Ірландія для українців

Хочу поділитися своїм головним лайфхаком проти паніки. Він народився не з книжок чи тренінгів, а з життя — нашого, непростого, але повного людей.Я зрозуміла, що рятую себе від тривоги не тим, що відкладаю гроші «на чорний день»Я збираю людей.У найкращому сенсі цього слова.Я беру турботу, час, увагу — і вкладаю їх у стосунки. В усі можливі маленькі й великі зв’язки. У тих, хто поруч, хто тут на каналі, хто цінний, хто світить.🖌️Дружба — найнадійніша інвестиціяЦе точно не з економічних підручників, але працює безвідмовно.Кожна хвилина, вкладена в теплі, чесні стосунки, повертається у стократ більшому вигляді. Особливо тоді, коли світ тріщить по швах.Бо під час апокаліпсисів (реальних чи внутрішніх) нас рятує не «фінансова подушка», а людська.Ті, хто ділить з нами і радість, і бідуРозділена радість — стає ще яскравішою.Розділене горе — вже не давить так сильно.Навіть найважчі історії, прожиті разом, перестають бути травмою. Вони стають просто: «оце ми пережили — і стоїмо»🖌️Сила людських зв’язківМи часто недооцінюємо прості речі:Сарафанне радіо й досі краще будь-якого штучного інтелекту: робота, лікар, квартира, вихід зі складного кута — усе через людей.Три розмови з трьома різними людьми можуть перевернути будь-яку ситуацію.(А от із ChatGPT так не вийде — він усе одно переказує вашу ж думку трьома різними словами)І коли мені стає справді страшно, я роблю одну дивну річ: думаю про те, скільки людей могли б мене підтримати, якщо життя раптом піде шкереберть. Не обов’язково грошима — увагою, порадою, теплом, присутністю.І знаєте… стає спокійніше.🖌️Коли навколо є люди — ми можемо витримати абсолютно все.Коли людей немає — усе інше втрачає сенс.Тоді є тільки один шлях: іти й шукати своїх.А коли знайдеш — інвестувати в них час, тепло й трохи себе.#ірландіядляукраїнців А ви як думаєте? Що тримає вас на плаву, коли накриває хвиля паніки? Поділіться🫶 Може, ваш спосіб стане для когось рятівним.

🇮🇪 Чому в Ірландії ціни на пальне різняться навіть у межах одного міста?Буває, їдеш через місто — і бачиш на табло заправок різні цифри: дизель — 1.76, за рогом уже 1.82, а бензин стрибає ще більше. Здавалось би, одна країна, одна валюта, схожі податки — звідки різниця?🔹 Причина №1 — конкуренція.У кожного власника АЗС своя стратегія: одна мережа приваблює дешевшим пальним, інша робить ставку на каву та магазин. Якщо поруч кілька заправок — ціни падають. Якщо стоїть одна «в полі» — тримає, що хоче.🔹 Причина №2 — закупівельна ціна.Не всі купують пальне з одного джерела. Частина станцій має довгострокові контракти, інші — закуповують за ринковою ціною, яка змінюється щодня. Курс долара, світові ціни на нафту, доставка — усе це впливає.🔹 Причина №3 — логістика.Транспортування пального на захід Ірландії обходиться дорожче, ніж у Дублін чи Корк, бо далі від портів. Тож ціна може «підрости» на кілька центів просто через кілометраж.🔹 Причина №4 — місце розташування.Заправки біля автобанів чи в туристичних районах зазвичай дорожчі. Це як з кавою в центрі — платиш не тільки за продукт, а й за локацію.І ще цікаво: іноді дизель дорожчий за бензин, хоча колись було навпаки. Це через те, що в ЄС дизель використовують не лише водії, а й промисловість — тож попит зростає.🟢 Порада: якщо їздите часто, зверніть увагу на застосунок Pumps.ie — там можна перевіряти актуальні ціни на пальне по всій Ірландії.Або тут ➡️ https://petrolprices.ie/#ірландіядляукраїнців #машина

