Про декомпозицію задач як спосіб боротьби з прокрастинацією (UX writing edition)👀Початок року видався ще той: після відпустки доводиться дуже швидко вливатися в задачі, які були на «давай після свят».А моя тривожна натура панікує, коли бачить такі об'єми. І прокрастинує замість того, щоб робити бодай щось.З психотерапевткою вирішили: будемо декомпозувати великі проєкти на підсильні задачі.Що планую робити?1️⃣Визначити основні пули роботи: це будуть мої «стовпи».2️⃣Ретельно роздивлюсь кожен «стовп» і розділю кожен на «підстовпи».3️⃣З увагою ставитимусь до своїх відчуттів: чи на достатньо малі шматочки я розбила задачі? 4️⃣Спробую не гнати поперед батька в пекло. І вчитимусь вміти в «less is more».Для себе зрозуміла, що до мого повільного (або не дуже) вигорання призводить не лише те, що у мене в роботі досить багато різноманітних проєктів – як в робочому, так і в особистому житті. А ще і те, що я не вмію підходити до таких періодів життя системно і врівноважено.На виході маємо: Дарина обожнює свою роботу, але дедалі частіше зовсім немає на неї сил і плаче від перевтоми – моральної, когнітивної і фізичної.Хочу зробити 2025 рік роком роботи в кайф. Знову отримувати насолоду від процесу, а не лише від результату. Такі пиріжки🥧🥧🥧Чи вийде? Побачимо. Stay tuned)