В мене нема твоїх фоток в телефоні, тільки ці три. І спільних, здається, нема, я не знайшов.Ти був одним з найкращих пілотів і колег. Знаєш, я не встиг тобі сказати цього за твоє життя, тож кажу зараз.Стараюсь з усіх сил чіплятись за нормальність, і у мене наче непогано виходить. У мене все добре, це війна, це трапляється, треба якось вчепитись в рілс чи фільм, музику послухати, спитати в колег, чи вони ок, більше спать, і не думать, що тебе більше нема.На базі тепер є прибране твоє ліжко, твоя кімната, через яку я кожен раз проходжу, щоб дістатись своєї. Знаєш, мені було спокійно з тобою, я не переживав за свою безпеку, коли ти був поруч. Що б ми не робили разом, це було фахово і злагоджено, без істерик і скандалів, без неточностей і нерозуміння. Напевно, на війні це найбільша розкіш, яку ти відчуваєш дуже мало з ким. Я ніколи не питав, чи віриш ти в вічне життя, я і сам не впевнений що вірю, але якщо воно є, до зустрічі, Херсоне. Нехай тобі буде добре там, де ти є. Пробач, якщо я тебе колись чимось образив, я точно ненавмисно. Загинув мій колега і друг, один з наших найкращий пілотів, внесок якого в цю війну неоцінений, як і внесок в навчання своєї заміни.Сил дружині і доньці, всім рідним і близьким.Моєму підрозділу, напарнику Херсона, щирі співчуття. Обіймаю усіх кого зачепила ця несправедлива і шокуюча утрата. Триптих, «зима на позиції «бабуся», близ Білокузьминівки, 2024 рік, Херсон.
Коли я пішов в публічне СЗЧ в протест проти відсутності термінів служби, мені підтримали поодинокі голоси здорового глузду.2023 рік - це рік пройобів, в тому числі, і шансу на встановлення трирічних СПРАВЕДЛИВИХ термінів служби.Цей шанс проєбало військо, суспільство, влада, а я - красівий. Добре шо Сірожа тоді не перевівсь в тил, на тиху красіву посаду, а пішов бунтувать бунтом, бо щас би себе не уважав.А я себе і досі уважаю. Навіть трошкі є відчуття шо я був як ніколи в житті правий.І поки слідчі ДБР шукали в моїх транзакціях грошовий перевод від Порошенка чи росії за цей перфоманс, я потихеньку починав розуміти, що це був єдиний адекватний шанс.І поки мене усі ті зливні зелені бачки маркували агентом кремля і рукою росії - я з сумом дививсь на пройобаний шанс.Ми всі його проїбали.І з усіма і я.Господь нас на цей коробєль стільки років збирав.Пливем ми, іноді розхитуючи лодку, тошнить крис і нашого Верховного Главнокомандующого, але шо зробиш.Може він змилостивиться, подасть нам ще один шанс, може доживем і побачим іншу країну. Рівності в правах та обов’язках хочу.Нехай буде так.
Соцмережі останній місяць аж вибухнули.Богом обрана титульна нація вкраїнчиків, за яку зобов’язані воювати колумбійці, алкоголіки, наркомани та інші відброси суспільства з подивом відкрила для себе, що в топових підрозділах і дійсно воюють алкоголіки, наркомани та інші відброси суспільства.Вкраїнчики в шоковє. Вкраїнчики теперка не знають шо писать в коментарях: півмільйона в місяць цим добродіям, чи хвате і 30 тис на місяць, бо і так оно позажирались.Бо і так оно їздять по відпустках і на хароших машинах. Сепарування суспільства від війни, поділення на касти «ті, хто мають воювати» і «ті, хто тут потрібні нам в тилу» вже давно заклали фундамент для великого суспільного розколу й конфлікту.День, коли повернуться хлопчики буде не найкращим днем для цих громадян.Врешті решт, впевнений, ці громадяни моляться про те, щоб цей день ніколи не настав. «Он там, на прифронті ще допустимо і очікувано: хлопчики втомились. Хоч би не у нас тут, в тилу.»Реакція батальйону Да Вінчі на остані події - максимально чесна і об’єктивна. Не очікував, на моїй пам’яті вперше так бойовий підрозділ реагує на скандал.«Так, у нас такі служать. Нам їх мобілізували, [бо ви не створені для війни].»«Так, вони вже заарештовані, ми сприяємо слідству. Вони будуть покарані, ми батальоном готові підмітать ваші вулиці, громадо».Але що це за вчинок? Просто звичайна потасовка асоціальних елементів через алкоголь? Чи чітке поділення на ваш тил і наш прифронт? Тяжко, дуже тяжко буде цьому йобществу, коли повернуться непоміняні і неротовані хлопчики.І я навіть знаю, за що це їм все це.Шкода постраждалого підлітка, звісно ж. Шкода непоміняних, чи, навіть, приречених.Всіх шкода, хто постраждає чи постраждав в цій неоголошеній поствійні, яку можна було б мінімізувати чи навіть уникнути.