Вільний час — розкіш, яку треба вміти проживатиВійна навчила нас цінувати кожну хвилину. Але парадокс у тому, що коли нарешті з’являється трохи вільного часу — ми не знаємо, що з ним робити.Після пережитих жахіть, купи документів, таборів/готелів/пошуків житла, очікувань, нескінченного “адаптуйся” — раптом стає тихо. І от воно, довгоочікуване спокійне життя в Ірландії. Без тривог, без вибухів. З морем поруч, вівцями, коровами, зеленню, тишею. І порожнечею.Ми наче не вміємо бути у спокої. Бо тиша — гучніша за сирену.Я бачу, як багато хто губиться у цій паузі: дні зливаються, в телефоні — чужі історії, короткі відео, коти, рецепти, “саморозвиток”, який не розвиває. А всередині — відчуття, що життя десь іде без тебе.Коли почалась повномасштабна війна, я теж думала: ось коли стане тихіше, я напишу, навчуся, закінчу, почну.І ось воно, це “тихіше”. І що? Не пишеться. Не починається. Просто живеться. І це — теж етап.Вільний час — не обов’язково про ефективність. Це про повернення себе.Про те, щоб навчитись просто сидіти біля моря чи в осінньому лісі і не відчувати провини за спокій.Про дозвіл не бігти.Може, саме в цьому — головний іспит війни: навчитися бути в мирі, навіть коли не все всередині мирне?Рей Бредбері колись писав:"Свободного времени у нас достаточно. Но есть ли у нас время подумать?”І, здається, тепер це питання звучить по-новому.#ірландіядляукраїнців 📷 Emo court сьогодні

Чи варто шукати житло в ФБ та інших соцмережах? Продовжую тему самостійного пошуку житла в Ірландії по програмі ARP Коли ви пишете оголошення, будьте готові отримати хвилю хейту. Від своїх. Це потім відростає "броня", щоб не реагувати і концентруватись на тому, за чим ти туди прийшов - пошук житла. Шукайте житло в чатах ірландців, пишіть англійською мовою. Ніхто не буде перекладати ваше оголошення. Просто запамʼятайте це як факт. Групи ФБ є в кожному графстві. Це не ті що зі словами "accommodation for Ukrainians" хоча і там можна знайти. Це ті, що звуться "notice board" і по назві населеного пункта. Або просто вбиваєте пошук назву міста/каунті і підписуєтесь на всі групи. Розміщуєте своє оголошення.Треба розуміти, що ви проситесь прийняти вас в ірландську родину. Ви для них - чужі люди, іноземці. Ірландці ділять з вами- незнайомим свій дім, кухню, душ з туалетом, свій простір. То ж, ставтесь відповідно. Будьте готові любити їх дітей, песика, котів, підтримувати чистоту і поважати правила дому.На днях розмовляла з підписницею, вона розповіла свою історію пошуку житла по АРП з двома дітками. Як знайшла? В групах, де ірландці викладають свої оголошення, почала коментувати дописи. Подобаються домашні улюбленці, пишіть про це. Цікавтесь, ставте запитання, проявляйте свою не байдужість. Ви плануєте жити разом з цією людиною як мінімум півроку, так розкажіть їй про себе і розпитайте про неї. Ірландці зазвичай дуже повільно приймають рішення, тож виділіться якось серед сотні однотипних оголошень "Ми родина з України, шукаємо житло по АРП". Ну поставте себе на місце приймаючої сторони. Щоб ви зробили? Звернули увагу на такий допис чи пролистнули і забули? Бо ірландці люблять подивитись хто ти, ким був до, що ти за людина яку вони впускають в свою хату і тд. Це нормально. А ви не так би вчинили на їх місці?Розкажіть їм про себе. А не просто "нас троє, ми з України, зараз шукаємо АРП, допоможіть". Кожного разу, коли я знаходила нових хвостів, цікавилась: а як ви приймали рішення поселити в себе українців?Всі відповідали однаково:"Коли почалась війна, ми одразу прийняли рішення, що маємо вільну кімнату і можемо поселити біженців з України. Але ніхто не звертався"Ніхто не звертався. Тільки вдумайтесь. Три роки ці кімнати були вільними. І люди були готові допомогти. Але вони не будуть вас шукати! Хто звернеться, того і поселять. Вони не сидять в українських групах ФБ і не вишукують "кого б нам обрати і запросити до себе". Вони зайняті своїм життям. Потрапити їм на очі можуть ваші самостійні дії- оголошення в супермаркеті, на пошті, в фермерському чаті, будь де. Де ви САМОСТІЙНО ЗВЕРТАЄТЕСЬ про допомогу.Одна знайома поділилась, що знайшла житло коли волонтерила в своєму каунті з ірландцями від "Tidy town". Разом з бабусями саджали клумбу і вона на своєї неідеальній англійській розповіла, що готель розселяють і що шукає кімнату.Скористайтесь цими порадами і хай вам щастить! Памʼятайте, що ми тут в гостях. Ідеального варіанту не буде, бо всі рідне і ідеальне залишилось вдома💔Знайти організацію у вашому графстві можна тут Find Your Local TidyTowns committee - SuperValu TidyTowns Competition#ірландіядляукраїнців #житловірландії Поділіться дописом з тими, кому актуально🫶

