Нейромант, Вільям Ґібсон.Дивні в мене враження від цієї книжки. І кожного разу, коли мені не заходить якась велика класика, виникає легке відчуття незручності. Може я щось не зрозумів. Може не дочитав до якогось правильного стану. Да і хто я такий, щоб таке критикувати?🫣Але ок, давайте по порядку.Це книга, з якої фактично почався кіберпанк. Причому не просто як жанр, а як ціла естетика і набір правил. Нуарне майбутнє. Світ, де корпорації сильніші за держави. Реальність давно перемішалась із віртуальністю. Люди модифікують себе, щоб залишатись потрібними ринку праці, да і самим собі. І все це дуже холодне, брудне і не надто людяне. Навіть… надто не людяне. Мораль і принципи, важать менше ніж книжки в яких про це писалось….Тут купа етичних питань. Де закінчується людина? Що таке свідомість? Де межа між реальним і цифровим? І що буде, якщо корпорації остаточно переможуть все інше? І чи голові ми будувати таки світ без правил. І от цього всього тут реально багато.Читаючи, ти постійно ловиш себе на думці, що десь це вже бачив. І це, мабуть, головний комплімент Ґібсону. Бо це він створив канон. «Той, що біжить по лезу», Матриця, Джонні Мнемонік, Cyberpunk 2077 — все це росте звідси.І ще важлива штука — типовий герой кіберпанку. Це не обраний і не герой у класичному сенсі. Це зазвичай виснажений, цинічний, напівзламаний маргінал. Хакер, контрабандист, дрібний злочинець або просто людина, яка намагається вижити між системами сильнішими за неї. І Кейс у «Нейроманті» саме такий.Але.Саме читання мене не захопило. Події летять вперед з шаленою швидкістю. Все якесь рване, і рухається скачками. Встигаєш ти чи ні — твоя проблема. Світ складний, термінів багато, пояснювати тобі нічого особливо не збираються. Персонажі, як на мене, досить пласкі. Спостерігати за їх розвитком мені було не дуже цікаво. Все дуже рване, холодне і якесь… не до читача.І тут парадокс. Як дослідження жанру — це страшенно цікаво. Ти буквально бачиш момент народження величезного культурного пласту. Але як просто читання, як історія, яка мала б затягнути емоційно — в мене не склалось.Проте, все одно я радий, що прочитав. Бо тепер значно краще розумію, звідки виросла половина сучасної фантастики.А ви як читали? Чи читали щось подібне? Чи любите такий жанр?