Вчора, засинаючи, переглядав ті фото піхотинців, і от про що думав.Напишу про це, зловлю гору хейта, але все ж.Наскільки навіть я, колишній піхотинець, пілот в піхотній бригаді, відірваний від можливих реаліїв життя нинішнього піхотинця в бригаді десь поруч. Зрозуміло, що піхота - це ніколи не було модно, між нами кажучи. А зараз і взагалі: найважкіша робота на війні, в найгірших умовах.Коли ухилянт бачить подібні історії - він в ужасі, планує ухилятись і далі. Він збільшує свої шанси потрапити в штурмові чи піхотні, бо саме там вражаючі дири в штатці, і саме туди його направить ТЦК, спіймавши на вулиці.І це я, в 3-5 км від піхоти знаходячись, не можу зараз уявити як там і шо там, бо з 23 року я не там.Тож, висновок от який я вам приніс. Як би це сумно не прозвучало б: ухиляйтесь так, щоб вам не загрожував квиток в піхоту. Шоб вас на вулиці не спіймали.Є така ймовірність - обирайте нормальний підрозділ і хорошу посаду, вакантів ж куча, рекрутинг працює.Обирайте підрозділи, які забезпечують своїх бійців і розуміють наскільки важливий постійний перепочинок та відновлення бійця.Я б не сидів 300 днів на позиції, чесно вам скажу. Для мене особисто ніц в тому героїчного нема, бо незламність, повторюсь, дуже і дуже пошле слово. Особливо враховуючи відсутні терміни служби, батарейки на 300 днів в мене б не вистачило. Може ви стоїки, я ж не знаю. Якщо ні - робіть шось, шоб не буть в такій ситуації, ось вам моя єдина порада.А ще я згадував теплий ламповий війнушка 22-23 років, коли можна було вийти з бліндажа вдень, покурить, трішки покімарить на сонці, і ніхто тобі тоді нічого за те не зробе. Ех, були часи, не то шо січяс.
Найкращою РЕФОРМОЮ мобілізації було б доручити нарешті повністю займатись усіма її примусово-силовими аспектами нашим дорогим поліцейським, як це і ПРОПИСАНО В ЗАКОНОДАВСТВІ.Військова форма мала б у народу асоціюватись у громадян із чимось іншим замість страху і роздратування. У нас є багато поліцейських і найголовніше, що у них є кийки, наручники, пиздюлі і саме основне - звичка та право на те, щоб їх ненавиділи. Вони озброєні, звикли до неадекватів, знають якісь протоколи і, зрештою, саме для цього всього і були найняті. Якби тільки вони крутили ласти ухилянтам, це б виглядало як рутина. Коли це роблять військові, це виглядає як хуйня.Ненавидіти ментів - це природно. Це наша національна традиція і це навіть корисно для суспільного здоровʼя. Якби вони нормально виконували цю свою роботу по мобілізації, то на вулицях і в інтернеті було б значно тихіше. Увесь народ продовжив би лаяти ментів на своїх кухнях, як це робили завжди наші діди і прадіди. Це нормальний кругообіг ненависті. Замість цього ми маємо сьогоднішній маразм, коли військові бігають за цивільними по вулицях. І замість поліцейських народ починає ненавидіти свою армію передчасно (до того, як в неї потрапить). Ми як завжди все переплутали і тепер маємо чергову трагедію.Треба повністю повернути вуличне насилля професіоналам. Нехай поліцейські будуть поліцейськими, а військові військовими.
