Їм, молюсь, люблю💕

Інколи в мене зʼявляється бажання більше ніколи не спілкуватися з мамами на майданчику чи десь ще, де ми пересікаємося. Поясню чому. Хоча у нас спільні теми і рутина дуже схожа, тем для розмови однакових може бути купа, але не спільні думки та інтереси. Я все частіше ловлю себе на думці, що сама стаю ініціатором розмови, у інших - зацікавленість мінімальна, але проблем з якими мій досвід міг би допомогти - багато, вони жаліються, але рішення не шукають, коли я кажу «так, зроби так» - відмовки, навіщо тоді це спілкування? Мені подобається спілкуватися з тими, у кого я можу навчитися, перейняти досвід і збагатити власним. А просто слухати «ой у мене цвях в голові», не для мене. Тому все частіше я замовкаю, не навʼязуюся і даю людям проживати власний досвід. Я розумію, що кожна мама старається, але я також розумію, що багато хто допомагає своїм дітям бути закомплексованими, хворими та травмованими, замість того щоб звільнитися самому і не передавати це своїм дітям. І деяким мамам просто подобається бути жертвами, хоча в материнстві ітак доволі багато важких моментів, то додавати їх ще власними приколами - ну таке собі..А як у вас зі спілкуванням з іншими мамами на майданчиках?

Я ось думаю, моя донечка вже фанатка щенячого патруля і любить іграшки і все з ними, і я радію, коли можу щось таке їй подарувати і вона ними грається. А чому я не зробити Ісуса її улюбленим героєм? Придумувати іграшки з Ним, ігри та розповідати історії про Нього частіше. Взагалі хочеться переглянути погляди на деякі речі в моєму (нашому) житті. І чесно, інколи ці роздуми даються важко, бо потребують сміливості. Я відчуваю зараз боротьбу. Як тільки мені захотілося втілити суботні традиції, відзначати Вечерю, мене раптом огорнув смуток і апатія. Відчуття марноти всього що я роблю і думки про неможливість щось змінити назавжди. В якийсь момент я навіть їм повірила, але коли розмальовувала цього Ісуса, думала - це все мій максималізм «все і одразу», але ж маленькими кроками щось і буде. І я маю боротися за Христа, кожна гарна ідея потребує зусиль та сміливості. І сумніви та страхи зникають з кожним кроком. Вони ще є, але коли я почала щось робити - їх стало менше.Тому ось так я відчуваю боротьбу за добре 🤍

Подружка мені сказала «читай Біблію, ті слова які ти прочитаєш у момент найсильнішого болю, оживуть для тебе на все життя і, навіть через довгий час, вони будуть для тебе особливими! Я це відчула! Останнє, перед тим як я почула на УЗД «Сонечко, плід завмер», я прочитала 9 псалом. Наскільки сильну віру та довіру треба мати, щоб після цього сказати такі слова «Буду прославляти Господа усім серцем..розповідати про всі чудеса Твої..Буду веселитися і радіти Тобою..»Я відчуваю як Бог зцілює моє серце навіть швидше за тіло. І другий : це те що я зараз проживаю. Я бачу духовну боротьбу за нас і за дітей зараз.. кожний прожив свою біль і диявол діє через твої вразливі місця, але і в цьому я бачу милість на підтримку Бога, бо Він вчить проходити це і з кожним таким випробуванням стаєш мудріше та сильніше.Останнім часом мої молитви гарячіші, а час сповільнюється у лікарні, коли я можу почитати Біблію.. і мені сумно, що Богу прийшлося спинити мене таким чином, щоб відновити мою першу любов та зміцнити віру..

