Два роки без стратегії. Чи повторюють ЗСУ помилки російського командування. Вступ Тома Купера до тижневика Дональда Гілла:Безсоромно зізнаюся: минулого тижня найбільше мою увагу привернули події в Ірані та Сирії. Серед іншого, тому що я дуже добре знаю: Федоров не може навести лад у бараку, офіційно названому "Міністерством оборони України", за "години" чи "дні" після призначення новим міністром оборони. На це йому знадобиться більше "кількох тижнів", навіть "місяців", особливо з огляду на те, що Сирський все ще є головнокомандувачем. А що я думаю про Сирського і його друзів… ну, якщо ви досі цього не знаєте, то ніколи не дізнаєтеся.Ті, хто трохи знає про мою історію в галузі досліджень і видавничої діяльності, навряд чи будуть здивовані, що я вважаю "трохи цікавішим" спостерігати, як (нова) Сирійська арабська армія виганяє підтримуваних США/Заходом терористів з конгломерату PKK/PYD/YPG з району Шейх Максуд в Алеппо (після того, як ті розважалися, обстрілюючи з снайперських гвинтівок і мінометів цивільних мешканців міста). А терористи, яких підтримують США та Захід, потім "відплатили" єдиним способом, який знають терористи: ударами безпілотників по вибраних житлових та адміністративних будівлях. Не менш "цікаво" було спостерігати за перебігом масових демонстрацій в Ірані, де режим КВІР привіз з Іраку орди безглуздих бандитів з Катайб Хезболла (Катайб Хезболла = по суті, іракське відділення Хезболли) для масового вбивства до 5000, а за деякими даними, до 6000 іранських цивільних осіб, які протестували за свободу і справедливість. Холоднокровно.(Для тих, хто вважає, що це "не зовсім військові справи": майте на увазі, що режим КВІР просто повторив дії радянського режиму в Угорщині 1956 року, Чехословаччині 1968 року, російського режиму в Україні наших днів, а також китайського комуністичного режиму 1989 року, коли він привів війська з Внутрішньої Монголії, тобто "звідкись далеко", щоб розігнати протести на площі Тяньаньмень... це "військові справи", і дуже навіть серйозні; звичайно, не "хронічні").Крім того, стежив за триваючим геноцидом палестинців з боку Ізраїлю, у вигляді порушень "перемир'я" в секторі Газа через поновлення повітряних і артилерійських бомбардувань та посиленням етнічних чисток на Західному березі. Плюс геноцид у Судані, спровокований ОАЕ, Ізраїлем і росією...В результаті всього цього, зараз я не маю багато чого сказати про Україну.Якщо вам все ж потрібна моя оцінка, то фактом залишається (пояснення для багатьох нових читачів додані в дужках), що особливо Головком (Сирський) і його друзі з Бардака (Генеральний штаб Збройних сил України) не мають уявлення про стратегію, не зацікавлені в перепідготовці та реорганізації ЗСУ (Збройних сил України) і, отже, не мають рішень, як зрушити справи в цій війні і знайти прийнятний для неї результат. У цих дисциплінах вони, тим часом, майже перевершують "тупоголових командирів" з Москви (Генеральний штаб Збройних сил росії) – з тією основною різницею, що "навіть" останні почали ставати реалістами і вчитися на своїх помилках. А українці – ні. Якщо це не зміниться, якщо Сирський і його друзі з "Бардака" не підуть назавжди, у цій війні не буде жодних фундаментальних змін.Отже, насправді в Україні та росії "мало" що моніторити. Звичайно, за винятком безперервної гімнопіар-війни від імені Зєлі, постійної деградації ЗСУ та щоденного вбивства як цивільних осіб за "лінією фронту", так і військ уздовж неї – переважно за допомогою ракет і БПЛА, і, як правило, у формі хаотично організованих і проведених "ракетних/дронових кампаній"...На мій погляд, це "межує з відсутністю військових справ": це не що інше, як звичайний військовий дилетантизм і системна некомпетентність (можна сказати, "історичних масштабів"). Дві групи ідіотів у формі, які вдають із себе великих військових стратегів. І, чесно кажучи: після того, як я пояснював це докладно, знову і знову, протягом останніх двох років, це не тільки стає "нудним" або "фруструючим", але й демотивує.