Глухів.City

🇺🇦 Сьогодні в Глухові, у треті роковини загибелі Юрія Коваленка, відбулася іменна хвилина мовчання в памʼять про захисника, яку ініціювали його рідні. Колеги та друзі вшанували науковця, археолога і воїна 58-ї окремої мотопіхотної бригади.Юрій був людиною, яка досліджувала минуле, щоб ми краще розуміли свою історію. А коли прийшла війна — став на захист майбутнього. Його життя обірвалося 14 березня 2023 року під час запеклого бою у Серебрянському лісництві поблизу села Кузьмине на Луганщині. Серце захисника зупинилося там, де вирішувалася доля нашої землі.Та пам’ять про Юрія живе — у його родині, друзях, колегах, у справах, які він починав, і в людях, яких надихав.На честь Юрія його дружина Оксана разом із доньками оголосили благодійний збір на дві системи РЕБ («чуйки») для спецпризначенців на Донбасі та прикордонників Сумщини. Залишок коштів передадуть на виготовлення маскувальних сіток «франківським феям». Це ще один спосіб продовжити справу захисника — допомагати тим, хто сьогодні боронить Україну.Серед усіх, хто долучиться до збору, родина розіграє особливі пам’ятні подарунки: 5 прапорів із фотопідписом «Маестро» та 5 примірників його дисертації, присвяченої археології Глухова.Результати оголосять до дня народження Юрія Коваленка — 22 березня.Долучитися до збору можна за посиланням.Пам’ятаємо. Дякуємо.🙂 підписатися

⚠️ Що відбувається на кордоні Глухівщини: аналіз DeepState.Аналітики проєкту DeepState оприлюднили новий розбір ситуації на прикордонні Сумщини. У ньому йдеться про захоплення росіянами окремих прикордонних сіл Есманьської громади, зокрема Сопича та Комарівки, а також про спроби формування так званої «буферної зони».За словами співзасновника проєкту Романа Погорілого, російські військові змогли зайти до Сопича через слабкий контроль на одній із ділянок кордону. Там вони захопили місцевих жителів, використали їх для пропагандистського відео та частково закріпилися у селі.Також аналітики фіксують просування біля Комарівки та активність поблизу Харківки. У прикордонній зоні росіяни створюють спостережні пункти з невеликих груп військових, які передають інформацію та контролюють територію.У DeepState зазначають, що подібні дії можуть бути спробою створити «буферну зону» на кордоні та реакцією на попередні рейди українських сил на територію рф.Аналітики також звертають увагу на проблеми з організацією оборони на окремих ділянках кордону та попереджають про ризики.На сайті ми опублікували детальний розбір ситуації.🙂 підписатися

🕯️ Зупинилося серце захисника з Глухова Сергія Аврамкіна. 11 лютого під час бойових дій на Харківщині воїн отримав важке поранення. Його доправили до госпіталю, а згодом — на реабілітацію до Німеччини. На жаль, врятувати життя Сергія не вдалося — 23 лютого його серце зупинилося.Сергій народився 7 червня 1975 року в Шостці. Саме там пройшли його дитячі та шкільні роки. У 1996 році він переїхав у Глухів, де з того часу жив, працював і будував своє життя.Освіту машиніста здобував у професійно-педагогічному фаховому коледжі. Після був призваний на строкову службу до армії. Відслуживши, Сергій вступив до Глухівського педагогічного університету, де опановував спеціальність «механізація сільського господарства».Його трудовий шлях був пов’язаний із технікою — справою, яку він щиро любив. Сергій Аврамкін працював майстром в Інституті луб’яних культур НААН, а згодом викладав спеціальні дисципліни за фахом, передаючи свої знання та досвід молодому поколінню. Він чудово розумівся на техніці, ремонтував спеціалізовані машини, і ця справа супроводжувала його протягом усього життя.Ще до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну в 2021 році Сергій Михайлович добровільно підписав контракт і став до лав Збройні Сили України. Служив на різних напрямках фронту — на Донеччині та Харківщині.Сергій Михайлович був надзвичайно доброю та щирою людиною. Він ніколи не шукав конфліктів і завжди ставився до людей із повагою та теплом. Дуже любив тварин — навіть на війні поруч із ним був його улюблений кіт, який залишився там. Часто телефонував рідним, підтримував їх, але про війну намагався не розповідати, бережучи близьких від зайвих хвилювань.В Сергія залишилися дружина, мати, двоє дітей, молодша сестра, племінники, дядько та тітка.Редакція висловлює щирі співчуття рідним Героя!🙂 підписатися