Я сьогодні сплю окремо..Сама. Есті з татом в сусідній кімнаті..Хочу закінчувати Гв і це дуже не простий шлях, як виявилося..Вже по максимуму зробила кроки для плавного переходу, але ці нічні годування мене вижимають дуже.. через них я починаю ненавидіти гв взагалі. Вже дуже роздратовуюсь. Тому не хочу щоб саме такий спогад у мене залишився. Краще закрити лавочку тоді, коли ти радієш що маленька бубочка на відстані маленького цьомчика🥺Засинати без гв вона вже вміє, тільки даю перед сном, а потім кажу «все спатки» і вона ерзає, може попросити історію про білку, або щоб погладила спинку чи животик і засинає. Вночі коли не даю то крик на весь світ, і ображено переповзає до тата, мої заспокоювання тільки доводять до сказу.Тому сьогодні пояснила, що вона буде спати з татом, а я прийду зранку. Зараз один раз прокинулася, поплакала хвилинку і тато заспокоїв.Далі буде 🤞🏼Я молюсь лежу, бо дуже хочеться щоб цей процес був для неї не таким болючим і для мене теж ❤️‍🩹Поділіться вашими історіями закінчення ГВ, дівчата 🤍

🌸 Привіт, друзі! Хочу поділитися з вами новинами щодо нашої ініціативи.Завдяки вашій підтримці ми змогли зібрати кошти та вже відправили допомогу одній із сімей, яка опинилася у складному становищі.На ці гроші ми закупили: • горіхи, • спеції та соуси,• бобові• мʼясні вироби • інші необхідні продукти.• оплатили доставкуТакож у посилку увійшли зібрані іграшки і крупи, спагеті, цукор, мука та речі які ви приносили. Всього було дві великі коробки, вагою 45,2 кг. Ця допомога стала справжнім благословенням для родини, і я щиро дякую кожному з вас за вашу участь! Ваша доброта та небайдужість зробили їхнє життя трохи легшим.📊 Звіт по витратах та зібраних коштах:Зібрано: 3 287 грн.Витрачено: 2 113 грн.Залишок у фонді: 1 174 грн. (використаємо для наступних потреб).Дякую, що разом з нами ви робите цей світ добрішим. Нехай ваша допомога повертається вам сторицею ❤️‍🔥Якщо ви хочете долучитися до наступних ініціатив, ось реквізити:🔗 Посилання на банку:https://send.monobank.ua/jar/233hLVCF4r💳 Номер картки:4441 1111 2012 9873Разом ми можемо більше! 💛

Ой друзі, дякую за молитви та підтримку. Бог зберіг! Ми дякували Йому зі сльозами на очах.Взагалі Бог так проводив неймовірно! В перший день по всьому регіону пройшла злива. На нас теж йшла, а наш табір взагалі до цього не готовий був. Ми молилися і злива обійшла нас краєчком.Тільки трішечки покапало. Ми сиділи в наметі та молилися і почався вітерець.Багато дрібниць було посеред табору. Наприклад гірлянда діставала до дерева, але мотузки не вистачало, щоб обмотати стовбур, і тут я бачу цвях в дереві, прямо на тому місці де треба. Хіба це не диво?І вчора було теж диво! Село біля нас постраждало, біля нас літали низько-низько. Один хлопець записав голосове, як Бог дивом зберіг нас🥹Збивали прямо над нами. Біля наших палаток поставити ппо та відбивалися. «Скутери» літали прямо над головою. Деяких дітей схопила панічна атака. Бог милує та береже! В такі моменти розумієш, що твоє життя - секунда, до зустрічі з Богом. Ми ще раз зрозуміли, що віддаємо багато уваги дрібним проблемам у житті та образам, коли насправді треба більше бути ближче до Бога, інакше твоє життя нічого не вартує.Зранку ми всі дякували Богу!Але королівський ранок ніхто не відміняв. Ми зробили заплановане з дітьми, щоб якось відволікти та залишити веселі спогади 😅👌🏻Хоча ще до нас — нам вже обмотали машини туалетним папіром та налили шампунь в капці 👍🏼Ми потім додали трохи ще папіру на намети, пасти на взуття, та шоколадну цукерку для парочки людей у взуття. ❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