За останні сім днів ми пережили дев’ять ворожих атак. Основні удари сталися минулого понеділка. У четвер ми також зафіксували застосування «Ланцета», але наші сили ППО ціль знищили - уламки впали на відкритій території без шкоди для людей і будинків.Під обстріли потрапили Київський та Основ'янський райони. Дрони вибухали поруч з приватними будинками, зупинкою громадського транспорту. Пошкоджень зазнали наші теплові обʼєкти, пасажирський автобус, були вибиті вікна в оселях містян. Але, головне, обійшлося без загиблих. П’ятеро людей звернулися по допомогу - на щастя, без тяжких травм. Переважно це була реакція на пережитий стрес. Серед поранених - дитина.Великдень харківʼяни теж зустріли у відносній тиші і з гарним настроєм. Але вже сьогодні, у Світлий понеділок, бачимо, що ситуація погіршилася. У небі - знову ворожі безпілотники. Лунають вибухи. Тому дуже прошу всіх бути особливо уважними, стежити за офіційними повідомленнями і без зволікань реагувати на сигнали небезпеки.За цей період тривалість повітряних тривог у Харкові була на 62 години, або на 51%, меншою, ніж загалом по області. Наостанок хочу сказати величезне дякую силам ППО, відважним рятувальникам, медикам, комунальникам, які миттєво усувають наслідки прильотів і допомагають людям. Дякую підприємцям і кожному харків'янину, який залишається вдома!Працюємо далі. Тримаємося разом!
Для прифронтових, воєнних міст і громад кожна хвилина тиші, без обстрілів і тривог – безцінна. Адже це може бути збережене людське життя і здоров’я, чиясь ціла і неушкоджена оселя, збережений дитячий садок. Тому ми, звісно, сподіваємось, що українська ініціатива про примир’я на Великдень буде реалізована.Ми всі щиро віримо, що згодом буде відновлена і робота тристоронньої контактної групи. Переговори про мир потрібні, мають продовжуватися і принести результат. Адже більше за все люди в Україні, на сході і заході, півдні і півночі, чекають на справедливий, тривалий і надійний мир.Наближається Великдень. Найбільше свято православних християн. Символ перемоги життя над смертю, добра над злом, миру над війною. Символ надії. І для мільйонів українців це надія на те, що тиша колись стане не короткою паузою, а початком великого і незворотного шляху до миру. Україна не для війни - Україна для життя! І мир - це не слабкість, а мета, за яку ми платимо найвищу ціну. Нехай молитви про мир будуть почуті. І нехай Україна якнайшвидше повернеться до життя без сирен, втрат і болю.
Днями в низці засобів масової інформації з’явилася хвиля публікацій про нібито критичні борги Харкова за енергоносії - електроенергію, воду, тепло. Подача цієї теми, м’яко кажучи, далека від професійної та відірвана від реалій життя. Тому вважаю за необхідне дати пряму відповідь. Дійсно, в умовах війни, яка триває п’ятий рік, Харків є не просто прифронтовим - воєнним містом. Адже за 30 кілометрів від лінії фронту об’єктивно немає змоги в повному обсязі та в ті ж строки виконувати всі фінансові зобов’язання, які були нормою в мирний час. Це не примха міської влади і не питання недисциплінованості. Це наслідок зруйнованої економіки, скорочення податкової бази, зупинки підприємств, вимушеної міграції сотень тисяч людей та щоденних атак на інфраструктуру. Воєнний Харків живе і працює в режимі постійного відновлення. Ми не «споживаємо» ресурси. Ми щодня під обстрілами повертаємо в роботу мережі, котельні, підстанції, транспорт, водопостачання. Ми намагаємося допомагати людям - не тільки харків’янам, але і внутрішнім переселенцям.