Будьмо чесними: ми використовуємо українців. Безглузде танго Грема і Блюменталя. Головне з тижневика Філліпса О'Брайена:Якщо є дві постійні теми, які я чую від українців, то перша – їхня віра в те, що путін і росіяни прагнуть знищити їх як народ і культуру. Майже 4 роки війни росіяни щороку жертвують сотнями тисяч своїх солдатів, щоб захопити невеликі сільськогосподарські угіддя. росіяни йдуть на ці жертви частково тому, що готові покласти більше своїх солдатів, аби вбити одного українського військового. Вони роблять кривавий розрахунок: українців менше, тож їхній людський ресурс вичерпається швидше. Якщо росіяни не дбають про свій народ, то, як розуміють українці, навряд чи вони дбатимуть про інших.Навіть якщо в найближчому майбутньому буде укладено перемир'я (а думки з цього приводу розділилися), тут широко визнають: російська держава вважає вільну і незалежну Україну несумісною із уявленням про власну велич. Навіть якщо бойові дії на деякий час припиняться, вони вважають, що раніш чи пізніше бойові дії відновляться. Проблема росії – саме існування України, і перемир'я цього не виправить.Друга тема моєї поїздки – те, що українці навчилися жити з такими нестатками, які змусили б більшість американців і європейців панікувати і, можливо, зламатися. Останні кілька днів були дуже холодними: мінус 15 градусів за Цельсієм. Більша частина лівого берега Києва, міста з мільйонним населенням, уже кілька днів залишається без електроенергії, опалення і навіть води. У Дніпрі ситуація ще гірша. І попри це ніхто не скаржиться. Навпаки: люди сприймають цю надзвичайну ситуацію як частину свого життя – жахливу, але необхідну умову, яку вони мусять витримати, щоб вижити.Водночас США покинули Україну (і це факт, не будемо прикидатися), а європейські держави залишаються розділеними у своїх зусиллях. Фактично вони користуються українцями, які лише хочуть бути європейцями і союзниками США. Схоже, партнери України розуміють, що українці не мають іншого вибору, крім як боротися за своє існування. А відсутність альтернативи означає, що українці йтимуть на жертви, які водночас захищають їхніх партнерів.Це – чиста експлуатація.Допомога, надана Україні, насправді мізерна порівняно з величезними втратами, яких Україна завдає росії, та стражданнями українського народу. В українців немає вибору, а ми залишаємося в безпеці та спокої за їхніми спинами, дозволяючи їм страждати, поки ми живемо звичайним життям.Я можу лише уявити, що переживають українські солдати на фронті в цей жорстокий холод. Я не поїхав на фронт, бо не бачу нічого славного в тому, щоб академіки та аналітики грали в Рембо. Насправді я вважаю це безвідповідальним. Наближаючись до фронту, ви лише просите українців, які супроводжують вас, даремно ризикувати своїм життям. Це справді ганебно.Водночас я зустрів багатьох солдатів, які були на фронті. І вони були вражені цією зимою. Останні кілька зим в Україні були незвично теплими, а ця – точно ні. Вона по-справжньому люта, і це лише січень. Може стати ще гірше.П'ять днів тому один із спонсорів законопроєкту, сенатор Ліндсі Грем із Південної Кароліни, запевнив нас, що законопроєкт був "схвалений" Білим домом і голосування призначать найближчим часом.Грем сказав, що цього разу Трамп налаштований серйозно.І звичний хор прихильників Трампа, які теж брешуть, запевняючи, що підтримують Україну, вигукував своє звичне "алілуя". Трамп, мовляв, жорстко вдарить по росії.І відтоді вгадайте, що сталося. Голосування не було призначено, Білий дім замовк, а Грем почав гарячково уникати теми України і говорити про те, як Трамп хоче принести свободу Ірану.Звісно, вся ця дискусія – один із найгірших фарсів останніх років. Вона базується на двох фундаментальних неправдах.По-перше, Сенат не потребує схвалення Білого дому для ухвалення законопроєкту.По-друге, Трамп узагалі не потребує цього законопроєкту. Він вважає, що має право запроваджувати жорсткі санкції будь-де і будь-коли. Без сумніву, ми повторимо цей безглуздий процес приблизно через тиждень.