Ірландці пишаються тим, що вигадали Halloween і розповсюдили його по світу. З нагоди свята розповім 5 легенд Ірландії про відьом, духів і страшні створіння. Їх часто розповідають дітям у школах або згадують на Хелловін.Так-так, ці історії діти знають ще з primary school і переказують кожного 31 жовтня.Почнемо? Легенда 1. Banshee — Жінка, що плаче вночіКажуть, якщо ти почуєш її крик у темряві — комусь із твого роду судилося померти.Вона не приносить смерть, лише попереджає.У старих ірландських селах діти боялися ночі, коли вітер свистів у димарях. Бо думали — це не вітер, а Banshee — дух-жінка, що плаче біля дому, де скоро станеться лихо.Іноді вона з’являється як стара з довгим сивим волоссям, іноді — як молода дівчина у білій сукні.Її плач — це шепіт із того світу.📍Цікаво: легенди про Banshee часто розповідають навіть у початкових школах — як частину стародавньої ірландської культури.Легенда 2. Dullahan — Безголовий вершникУночі, коли чути стукіт копит — не озирайся.Бо, можливо, це він — Dullahan.Ірландці вірять, що цей вершник без голови мчить полями у чорній кареті, запряженій шістьма конями. У руці він тримає власну голову — бліду, як віск, із жовтими очима, що світяться у темряві.Якщо він вимовить твоє ім’я — це кінець.📍Цікаво: у деяких школах Dullahan порівнюють із американським “Headless Horseman” — але саме ірландський варіант є старшим і страшнішим.Легенда 3. Cailleach — Зимова відьма з гірКоли приходить холод, вона прокидається.Її подих перетворює туман на сніг, а річки — на лід.Cailleach (вимовляється “Кальях”) — давня богиня-відьма, яка керує зимою.Вона створює бурі, кришить каміння, кидає блискавки і формує гори. А її обличчя — як сама Ірландія: старе, вкрите скелями й мохом.📍Цікаво: діти на заході Ірландії розповідають про Cailleach напередодні Самгайну (Хелловіну) — вважають, що якщо ввечері залишити кашу на порозі, вона не принесе морозів.Легенда 4. Púca — Перевертень із темного лісуЙого очі світяться, а шерсть чорна, як ніч.Він може стати ким завгодно — конем, котом, козлом… або людиною.Púca (вимовляється “Пука”) любить жартувати і лякати мандрівників.Він заманює людей у болота, збиває зі шляху або підкидає високо в повітря, щоб потім м’яко поставити на землю.Але якщо його вшанувати — він може й допомогти.📍Цікаво: у школах на Хелловін дітям розповідають історію про Púca, який перетворився на гарбуз і стрибав селом — саме звідси частково походить традиція вирізати “Jack-o’-lantern”.Легенда 5. Leanan Sídhe — Відьма-музаВона приходить уночі до тих, хто творить — поетів, музикантів, художників.Дарує натхнення… і забирає життєву силу.Leanan Sídhe — це дух із потойбіччя, що живе серед пагорбів фей.Вона обирає собі улюбленця-митця, надихає його, а потім виснажує.Кажуть, що ті, хто відчував її присутність, писали найкращі твори — і помирали молодими.📍Цікаво: у школах часто подають її як “чарівну музу”, а не як зло. Вона уособлює пристрасть до творчості й небезпеку надмірного натхнення.Happy Halloween👻#halloween #цікавіфактипроірландців #ірландіядляукраїнців