В такому становищі перебуває не лише Харків. З серйозними викликами і фінансовими проблемами стикаються й інші українські міста. Значні заборгованості мають Чернігів, Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпро, Одеса. І навіть ті міста і громади, які не знаходяться безпосередньо на лінії фронту. Але саме прифронтові території та воєнні міста несуть найбільше навантаження. Вони не тільки виживають самі, але і вирішують стратегічні завдання для держави: гарантують фронту надійну роботу інфраструктури в безпосередній близькості від зони бойових дій. Це означає тепло в казармах і госпіталях, електроенергію для ремонту техніки, воду і харчування для людей, евакуйованих із зон активних боїв. Підтримка людей, виживання міста, забезпечення армії - це сьогодні пріоритети. Фінансові розрахунки - питання часу і горизонту стабілізації. Вся Україна бореться. Держава змушена жити в режимі запозичень, кредитів, грантів і міжнародної підтримки, і муніципалітети не можуть бути винятком. Ми вдячні партнерам і ведемо постійну роботу над фінансовою стійкістю, але в умовах війни неможливо вимагати від прифронтових міст стандартів мирного часу. Всі зобов’язання будуть виконані - у цьому немає жодних сумнівів. Але зараз ключове завдання - вистояти і забезпечити життєдіяльність міста.У цьому контексті окремо хочу наголосити: ми перебуваємо в умовах повномасштабної інформаційної війни, в якій ворог пране за будь-яку ціну підірвати нашу віру і спроможність триматися. Коли виходять матеріали з чутливих тем, без належної перевірки фактів і обставин, свідомо чи ні вони цьому сприяють. Закликаю журналістів і медіа не гнатися зараз за сенсаціями, особливо там, де їх немає. Водночас звертаюся до професійної спільноти: сьогодні як ніколи важливі точність, зваженість і розуміння реальності, в якій живуть прифронтові міста. Тут світло - це не просто послуга, це елемент оборони. Тепло - це не комфорт, а умова виживання. Транспорт - це не сервіс, а частина логістики країни у війні. Завжди знайдуться бариги, які квитки і в бомбосховища продаватимуть. Але я проти. І якщо ми хочемо вистояти, досягти миру, зберегти країну, то повинні проявляти громадянську відповідальність, а не розхитувати ситуацію зсередини.Що стосується політичних спекуляцій, спроб погратися в навішування ярликів - не поспішайте. Залиште свій запал до виборів. Настане мир і повернеться політика. Буде конкуренція. Зараз йде війна, і це не час для маніпуляцій реальністю та «інформаційних технологій». Сьогодні у всіх відповідальних політиків, партій, громадян одне завдання і спільна мета - вистояти. Я - мер Харкова. Я - на посту. Харків працює, Харків тримається, і Харків виконає свої зобов’язання перед людьми і державою.
Ціна, яку Харків щодня платить за право просто жити, - надзвичайно висока.Останні дні місто провело в стані суцільної напруги та виснаження. Загалом за тиждень ворог завдав 48 ударів, але майже всі вони припали на кілька діб масованого терору, з 2 по 5 квітня.Ворог бив звичайними «Шахедами», їхніми реактивними версіями, ракетами та безпілотниками «Молнія».Найважче під цим вогнем довелося Київському та Шевченківському районам, хоча загалом прильоти були розпорошені. Агресор поцілив аж по 26 різних локаціях. Маємо понад з-пів сотні пошкоджених житлових будинків та більш ніж 1200 вибитих вікон. Найжахливіше - людські жертви. Поранень зазнали 29 містян, серед яких - четверо дітей, а двоє людей, на превеликий жаль, загинули.Після пережитого хочу подякувати фахівцям, які без зупинки усували наслідки обстрілів. Комунальники, рятувальники, волонтери, всі аварійні бригади, які боролися з руйнуваннями цілодобово та ще й під загрозою повторних обстрілів, - ви справжні герої!Дякую за те, що завжди поруч з харківʼянами, і де б не пролунав вибух, ви миттєво прибуваєте на місце, розчищаєте там завали, закриваєте контури, вивозите бите скло, повертаєте світло, воду, газ.Важко підібрати слова, щоб описати вашу втому і обсяг вкладених зусиль. Проте саме завдяки цій самовідданості першочерговий етап відновлення вже майже завершений.Повітряні тривоги лунали в місті майже 111 годин. Статистично це на третину менше, ніж у середньому в області, втім жодні сухі цифри не здатні виміряти важкий досвід життя харківʼян у таких умовах. Бо одна справа - бачити дані у зведеннях, і зовсім інша - не спати ночами, здригатися від вибухів і думати лише про те, аби всі рідні вціліли.Але, що б там не було, ми залишаємося разом. І тільки так обовʼязково вистоїмо!
