🏛Istorium ✙ || Історія України та світу | Чому у римлян кіннота ніколи не була "ударним" родом військ? Як справе...

Чому у римлян кіннота ніколи не була "ударним" родом військ? Як справедливо зауважив дослідник римської армії Домінік Брефор, "римлянин був пішоходом. Він воював як піхотинець, тому для Вічного Міста кавалерія завжди відігравала другорядну роль". Дійсно, Рим, володіючи, без перебільшення, зразковою піхотою, ніколи не міг похвалитися хорошої кавалерією з числа римських громадян. Відсутність власної кінноти доводилося компенсувати за рахунок італійських союзників Риму (самнітів, луканців, кампанців тощо) та допоміжних загонів, набраних за межами Апеннінського півострова. Загони галльських і германських вершників широко використовував Юлій Цезар. Рим імператорської доби успадкував цю практику. Однак варто було Риму зіткнутися з народами, які споконвіку чудово володіли мистецтвом верхової їзди, як недоліки римської кінноти знову ставали очевидними. Саме тому римлянам лише ціною значних зусиль вдавалося бодай якось протистояти Парфії – практично єдиному непідкореному противнику. І справа зовсім не в тому, що Рим не мав у своєму розпорядженні хорошої кавалерії. Проблема полягала в тому, що він так і не навчився використовувати її як цілком самостійний рід військ, покладаючись у всьому на дії піхоти. Попри те, що римська кавалерія так і не здобула особливих лаврів на полях битв, вона гідно виконувала покладені на неї функції – підтримку легіонів, а також охорону неосяжних кордонів імперії. Основним підрозділом допоміжної кінноти були али чисельністю 500 вершників (ala quingenaria), що складалися з 16 турм, приблизно по 30 кавалеристів у кожній. У 70-х роках I ст. н.е. почали формувати також тисячні али (ala milliaria), що складалися з 24 турм. Окрім ал, у римській армії існували кавалерійські підрозділи – numeri. Як правило, це були загони, сформовані з воїнів народів, нещодавно підкорених Римом, які повністю зберігали свої національні особливості, за винятком того, що очолював ці загони римський офіцер (трибун або префект). З появою на Дунаї наприкінці I ст. н.е. військ племен роксоланів і сарматів, які мали важкоозброєну кінноту – катафрактів (вершники в обладунках, що захищали тулуб, руки й ноги воїна, озброєні довгим списом, а їхні коні також були вкриті захисними латами), Риму довелося сформувати власні загони важкої кавалерії. Можливо, подібні підрозділи існували в римській армії й раніше, проте перший регулярний загін римських катафрактів, озброєних важким довгим списом східного типу (contus), був сформований за правління Адріана (117-138 рр. н.е.). Легку ж кавалерію за імператорів продовжували так би мовити постачати нумідійці.@istorium_ua