Про одеського ультраправогосуперпуперпатріота Олександра Музичко я звісно ж, дізнався в сегменті глибинного, українського народного фейсбуку, десь в процесі підготовки до третього виделкаfest.Десь поруч з дописами про рептилоїдів, пласку землю і ЛГБТКПСС поважно височіла думка історика, доктора, доцента і просто обичного довбойоба про те, хто шо де і як купив молоду команду виделкафесту, яка не хоче запрошувать це радикальне світило в свої молоді ряди поїздить по вухах молодьожі.Я, звісно ж, заігнорив цю драму на три вподобайки, попитав знайомих ху із ху, і до кінця фестивалю вже й забув про це очкасте недоразумєніє.Але потім пан почав систематично приходити в коментарі до нашого НЕКОМЕРЦІЙНОГО проєкту з вимогою показати грантову звітність і звітність взагалі, називати нас соросятами [що я завжди сприймав більше як комплімент], а ідейного натхненника, тобіш, Андрія Гнезділовича - дозволив назвать собі дезертиром.Я міг би шось там казать про те що це не відповідає дійсності, що він не має жодного права так казать ні дня не служивши в свої 48 років 25річній людині, яка з 19 майже не вилазить з ЗБД, міг би апелювать до творів Бандери і Коновальця, але не став.Я просто сказав, в класичній ультраправорадикальній формі звернення, що Ісус любить його, але при зустрічі я розібʼю йому їб@ало а його окуляри - запхну йому в його ухилянтську професорську ср@ку.Мамкін пірожок пішоу писать заяву про погрози, а до мене прийшла оця баришня в цвєтастому платтячку, нєкто Катерина Мусієнко, яка розродилась дописом про те, як я гвалтую все українське і хто дозволив мені матюкатись, бо українські військовослужбовці, яких вона знає - не матюкаються!Я, саме собою, допис заскрінив і виставив на своїй сторінці, на жорстоку поталу моїм матюкливим друзям.Так і закінчилось моє знайомство з двома Стовпами одеського українського ультранаціоналізму. Вони мене поблокірували, і іноді згадують незлим тихим словом.Якби я був Трухановим, чесне піонерське, я систематично б підгодовував ці смішні чучєла для страшно анекдотичних історій, які вони зрідка видають.
Я не понімаю як це робе, але текстові мої дописи набирають більше, ніж фоткі.Як казав знаменитий український публіцист, письменник, військовий і просто хороша лиса людина Павло Казарін «це тому шо ти нєкрасівий».Прийшов возмутитись, дорогі друзі. Вперше в жизні Гнезділович десь шось балотірується, а ви не голосуєте.Проголосуйте, а?виделкаfest потрапив [яке влучне слово] в шорт-лист поважної jager music awards в номінації «найкраща подія, локальна». Ну якщо ви за мене, то чому ви досі не проголосували?Три попередні відпустки я проводив «на фестивалях», як пишуть хейтери, але насправді була така запара, шо після тих відпочинків я чілив в бліндажу і радів шо відпустка закінчилась, шо фестиваль всьо і можна трішки полежать.І це я ще не розказую про мій режим життя цілі півроку до фестивалю.Бідна та команда, шо погодилась проходить це культурне і не дуже пекло.Можна голосувати і проти мене.Та сама кнопочка, але за Іванку Антонюк.Ми з нею сремось по пʼять разів на день, і це мінімум, тому голос за неї - однозначно проти мене.Зробіть їй приємно, я ж за нагородой в Київ не поїду, бо СЗЧшників так далеко не пускають. [шучу, пускають]Залишилось лише три дні, і ми там десь пасем задніх в тому рейтингу, як в принципі і всьо і всі з Одещини. Карма у нас така.Це я не про Олексія Гончаренка.Та просто проголосуйте! Я ж навіть грошей не просю, хоч і досі роздаю за цей празнік культури і громадянського активізму шалені, найбільші в свойой короткой жизні борги🥹Посилання де голосувать в коментарях, репост обовʼязковий, повна мобілізація усіх на ці вибори.https://jagermusicawards.com.ua/
