Не маю зараз особливо часу і натхнення на соцмережі (не читайте соцмережі, читайте античну класику) — але ось зайшов на свою голову і прочитав що вже все, «ми програли». І лайків тисячі, і репостів. Ось воно як. Ще місяць-два назад ми перемагали, перелом у війні, нова версія «двох-трьох тижнів» — а ось тепер все, «ми програли». Здається мені, за ці місяць-два не змінилося принципово нічого. Не знаю, чи варто повторювати ці очевидні речі. Але виходить що таки варто. Противник все ще хоче знищити нас. Буквально. Україна готова до припинення вогню по лінії фронту — ворог не хоче. Україна готова до обмеження ударів по глибоких тилах — ворог не хоче. Принаймні поки що. Ми все ще у виснажливій позиційній війні проти противника, який має значно більше ресурсів, ніж ми. Противник наступає. Ми у стратегічній обороні (локальні контратаки — це теж частина оборони), на деяких відтинках ситуація важка, на напрямках головних ударів противнику вдається обмінювати тисячі життів своїх солдат на кілька зруйнованих кварталів міської забудови чи на кілька випалених посадок у полях протягом тижнів або навіть місяців. Прорвати фронт та вийти на оперативний простір противнику не вдається, попри всі зусилля та перевагу в живій силі. Але не варто розслаблятися. Не вдається, бо Сили Оборони України роблять все можливе. Це відчуття не повинно бути фальшиво-заспокійливим. Тримаємось, але все дуже складно. Тому підтримуйте, допомагайте, долучайтесь. У 2022 році ворог почав наносити удари по наших глибоких тилах. З метою знищити наш моральний дух і паралізувати інфраструктуру та економіку. Тоді та ще багато часу після цього у нас не було можливостей бити по ворожих глибоких тилах з тією ж метою. Зараз у нас такі можливості зʼявилися. Якби їх далі у нас не було — ворог би далі бив по нас, як бʼє зараз, або навіть ще більше (не треба було би, наприклад, частини ресурсів перекидати на додаткове виробництво засобів ППО) — а ми би по ньому не били. Як показала ця війна (як і всі війні, але зараз ми проживаємо це на власному досвіді, а не теоретично в підручниках) — союзники це добре, але якщо хочеш гарантовано щось мати (далекобійні дрони, крилаті ракети, балістичні ракети, сучасні засоби ППО і антибалістичні ракети) — то треба мати своє. Складно, дорого, довго — але стратегічно лише так.Тримаймося, браття і сестри. Ми ще не перемогли і ми ще не програли. Все в наших руках.