Сьогодні – мій останній день в МОУ💔Quite a journey, що я можу сказати) Чесно, коли я погоджувалась на цю роботу, моїм завданням для самої себе було витримати 3 місяці. Витримала 10! Тож перевиконала план, виходить.За цей час було всяке: зідзвони по 3 години, робочі переписки і задачі на вихідних, спільна робота з колегами о 23:50... Купа непогоджених пропозицій, правок, переписувань. Купа провалених дедлайнів і кілометрових переписок в коментарях у Figma.А ще – купа моментів, коли я пишалась бути причетною до цієї важливої справи. І безліч митей, коли я дивилась на колег із захватом та неймовірною повагою.Я знала, що працювати у навколовійськовій сфері буде важко. І дуже тішуся, що мені вдалося привнести хочаб частинку себе в Армію+ та Резерв+.А ще – дуже вдячна тим, хто скеровував мене, критикував мене, допомагав мені і був поряд. Це були вражаючі 10 місяців мого життя.Чому вони завершуються?Думаю, про це важливо теж розповісти, щоб не залишати питання висіти в повітрі.Якщо коротко: скорочення – штука нещадна) Інтерфейсних текстів і задач на них стає дедалі менше і це абсолютно адекватне рішення – не витрачати більше кошти на спеціаліста, якому немає, чого робити. І я знаю, що моя робота не завжди була ідеальною в силу різних причин.Тому – розстаємося зі взаємним розумінням та вдячністю. Я точно не забуду ці 10 місяців життя. Вони навчили мене багато чому, можете повірити.Що далі?Далі – місяць відпустки! (ну майже місяць і майже відпустки)Тому йду з легким серцем і планами по максимуму гуляти у Ботсаду і тіскати песика та кицю вдома. А ще – дивитися серіали з чоловіком і читати «Колапс» Кідрука, який дуже вчасно доїде до мене завтра.Якось так💜