Російський терор проти харківʼян триває вже другу добу поспіль. Жахіття, яке почалося минулої ночі, не припиняється ні на мить. Загалом нинішня серія ударів стала чи не наймасованішою за весь час великої війни і точно найважчою від початку року. Ворог б'є жорстоко та комбіновано: по місту гатять балістикою та різноманітними безпілотниками. Лише уявіть масштаб того, що летить на наші голови: зафіксовано 37!влучань по 18 локаціях.Також агресор вперше застосував по місту бойові реактивні безпілотники. Фахівці пояснюють, що завдяки реактивному двигуну такі БпЛА летять значно швидше. Відповідно, часу на роботу ППО та на спуск в укриття залишається критично мало. Враховуйте це, харків'яни! Наслідки атак катастрофічні. Маємо пошкодження 25 житлових багатоповерхівок та трьох нежитлових споруд. Помилково може здатися, що зачепило не так і сильно, але в реальності масштаби біди куди гірші.Найважчий удар прийняв на себе Київський район. Там маємо пряме влучання просто у квартиру багатоповерхівки між другим та третім поверхами. Тільки в одній будівлі вибито близько 300 вікон. Понівечено низку інших будинків та об’єкт інфраструктури.В Основ’янському районі спалахнула офісна споруда - дах згорів дотла, а потужною вибуховою хвилею винесло шибки у храмі поряд.У Новобаварському прилетіло в город. Приватний сектор поруч теж зачепило, проте там наші бригади вже оперативно все прибрали та закрили контури.По всьому місту зараз вибито понад 500 вікон. Обстеження триває, тож цифра зросте. Обсяг аварійно-відновлювальних робіт просто шалений.Найцинічніше ж те, що окупанти регулярно цілять по одних і тих же місцях. Вчора вранці хлопці ледь встигли забити отвори на одному з об'єктів, а ввечері туди знову прилетіло, тож довелося починати все з нуля.Та за всіма цими руйнуваннями криється ще й тотальне виснаження. Сирени майже не змовкають уже тривалий час. Жити під таким психологічним пресом і в постійній небезпеці усім морально надзвичайно важко. Але Харків тримається завдяки своїм людям. Навіть не уявляю, що б ми робили без наших рятувальників, медиків, комунальників та ремонтних бригад! Вони зараз працюють на межі можливостей. Фактично в чотири зміни. Моя щира подяка кожному, хто сьогодні усуває наслідки обстрілів, рятує життя і просто робить свою справу, попри втому!
Традиційно підбиваємо підсумки минулого місяця щодо руйнувань житлового фонду Харкова.Я регулярно публікую ці дані з однієї причини. Суспільство має бачити справжній масштаб російського терору, розуміти рівень щоденної небезпеки й ті величезні втрати, яких місто та харківʼяни зазнають через ворожі удари.У березні агресор пошкодив 140 житлових будинків. Це і приватні домоволодіння, і багатоповерхівки. Було вибито майже 2500 вікон та понівечено 24 дахи.Станом на сьогодні на всіх цих адресах виконані першочергові аварійно-відновлювальні роботи. Теплові контури закриті. А просто зараз комунальники знову на місцях: усувають наслідки свіжих, нічних обстрілів, що увійдуть вже до наступного звіту. Моя принципова позиція незмінна. Жодна родина не повинна залишатися з цією бідою сам на сам. Ми супроводжуємо кожне звернення без винятку. Допомагаємо людям подавати заяви на державну програму «єВідновлення». Наші адміністратори працюють і у звичайних ЦНАПах, і безпосередньо на локаціях, де були влучання. Туди виїжджають мобільні групи. Щиро дякую всім службам за щоденну важку працю! Окрема велика вдячність волонтерам, громадським організаціям і міжнародним партнерам за відчутну допомогу в наданих будівельних матеріалах, у вашій особистій участі та у фінансовій підтримці постраждалих.Сьогодні ми боремося не лише за базові, нормальні умови для життя тут і зараз. Наша надмета ширша - гідно витримати всі удари агресора та зберегти місто таким, щоб після закінчення війни кожен, хто був змушений поїхати звідси, мав величезне, непереборне бажання повернутися додому.