Нещодавно святкували день автомобіліста. Зі своїми безкінечними роботами ледь його не пропустила. Так, як я тепер теж автомобіліст і збираюсь поновити історії про покупку і страховку машини в Ірландії (тег #машина) на каналі- допис з колишнього життя⤵️ "Наверно скоро мы ходить разучимся,Уже привычка ездить в нас живет,Пройти пешком всего два шага мучимсяСто километров на авто не в счет.Автомобили, автомобили, буквально всё заполонили...»Помните такую песню? Когда её пели «Весёлые ребята», автомобилей было раз в сто меньше, чем сейчас.Последнее воскресенье октября - день автомобилиста.С нашим автомобилем связано сто тысяч разных историй. Страшных, смешных, разных. Расскажу одну, красивую. Мне нравится это закатное фото на берегу Бискайского залива. Радуюсь, что не поленились после длинного насыщенного дня найти супер место для дикой ночевки и запечатлеть это небо.В тот день мы проснулись в Бильбао (Испания) и умчали исследовать страну Басков - это самый север Испании. Вдоль береговой линии проехали много красивеньких городков. Как например, Сан-Себастьян (на фото) Заехали посмотреть творение ученика Гауди Эль-Каприччо в городе Камильяс ( на фото) и отправились искать место для ночёвки. В плане маршрута путешествия значилось «ночёвка на берегу Бискайского залива»🤔Хотелось найти что-то дикое, первозданное, не тронутое людьми.Вольная страна Басков, свои правила, свой язык. Идеально было бы найти место без людей. Чтоб прочувствовать в полной мере северную красоту страны и понять - почему они так осваивают свою автономность, эти баски?Желание толкало на подвиги. Мы ехали тонкими дорогами ближе к кромке воды. Увидели прекрасный пейзаж скошенных полей и грунтовую дорогу. Решили съехать. Ситроен полз вниз с трудом, цепляясь брюхом, собирая степную пыль.Чьи это поля? Можно здесь поставить палатку и остановиться на ночь? Или фермеры вызовут полицию и нас упекут за внезапное вторжение? Вопросов больше чем ответов...Возле берега работал трактор. Вылавливал ковшом водоросли, а два парня сгружали их в контейнеры. Идеальное минеральное удобрение для полей. Решили остановиться и спросить у них разрешения. Кроме этого «дыр-дыр» в округе никого.Как я не пыталась наладить контакт и получить ответ, ничего не получалось. Парни не знали английского, я не понимала язык басков. В очередной раз пригодился язык жестов😊Они махнули рукой, мол, заселяйтесь, только не ставьте палатку на нескошенную траву. Руками показывали высоту травы там где можно, и туда где не надо.Мы выбрали место, поставили палатку, стол, стулья, устроили ужин с чумовым видом и слушали полночи песни по радио. Бискайский залив одарил потрясающим закатом и безветренной погодой. Поначалу мы осматривались и выискивали на горизонте фигуру фермера с ружьем (ведь поля это чья-та собственность), но всё обошлось. Мало ли что нам пообещали эти парни с водорослями. А вдруг сейчас явится хозяин поля и пальнет в непрошеных гостей?После бутылки Sangria страхи улеглись и мы чудесно провели вечер с этим негаснущим небесным шоу. Знаете, эту ночёвку мы запомнили надолго. Как одну из самых красивых и романтичных.Что хочется пожелать всем автомобилистам - Стройте планы, реализуйте маршруты, не бойтесь и не сдавайтесь. Исследуйте необычные места, знакомьтесь с новыми городами и странами. Впитывайте эмоции. Создавайте свои впечатления сами, чтоб было что вспомнить и улыбнуться. А верный «железный конь» вас довезёт куда вы захотите🫶#спогадиФБ

Європейська мода — це коли тобі просто байдуже на… модуНа вулицях Дубліна можна побачити все:– шкарпетки з сандалями – пуховик і мінішорти одночасно – вечірня сукня з кросівками ⁃ шапка і футболка– дівчину у величезному светрі, який виглядає, ніби вона його щойно позичила у дідуся Часто бачу піджаки зім’яті й без натяку на праску. В магазин або на пошту — можуть вийти в халаті і це буде «шик».І ніхто не крутить носом, не шепоче «ти що, не бачила, що зараз в тренді?!»Бо тренд тут — бути собою.Не вигладженою. Не догодженою. Не під копірку з інсти.А живою. Індивідуальною. З внутрішнім: «мені нормально, мені зручно, мені так хочеться».І от у цьому — справжня краса.Європа не про лейбли. Вона про свободу. І про той вайб, коли ти можеш у піжамі винести сміття й зустріти сусідку в блискучому платті на підборах — і це обох однаково не здивує.Тут мода не на подіумі, а на зупинці автобуса — з мокрим волоссям, різними шкарпетками й шарфом, який більше схожий на ковдру. Ірландський street style: коли вітер сильніший за будь-якого стиліста🫶#ірландіядляукраїнців

