SADAT – турецький аналог "Ваґнера". Ключовий інструмент турецького впливу в Африці та на Близькому Сході. Головне з публікації Сінан Джідді у National Interest: Використання Туреччиною ПВК стає дедалі вагомішою, хоч і непрозорою складовою її зовнішньополітичного інструментарію. Серед них особливо вирізняється SADAT – фактично квазідержавна структура, що стирає межу між офіційною державною політикою та прихованим примусом, за який можна уникнути відповідальності. SADAT – ПВК, заснована 2012 року відставним турецьким бригадним генералом Аднаном Танріверді, близьким соратником Ердогана. Сама компанія заявляє, що її місія – надавати військову підготовку, оборонний консалтинг і безпекові послуги передусім країнам із мусульманською більшістю. Насправді ж це воєнізований інструмент просування регіонального та ідеологічного порядку денного Анкари – поширення ісламістського екстремізму, насамперед в Африці на південь від Сахари та на Кавказі. Місія SADAT ґрунтується на наративі образи на Захід. Корпоративний маніфест компанії відверто демонструє ісламістські прагнення. Її мета – звільнити мусульманські країни "від залежності від західних хрестоносно-імперіалістичних держав" і сприяти "налагодженню оборонної співпраці та оборонно-промислової кооперації між ісламськими країнами задля створення ісламської єдності". SADAT має намір "задовольнити потреби всіх 60 ісламських країн в оборонній сфері". Компанія "сприятиме становленню ісламського світу як наддержави та формуватиме атмосферу співпраці у сфері оборони й оборонної промисловості між ісламськими країнами". Танріверді звільнили зі Збройних сил Туреччини у 1997 році через його ісламістські погляди. Після цього він заснував першу в Туреччині приватну військову компанію SADAT. Танріверді пов’язували з Ердоганом особисті довірчі стосунки. Від моменту створення SADAT надавала військову та охоронну підтримку, а також навчала формування ісламістського спрямування в Лівії, Азербайджані, країнах Західної Африки, Сирії та Іраку. Танріверді помер у 2024 році, але SADAT, як і її російський відповідник, "Ваґнер", пережила свого засновника. Незадовго до смерті Танріверді закликав створити ісламську "армію для Палестини" та погрожував, що будь-які операції Ізраїлю в Газі мають спричинити удари по Тель-Авіву. У його баченні цього мали досягти шляхом створення спільної ісламської армії. Син Танріверді прагне заповнити будь-який вакуум, що утворюється в регіоні через відхід США, Європи чи помірковано налаштованих арабських партнерів. Точна кількість найманців, яких використовує SADAT, невідома. Однак ця організація сприяла терористичній діяльності, готуючи й вербуючи бойовиків для "Фронту аль-Нусра" та "Ісламської держави". У вересні 2024 року Вірменська асоціація юристів також звернулася з вимогою запровадити глобальні санкції за "законом Магнітського" проти SADAT через "звинувачення у серйозних порушеннях прав людини та причетність до насильства й дестабілізації в зонах конфліктів ". SADAT відіграє ключову роль у прагненнях турецького керівництва нарощувати військову силу та ісламістський вплив в Африці й зберігає присутність у дев’яти країнах Африканського Рогу, Сахелю та Магрибу. Свою першу закордонну місію ПВК розпочала в Лівії у 2013 році. Під час турецької інтервенції 2020 року SADAT керувала діями 5 000 сирійців, завербованих для участі в боях на боці уряду в Триполі. Останнім часом ПВК поширила свою діяльність на Сахель, де охороняє турецькі економічні інтереси та забезпечує безпеку жорстоких диктаторів. У 2024 році французькі журналісти повідомили, що SADAT почала комплектувати особисту охорону лідера малійської хунти Ассімі Гоїти. ООН звинуватила Гоїту та його сили у масових убивствах і безсистемному насильстві проти мирного населення. У серпні 2020 року SADAT почала вербувати й перекидати від 1 500 до 2 000 сирійців для боїв на боці Азербайджану в Нагірному Карабасі. Президент Франції Еммануель Макрон посилався на розвідувальні дані, згідно з якими 300 із цих сирійців були членами джихадистських угруповань.