Росія з не меншою силою продовжує атакувати Харків. І хоча протягом березня ми зафіксували 50 ворожих ударів - тобто менше, ніж узимку, - за кількістю загиблих минулий місяць виявився найтрагічнішим від початку року. Ворог забрав життя 16 людей. Одинадцять з них росіяни вбили 7 березня, коли балістика вдарила по багатоквартирному будинку в Київському районі. Серед них було двоє дітей. Ще 78 містян, включно з дев'ятьма дітьми, отримали поранення.Агресор не оминув жодного району міста - бив усюди. Як я вже неодноразово казав, абсолютно безпечних локацій у нас сьогодні немає. Ворог комбінував атаки, застосовуючи і ракети, і безпілотники різного типу. Мета очевидна - паралізувати життя та знищити все, що забезпечує наш щоденний побут: енергетику та іншу критичну інфраструктуру, приватні підприємства, оселі, соціальну сферу. Детальну статистику щодо масштабів руйнувань саме житлового фонду я опублікую завтра.Цей період був виснажливим і психологічно. За місяць сирени лунали 282 рази. Загалом містяни провели під загрозою понад 374 години. І хоча сумарно за тривалістю це на понад 40% менше, ніж по області, витримувати такий постійний тиск все одно дуже важко.Але, попри все, ми оперативно усуваємо наслідки атак, допомагаємо постраждалим і робимо можливе й неможливе, аби Харків функціонував. Величезна подяка нашим комунальникам, енергетикам, медикам, рятувальникам і волонтерам за їхню самовіддану роботу!Наша сьогоднішня сила - у злагодженості та неймовірній відповідальності одне перед одним.Вічна пам'ять усім загиблим і швидкого одужання тим, хто постраждав.
Завтра ми офіційно завершуємо опалювальний сезон. Без перебільшення, він був найважчим для нашого міста за всю історію незалежної України. Але ми вистояли. І вже почали підготовку до наступної зими.Тепловики, енергетики та фахівці водоканалу працюють цілодобово. Адже виклики залишаються колосальними, і за надзвичайно стислий час нам треба встигнути повністю замінити втрачені потужності енергогенерації. Ми спрямовуємо на цю роботу місцеві та державні ресурси, посилюємо захист об’єктів, але в таких масштабах нам критично необхідне міцне плече міжнародних партнерів.Саме тому сьогодні разом із керуючим директором ЄБРР в Україні та Молдові Арвідом Тюркнером ми закріпили стратегічні рішення та підписали попередню угоду щодо надання фінансування Харкову у вигляді до 30 мільйонів євро кредитних коштів та до 15 мільйонів безповоротної грантової допомоги. Виділені фінанси повністю підуть на розбудову нашого «енергетичного острова» та децентралізацію системи теплопостачання.Я наголосив пану Тюркнеру, що для нас абсолютний пріоритет - безпека та люди. Підтримка з боку банку - не питання чиїхось забаганок чи амбіцій. Залучені ресурси допоможуть зберегти життя.Ще один напрямок, щодо якого маємо спільне бачення, - розширення харківського метро з урахуванням воєнних реалій. Я стояв біля витоків цього проєкту, і, попри всі об'єктивні складнощі сьогодення, ми не відмовляємося від цього задуму. Його основа незмінна: оновлення рухомого складу та будівництво нових станцій, зведення безпечного підземного електродепо. І під час зустрічі ми чітко домовилися, що разом, системно і послідовно продовжуватимемо цей масштабний, стратегічно важливий для всієї країни проєкт. Я щиро вдячний Арвіду Тюркнеру та всій команді ЄБРР за віру в нас! Ваша підтримка - це про сміливість бути поруч у найтемніші часи та реальні дії, які допомагають Харкову жити, боротися і будувати успішне майбутнє. І тільки разом, об’єднавши зусилля, ми зможемо пройти ці надважкі випробування.
