🏛Istorium ✙ || Історія України та світу | Процес очищення нафти у стародавньому Китаї — це одна з найвидатніших,...

Процес очищення нафти у стародавньому Китаї — це одна з найвидатніших, але найменш відомих сторінок світової історії хімії та інженерії. Задовго до того, як у Європі з'явилися перші нафтопереробні заводи (XIX століття), китайці часів династії Сун (X–XIII ст.) вже використовували фракційну дистиляцію у промислових масштабах для потреб своєї армії.Нафту в Китаї видобували з глибокої давнини, переважно в північних і західних провінціях (наприклад, Шеньсі), часто як побічний продукт під час буріння глибоких (до 200 метрів!) соляних свердловин за допомогою бамбукових бурів.Сира нафта, яку китайці називали «Ши Ці» (кам'яний лак) або «Ши Чжі Шуй» (вода кам'яного жиру), була густою, чорною рідиною, сильно забрудненою піском, сіркою, водою та солями. Вона погано горіла, сильно коптила і забивала б будь-які тонкі механізми.Розуміючи військовий потенціал нафти, уряд династії Північна Сун створив у столиці Кайфен державний центр переробки — «Майстерню лютого вогню» (猛火油作 - Мен хо ю цзо). Це був справжній середньовічний нафтопереробний завод, що знаходився під суворим військовим контролем. Там працювали сотні ремісників, які стандартизували процес очищення.Процес базувався на тому ж принципі, що й створення міцного алкоголю, але вимагав набагато вищих температур і спеціального обладнання.Апарат складався з трьох основних частин:• Реторта (Кип'ятильник): Величезний чавунний або товстостінний керамічний котел, куди заливали відстояну сиру нафту. Котел герметично закривався куполоподібною кришкою.• Піч: Котел встановлювали над спеціальною піччю, де підтримували контрольоване горіння (найчастіше на вугіллі, щоб забезпечити високу і рівномірну температуру).• Конденсатор: Від купола котла відходила система труб (бамбукових, обмазаних вогнетривкою глиною, або металевих). Ці труби обов'язково проходили через великий резервуар із постійно циркулюючою холодною водою.Хімічна геніальність полягала в розумінні того, що нафта — це суміш різних речовин, які закипають при різних температурах.• Етап 1 (Випарювання води та легких газів - до 100-120°C): Спочатку з нафти випаровувалася зайва вода та найлегші, вибухонебезпечні гази. Воду часто відводили в окремі ємності.• Етап 2 (Здобуття «Лютого вогню» - 150-250°C): Коли температура зростала, починала кипіти потрібна фракція — легкі вуглеводні (аналог сучасного лігроїну або гасу/керосину). Пари цієї фракції піднімалися вгору, потрапляли в охолоджувальну трубу-конденсатор. Там, під дією холодної води ззовні, пара знову ставала рідиною і стікала в спеціальні герметичні бронзові резервуари. Це і була «Мен хо ю» (Нафта лютого вогню) — надзвичайно текуча, напівпрозора рідина, яка запалювалася від найменшої іскри.• Етап 3 (Залишок): Те, що залишалося на дні котла після википання легких фракцій, перетворювалося на густий, липкий мазут або бітум (асфальт).Китайці не викидали залишки. Густий бітум, що лишався на дні реторти, використовували у двох надзвичайно важливих напрямках:• Вологоізоляція: Ним смолили днища кораблів і дахи будинків.• Виробництво туші: Бітум спалювали в спеціальних закритих печах з мінімальним доступом кисню. Утворену надзвичайно дрібну і чорну сажу збирали і змішували з тваринним клеєм. З неї виготовляли знамениту китайську туш найвищої якості для каліграфії та малювання.@istorium_ua