарядь в середньому становив 0,25 м. Бомбарделлі, як і бомбарди, могли забезпечуватися дерев'яною колодою, можливо в деяких випадках з парою коліс. На багатьох мініатюрах і гравюрах швейцарських і німецьких манускриптів («Бернські хроніки», «Люцернські хроніки», «Базельська хроніка» тощо), що ілюструють різні події Бургундських воєн, зображені бургундські знаряддя великого калібру зі стаціонарним вертлюжним лафетом, встановленим на триногу і забезпеченим механізмом вертикального наведення. Можливо, це і є бомбарделі. Відомо, що взимку 1468 р. упряжка одного воза з бомбарделі складалася з 14 коней.В Історичному музеї Базеля експонується ствол бомбарделлі (інв. №1874-95), відлитий з бронзи в 1474 р. в Мехелені відомим бургундським ливарником Жаном де Маленом. Довжина ствола становить 2,555 м, калібр в різних частинах ствола 0,13 (незнімний пороховий відсік) і 0,227 м. Ствол оснащений парою цапф, що значно полегшували процес горизонтального наведення, рельєфним гербом Карла Сміливого, його вензелем, а також написом готичним шрифтом: «Jehan de Malines ma faut lan MCCCCLXXIIII» (перекручене «Жан де Мален зробив мене в 1474 році»). Швейцарський дослідник Флоренц Дойхлер був схильний бачити в даній зброї перехідний тип від середньовічних бомбард до більш сучасних знарядь епохи Максиміліана Габсбурга. Ілюстрація:Бургундська бомбарделль. Ймовірно, була відлита Жаном де Маленом.Ілюстрація з Арсенальної книги імператора Максиміліана.@istorium_ua

Ферраро-Флорентійська уніяНа початку XV століття стало очевидно, що османська військова загроза ставить під сумнів саме існування Візантійської імперії. Візантійська дипломатія активно шукала підтримки на Заході, велися переговори про об'єднання церков в обмін на військову допомогу Риму. У 1430-ті роки було прийнято принципове рішення про об'єднання, але предметом торгу стало місце проведення собору (на візантійській чи на італійській території) і його статус (чи буде він заздалегідь позначений як «об'єднавчий»). Зрештою зустрічі відбулися в Італії — спочатку у Феррарі, потім у Флоренції та в Римі. У червні 1439 року була підписана Ферраро-Флорентійська унія. Це означало, що формально візантійська церква визнала правоту католиків з усіх спірних питань, у тому числі й з питання Filioque. Але унія не знайшла підтримки у візантійського єпископату (головою її противників став єпископ Марк Євгеній), що призвело до співіснування в Константинополі двох паралельних ієрархій — уніатської та православної. Через 14 років, відразу ж після падіння Константинополя, османи прийняли рішення спертися на антиуніатів і поставили патріархом послідовника Марка Євгеніка — Геннадія Схоларія, але формально скасування унії відбулося тільки в 1484 році.Якщо в історії церкви унія залишилася лише недовгим невдалим експериментом, то її слід в історії культури набагато значніший. Фігури, подібні до Віссаріона Нікейського, учня неоязичника Пліфона, уніатського митрополита, а потім кардинала і титулярного латинського патріарха Константинополя, зіграли ключову роль у трансмісії візантійської (і античної) культури на Захід. Віссаріон, в епітафії якому вибиті слова: « Твоїми працями Греція переселилася до Риму», перекладав грецьких класичних авторів латиною, опікувався грецькими емігрантами-інтелектуалами і передав Венеції свою бібліотеку, що включала понад 700 рукописів (на той момент найширшу приватну бібліотеку Європи), яка стала основою Бібліотеки святого Марка.Османська держава (названа так на честь першого правителя Османа I) виникла в 1299 році на руїнах Сельджуцького султанату в Анатолії і протягом XIV століття нарощувала експансію в Малій Азії та на Балканах. Короткий перепочинок Візантії дало протистояння османів з військами Тамерлана на рубежі XIV–XV століть, проте з приходом до влади Мехмеда I в 1413 році османи знову стали загрожувати Константинополю.На зображенні: флорентійська унія папи Євгенія IV. 1439 рік Складена двома мовами — латиною та грецькою.@istorium_ua