Сьогодні почув найобразливішу фразу в свій бік. Прям досі трохи трима. - А ти ж нє мєсний. Тобі взагалі байдуже. - Ти серйозно так думаєш?- Так а шо, не так? Це завжди так було. Кому ми треба? У тебе є дім, і він не тут.Справа в тому, що я і досі не знаю, де мій дім.Де дім мій?Я в 2019 році приїхав в Маріуполь і закохався в будинок зі шпилем.Ми з Нікітосом знімали там на третьому поверсі двохкімнатну квартиру з високими стелями, я курив голяка на своєму балконі і був безмежно щасливий. Ми гуляли там біля Драмтеатру, на площі Миру, на набережній. Декілька разів дрались в хаотичних пʼяних розбірках. Получали вдвох по обличчу в тих барах і нічних клубах - і були щасливі. Витирали з носу кров, і йшли спать, бо зранку - на службу.Я любив Маріуполь.Я вважав його своїм домом. Якщо чесно, я хотів купити там якусь квартирку, але вже після служби.Чи то після війни.Де мій дім? Я не знаю. Наче не в Києві, не в Одесі, і не у Львові, де теж трохи я пожив.В Вилковому? Не жив там з 2017 року. Може, в Бердянську? Навряд.В Покровську, куди я виїджав скупитись за роки, що ми стояли в Пісках? В Гуляйполі, де ми мерзли в підвалах девʼятиповерхівок?Ці міста, що врізались в памʼять і моє коротке життя. Всі вони мої: від Гірника до Покровського. Грає старе радіо, що ми відкопали в купі старезного хламу, світить нашвидкоруч прикручений переносний ліхтар біля літнього, садового рукомийника з потрісканим дзеркалом. Грає по хіт фм леді гага. Я підспівую. Падають на Краматорськ КАБи, тому я роблю на максимальну гучність. Де мій дім?Може, тут, в новій орендованій за 12 тищ хаті, в яку ми проводили воду, встановлювали бойлер, насоси, підключали світло, заправляли газові балони, створювали всі ці декілька днів елементарний побут?- Ти серйозно? На повному серйозі так вважаєш?
Я попросив захищати Карину Кольб своїх хороших друзів-адвокатів, які і мене успішно захищали в суді, а зараз представляють в справі, яка в Конституційному Суді.Вони погодились, бо це суспільно значуща справа, і за нашими спільними переконаннями, всі в цій країні мають право на захист, особливо коли звичайну людину ображає якийсь нарваний небожитель.Але я не про це. Ці декілька днів, одразу після оголошення що Карину захищатиме Addati Group, я спостерігаю навалу ботів всюди і погрози Анастасії Бурковській, яка вестиме цю справу.1. Запущено сотні ботів в тредс, з однаковими, типовими дописами про «повну довіру і підтримку» банку. 2. В фейсбуці бачу оголтєлі дописи мамкіних осінтерів, які вже повʼязали Бурковську з ТОВ «Ісландія», а Подворного Іллю - з ОПЖЗ. Що те, що інше - вигадки і брехня. 3. В фейсбуці бачу дописи «це мій друг і я його люблю, поддєржую, цілюю, уважаю». Та любіть, ніхто ж не забороняє, до чого тут постраждала сторона?Та й таке. По погрозах, які в приватні надходять Анастасії, я б звертався в Нацпол. Купити ботоферму - ну смішно ж, ми ж в 26 році, а не 17му. Тиснути таким чином на адвокатів - ницо. Моя їм підтримка і подяка за те, що захищатимуть цю дівчину.Небожителів в цій країні не має бути.
— відшкодування заподіяної шкоди, включно з грошовою компенсацією моральних та душевних страждань;— розблокування банківського рахунку клієнтки.Окремо нами буде направлено адвокатський запит до банківської установи щодо інформації, яка з’явилася у національних медіа, про можливе існування внутрішнього чату працівників банку, де можуть поширюватися фото та відео клієнтів, отримані під час проходження процедури ідентифікації (KYC), для обговорення та висміювання таких осіб.У разі відмови від досудового врегулювання спору і продовження комунікації в тому стилі, який ми спостерігали всі ці дні, ми залишаємо за собою право звернутися до суду та інших передбачених законом інституцій для захисту прав нашої клієнтки.Ми налаштовані робити все можливе і неможливе для відновлення справедливості та недопущення таких прецедентів у майбутньому.Права людини не можуть бути принесені в жертву припущенням, публічному тиску чи інформаційним хвилям у соціальних мережах. Закон однаковий для всіх — незалежно від посади, впливу чи кількості підписників. Голови ми про всяк випадок помили.
TGLIST.COM.UA
