Памʼятаєте, я збиралася нудьгувати? Мені не дуже вдавалося, постійно відволікалася на щось, дивитися просто в стелю було нестерпно, та й часу постійно не вистачало. А от у відпустці це зачароване коло природним чином зламалося, і я зажиииилаааа. Але розуміла, що рутина може зажувати назад.Тепер буде смішне)) Учора другий робочий день після відпустки, сиджу вся така прислухаюся до себе, вчасно перерви роблю, ходжу пісяти, чую голод, оце усе. Не змушую себе, а знаходжу іскорки інтересу. Домовляюся з собою. Короче усе як по маслу, пишаюся капець. До ютубу навіть не тягне. І біля четвертої дня відчуваю, як на мене накочується — поволі, по сантиметрику, по здавленій судиночці у голові — застуда 😂 Я мала багато теорій, що станеться, коли довгий час не відволікатимуся на все на світі, а буду сама з собою. Креатив мав капати з вух. Але точно не думала, що вперше в житті відчую точну годину й хвилину, коли накотилась застуда, і що капати буде з носаМене чогось так смішить)) Оце вам очікування і реальність)) Світ легенько тріснув по лобу й нагадав, як тут у нас все влаштовано 😁