Глобальна "Велика двійка"? За чим стежити на саміті США–Китай. Головне з публікацій CEPA:Саміт Трампа й Сі Цзіньпіна постає як дипломатичний торг, у якому обидві сторони вважають, що тримають сильніші козирі, а на серйозні прориви розраховувати не випадає.Ані Вашингтон, ані Пекін не йдуть до столу переговорів із наміром поступитися. Жодна зі сторін не прагне будувати розрядку. Тож це зустріч транзакційна. Обидві сторони вважають, що говорять із позиції сили, а отже, в китайців не буде охоти йти на поступки, хіба що в обмін на щось, наприклад, на послаблення обмежень у сфері штучного інтелекту, який Сі дуже високо цінує, або, можливо, на щось щодо Тайваню.Варто очікувати знайомих пунктів порядку денного – закупівлі літаків Boeing, замовлень сільгосппродукції, можливо, корекцій щодо експорту в галузі ШІ. Трамп може тиснути на Сі, щоб той допоміг ізолювати Іран. Сі тиснутиме на Трампа щодо Тайваню.Ми не очікуємо, що Трамп або тиснутиме до останнього, або укладе якусь справді велику угоду. Реалістичний результат – продовження торговельного перемир’я, досягнутого в жовтні 2025 року.Тайвань найбільше нависає над саміттом. Китай висуває Тайвань на перший план у своєму підході до цієї зустрічі, і це сигнал, що Пекін вважає свої торговельні позиції достатньо сильними, аби домогтися поступок у питанні суверенітету.Слід відмовитися від будь-якого зміщення в риториці США з "ми не підтримуємо незалежність Тайваню" на "ми виступаємо проти незалежності Тайваню" – така зміна порушила б третє з шести запевнень, які президент Рональд Рейган дав Тайбею 1982 року.Саміт відбувається у довгій тіні осі Пекін–москва. За останні 20 років обидві країни дедалі тісніше зближуються у військовому, економічному та геополітичному вимірах. Сюди ж належить китайська підтримка війни росії проти України через експорт верстатів, хімічних речовин та пороху подвійного призначення, а також узгоджені інформаційні операції проти демократій.Будь-яке уявлення, ніби США здатні провернути зворотний кіссинджерівський маневр, – це фантазія. Радше навпаки: ослаблена росія обрала бік Китаю, Ірану та інших авторитарних режимів – проти Сполучених Штатів та їхніх природних союзників.У підмурку всього – дедалі гостріше технологічне суперництво. Американські експортні обмеження пригальмували, але не зупинили китайське виробництво чипів, і пекінський DeepSeek нині тренує моделі на напівпровідниках Huawei місцевого виробництва.Китайський надлишок промислових потужностей також тиснутиме на переговори. Китай випускає більше автомобілів, ніж становить річний попит усього світу. Глобальне поширення китайських ШІ-моделей вкорінює цензурні преференції Пекіна далеко за межами Китаю.Ризик для трансатлантичного союзу полягає в тому, що саміт посилить пекінську методологію "розділяй і володарюй". Європейські урядовці побоюються, що Вашингтон промінює спільні інтереси на вузькі комерційні вигоди. Трансатлантичної єдності щодо Китаю як головної історії року вже немає.У Брюсселі й Токіо побоюються, що обидва лідери мають намір збудувати світ "Великої двійки", у якому другорядні країни зведуть до статусу васальних.Поки адміністрація Трампа намагається стримати економічне піднесення Китаю, режим Сі Цзіньпіна успішно відв’язує свою державну експортну машину від залежності від американського ринку, водночас зменшуючи потребу в американських технологіях.Саміт Трампа й Сі радше закінчиться продовженим перемир’ям, ніж вирішенням нерозв’язних питань, а торговельні партнери та союзники й далі прокладатимуть курс крізь ландшафт, що постійно змінюється, без жодних правил.Китай залишається третім за обсягом торговельним партнером ЄС після США та Великої Британії. Загалом дефіцит торгівлі товарами ЄС із Китаєм становив 360 мільярдів євро (422 мільярди доларів) – на 2,7% більше рік до року.Брюссель заявляє, що економічні відносини "критично розбалансовані", бо китайська модель за державної підтримки породжує "системні викривлення".