Сила всієї України сьогодні вимірюється там, де найважче.Два дні інтенсивної роботи у Львові на Nordic-Ukrainian Partnership Forum дали мені ще більше впевненості у цьому. Прифронтові громади зараз несуть на своїх плечах набагато більше, ніж власні щоденні виклики. Сьогодні ми - це фундамент. Від нашої витримки залежить віра мільйонів громадян у те, що держава працює, а Україна має чітке майбутнє.Саме цю позицію я послідовно доносив до міжнародних партнерів як очільник Асоціації прифронтових міст та громад. У нас, на лінії вогню, просто немає права на помилку. Від нашої міцності залежить базове виживання мільйонів українців: чи курсуватиме транспорт після обстрілів, чи прийматимуть пацієнтів лікарні, чи буде в оселях тепло і вода, чи зможуть діти навчатися.Тому діалог із мерами та муніципалітетами Швеції і Норвегії був максимально прагматичним - ми відходимо від абстрактних розмов.Під час зустрічей з уповноваженою шведської ініціативи SALAR International Сусанною Делланс та керівницею програм Норвезької асоціації місцевих влад Елітою Цакуле ми обговорювали дуже конкретний механізм. Наша мета - щоб шведські та норвезькі міста знаходили собі побратимів саме серед українських прифронтових громад. Нам потрібна пряма, горизонтальна співпраця. Без посередників і зайвої бюрократії. Це той рівень взаємодії, коли європейський муніципалітет чітко розуміє потреби свого українського міста-партнера і допомагає точково та швидко.І ми вже маємо результати - хочу відзначити розмову з мером норвезького муніципалітету Лієр К'єтілом Ківле. Прямо на полях форуму Лієр уклав офіційну угоду про партнерство з нашим українським Павлоградом на Дніпропетровщині. Це - ідеальний приклад того, як європейські міста стають пліч-о-пліч із нашими прифронтовими територіями не на словах, а на ділі.Чого ми загалом очікуємо від союзників? У нас є чіткий запит: доступ до сучасних технологій, інновації в енергетиці, захист критичної інфраструктури. Це ті рішення, які дозволять нам не зупинятися навіть під постійними ударами.Ми вибудовуємо ці довгі партнерства для головного: щоб відновлювати житло, запускати економіку і створювати умови для повернення людей додому.Бо в центрі всіх цих рішень, угод і політик - конкретна людина. Наше завдання - дати українцям не лише слова підтримки, а реальну перспективу. Допомогти вистояти сьогодні і дати план, як ми країною відбудуємось завтра.
Сьогодні я у Львові на Nordic-Ukrainian Municipal Partnership Forum. Моя мета чітка: донести до європейських партнерів справжню позицію прифронтових громад. Ми не лише приймаємо підтримку - ми готові ділитися власною силою.Саме тому ми не шукаємо просто допомоги. Ми шукаємо друзів. Нам потрібні прямі, живі горизонтальні зв’язки між муніципалітетами. Відновлення нашої енергетики, відбудова пошкодженого росією житла - усе це потребує не точкових кроків, а довгострокових стратегічних альянсів. І я щиро вдячний партнерам зі Швеції та Норвегії, які вже готові до такого предметного формату роботи.Звісно, ресурси необхідні. Але самих лише фінансів чи технологій замало. Якщо ми реагуватимемо на екзистенційні виклики вчорашніми методами - ми просто втратимо час. Потрібна інша оптика. Світ має врешті усвідомити: саме прифронтові території є передовим рубежем нової безпекової архітектури Європи.Тільки через таку спільну відповідальність і міцну дружбу міст ми зможемо захистити наше спільне завтра і забезпечити справжній, справедливий довготривалий мир.