Вчора в мене була одна з найзворушливіших пригод тут, в Ірландії 💫Я поїхала асистентом фотографа на зйомку… але не просту, а для пари, яка прилетіла з Америки.Хлопець задумав зробити своїй коханій пропозицію в чарівному місці, серед ірландських пейзажів. Обрали півострів Howth Фотографа він знайшов сам в інстаграм, домовився і все тримав в таємниці. Дарина професійний фотограф, її соцмережі - ми обрали локацію з видом на маяк і пагорби, скинули кавалеру геопозицію, а далі — магія.Дарина робила вигляд ніби фотографує мене, а хлопець тим часом привів свою дівчину “просто помилуватись краєвидами”. І потім стає на одне коліно і протягує 💍Ми включились в роботу. Це було так щиро й ніжно, що навіть у мене виступили сльози радості🥹Залишаю відео (знято на телефон) і фото, що Дарина зробила мені. Ви подивіться які кольори, яка чарівна осінь🍁🌿 По всім питання стосовно фотосету - до Даринки , вона якась мега крута! Купа міжнародних проєктів⭐️ #ірландіядляукраїнцівДякую, що розділяєте зі мною такі миті🫶

Сьогодні 24 жовтня 2025 в Ірландії вибори президента. На фініші за крісло змагаються дві жінки. Посада президента за ірландською Конституцією має термін 7 років, і особа може бути обрана максимум на два терміни.Michael D. Higgins правив 14 років (два терміни). Зараз йому 84 роки. Такий собі дідусь😉Мені стало цікаво чи багато керманичів світу поважного віку? Ось вам повний «пенсійний клуб»: від 72 до 92 років, вони ще сидять у керма. А могли б уже … доглядати онуків, а не вирішувати долі держав🤨1. Paul Biya (Президент Камеруну) — ≈ 92 роки. 2. Mahmoud Abbas (Президент Палестинської автономії) — ≈ 89 років. 3. King Salman bin Abdulaziz Al Saud (Король Саудівської Аравії) — ≈ 89 років. 4. King Harald V (Король Норвегії) — ≈ 88 років. 5. Ali Khamenei (Верховний лідер Ірану) — ≈ 86 років. 6. Mishal Al‑Ahmad Al‑Jaber Al‑Sabah (Емір Кувейту) — ≈ 84 роки. 7. Donald J. Trum (США) - 79 років8. Xi Jinping (Президент Китаю) — ≈ 72 роки. 9. Vladimir Putin (Президент Росії) — 73 роки. 10. Benjamin Netanyahu (Прем’єр-міністр Ізраїлю) — ≈ 75 років. Вам не здається, що цим дідусям вже час на пенсію? І війн в світі стало б менше... Коли молодь в країні має середній вік 20, а керує 80-річний — це не просто іронія. Це криза поколінь.#ірландіядляукраїнців **дякуємо за службу, йдіть гойдатися з онуками, а світу дайте шанс новим обличчям. Бо виглядає так, що світом керують діди… чи ідіоти

В неділю переводять годинник⏰ на зимовий час В мережі натрапила на дивовижну історію: в Ірландії колись у межах одного-єдиного каунті існувало ТРИ часові зони!Вперше переведення годинника запровадили в Німеччині під час Першої світової війни — щоб ефективніше використовувати світлий час доби й заощадити дефіцитне вугілля.За нею підтягнулася Велика Британія разом з Ірландією, а далі й решта Європи та США.Але хоч система офіційно з’явилася в Ірландії ще у 1916 році, знадобилися десятиліття, аби вона прижилася всюди. У селі точний час не мав такого значення, як у ділових містах, і переведення стрілок видавалося непотрібною вигадкою.Ще у 1950–1960-х можна було купити газету, де події оголошувалися з уточненням — New Time або Old Time. Танці, аукціони, навіть похорони в сільській місцевості відбувалися за «старим часом», тоді як містяни швидко звикли до нового.Це породило кумедні ситуації у Wexford. Наприклад, містечко Enniscorthy вже жило за «новим часом», тоді як сусіднє село Curraghgraigue лишалося вірним «старому». І ось два населені пункти, розділені лише кількома милями, жили в різних часових поясах.А ще веселіше було в Ballindaggin village: місцеві не змогли вирішити, яка система їм більше до душі — й придумали власну, «Half-New Time»!В результаті: якщо урок у школі Enniscorthy починався о 10:00, то в Ballindaggin — о 9:30, а в Curraghgraigue — о 9:00. Але — у всіх дітей дзвоник лунав водночас!Оригінальну історію розповів Michael Fortune.#цікавіфактипроірландців