Антуан Пармантьє і картопля: як французи навчились любити "земляне яблуко"Уявіть собі Францію кінця XVIII століття — країну, де картопля вважалася неїстівною, небезпечною і навіть шкідливою. Ця смачна і поживна культура, яка нині є одним із головних продуктів харчування у світі, була сприйнята тоді з підозрою та страхом. Люди вважали, що картопля викликає хвороби, і навіть вважали її їстівною лише для худоби або бідняків.У цей час з'явився Антуан Пармантьє — видатний французький агроном і хімік, який став головним борцем за популяризацію картоплі у Франції. Пармантьє розумів, що для того, аби змінити ставлення людей, потрібен нестандартний підхід. І він його знайшов.Одним із найвідоміших методів Пармантьє стало створення міфу навколо картопляних полів. Вдень він виставляв озброєну охорону, щоб переконати населення, що ці поля з цінною культурою охороняються і є чимось надзвичайним. Люди, бачачи охоронців, почали цікавитись, що ж такого важливого росте за парканом. А вночі, коли охорона відходила, всі бажаючі могли "позичити" собі клубні. Цей хитрий психологічний прийом викликав цікавість і бажання спробувати новий продукт.Пармантьє не обмежувався лише хитрощами. Він сам особисто готував страви з картоплі, проводив дегустації для вищих верств суспільства, включаючи короля Людовика XVI та королеву Марію-Антуанетту. Поширення вищим суспільством любові до картоплі значно вплинуло на її популярність серед простих французів.Інша важлива заслуга Пармантьє — він довів, що картопля не лише безпечна, а й надзвичайно поживна. Його наукові праці показали, що цей овоч багатий на вуглеводи, вітаміни та мінерали, які можуть допомогти боротися з голодом і нестачею харчування.@istorium_ua

Рой Чепмен Ендрюс — справжній Індіана Джонс від наукиКоли ми уявляємо собі класичного авантюриста з капелюхом, пістолетом і батогом, який розкопує стародавні руїни, рятується від бандитів і шукає скарби в пустелях — перед очима постає Індіана Джонс. Але задовго до появи кіноепопеї Джорджа Лукаса і Стівена Спілберга, у ХХ столітті жив справжній прототип кіногероя. Його звали Рой Чепмен Ендрюс.Народився він у Вісконсині 1884 року, а свою кар’єру почав у нью-йоркському Музеї природознавства… з миття підлоги. Але вже за кілька років став одним із провідних дослідників, експертом із таксидермії, а згодом — знаменитим палеонтологом і керівником легендарних експедицій. Його стихією стали не тишина кабінетів, а вітри диких пустель і відлуння таємничих гір.У 1920-х роках Ендрюс очолив серію експедицій до Монголії, зокрема в пустелю Гобі — регіон, що на той час був справжнім Диким Сходом. Там не було централізованої влади, натомість були розбійники, збройні банди, політичний хаос і цілковита відсутність безпеки. Саме туди Рой вирушав із командою — не в пошуках золота, а в гонитві за доісторичним минулим. І він справді це минуле знайшов. У 1923 році експедиція виявила одне з найвизначніших відкриттів XX століття — перші у світі скам’янілі яйця динозаврів. Це стало поворотним моментом у палеонтології: вперше було доведено, що динозаври відкладали яйця, подібно до птахів.Втім, наукова частина його діяльності нерозривно перепліталася з пригодами, небезпеками та стріляниною. У щоденниках Ендрюса є згадки про погоні, засідки, зустрічі з озброєними бандитами. У його машині завжди була гвинтівка, а в кишені — пістолет. І все це не для антуражу, а з необхідності. Одного разу його мало не знищила піщана буря, іншого — він випадково поранив себе з власної зброї, але й далі продовжував керувати експедиціями. Ці історії про стрілянину, втечі, ризиковані переговори з місцевими ватажками і ночівлі в руїнах роблять його життя подібним до сценарію пригодницького фільму.Не дивно, що саме Рой Чепмен Ендрюс вважається головним реальним прототипом Індіани Джонса. Його стиль, характер, любов до пригод і наукова одержимість стали джерелом натхнення для голлівудських сценаристів. Та головне — він ніколи не шукав слави, просто прагнув знайти відповіді, заховані у пісках часу.@istorium_ua