🎙 Все частіше обстрілюють дороги, у прикордонних селах майже не залишилося жителів, інфраструктура тримається на генераторах. Очільниця Глухівської громади Надія Вайло дала інтерв’ю Суспільному. Ми зібрали коротко головне з розмови.🔴З прикордонних сіл громади виїхали майже всі мешканці. На три села живуть 15 людей.«Всі вони різного віку, просто не хочуть виїжджати зі своїх домівок. За продуктами вони їздять у Глухів, машиною або велосипедом». 🔴Зараз у громаді мешкають 30 тисяч людей. 4 тисячі — це переселенці з сусідніх прикордонних громад. До війни було 35 тисяч.«Головна проблема – відчуття того, що ти незахищений, тому що може прилетіти у будь-який час. Є моменти, коли не допоможе на РЕБ, ні якісь інші заходи – ті ж самі фпвішки, мінометний вогонь, тобто те, до чого не можна підготуватися. Люди адаптувалися до цього, хоча ця постійна тривога пригнічує». 🔴 Аграрії планують весняно-польові роботи, хоча цьогоріч ситуація непрогнозована.«Збираються сіяти, але як воно буде навесні… Бо якщо в тому році ще в нас так масово ФПВ-шки, "Молнії" не літали, то зараз почали літати. І вже над нашими дорогами, більш глибоко до нас залітають, вражають цивільні об’єкти, машини». 🔴Серед найбільших труднощів – вимкнення світла. Приймальна електростанція громади була розбита ще в 2023 році.🔴 За словами Надії Вайло, всі установи громади мають генератори. Їх частково закупила громада, частково надали благодійні організації, спонсори, певна кількість отримана в межах державних програм. Зараз Глухівська громада збирається закупити резервні генератори.📱 підписатися

🏋️‍♀️ Глухівські спортсмени здобули низку перемог на чемпіонаті області з жиму лежачи. Змагання присвятили пам’яті майстра спорту України з пауерліфтингу та стронгмена Андрія Дмітрієва, який загинув на війні з росією у 2023 році.Глухів на чемпіонаті представляли спортсмени ФСК «Гармонія». Для багатьох із них це були перші обласні змагання, повідомляє тренер Фелікс Колтаков.Показали такі результати:🥇 Ліза Бурчик — 1 місце серед дівчат (до 43 кг), результат 30 кг🥇 Поліна Громак — 1 місце серед дівчат (52 кг), результат 40 кг🥇 Олександра Шакотько — 1 місце серед дівчат (63 кг), результат 30 кг🥇 Марина Максимова — 1 місце серед жінок (84 кг), результат 57,5 кг.🥈 Данііл Мілка — 2 місце серед юнаків (66 кг), результат 100 кг4 місце — Кирило Демішев (66 кг), результат 92,5 кг5 місце — Ігор Тохтамиш (66 кг), результат 90 кг.🥇 Данило Бородін — 1 місце серед юнаків (74 кг), результат 115 кг🥇 Кирило Дука — 1 місце серед юнаків (93 кг), результат 115 кг🥇 Давид Биков — 1 місце серед юнаків (120 кг), результат 117,5 кг🥇 Давид Золотарьов — 1 місце серед чоловіків (66 кг), результат 100 кг.🙂 підписатися

🕯 На Донеччині загинув воїн із Глухівщини Володимир Горовий, який був безвісти зниклим понад два роки. Його життя обірвалося ще 20 жовтня 2023 року внаслідок авіаційного удару поблизу населеного пункту Авдіївка Покровського району Донецької області.Володимир Горовий народився 9 лютого 1983 року в селі Соснівка. Навчався у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка. На сторінці міськради пишуть, що він захоплювався спортом, займався у ФСК «Гармонія», брав участь у змаганнях з армрестлінгу та неодноразово здобував призові місця в місті Суми. Також Володимир мав хист до комп’ютерної техніки, ремонту та вважався майстром своєї справи.Після завершення навчання він переїхав до Києва, де відкрив власні торгові точки з продажу та ремонту комп’ютерної техніки. Згодом повернувся до рідної домівки — до родини в місті Глухові.Володимир мріяв допомагати людям і планував стати масажистом. Він пройшов курси та мав намір відкрити власну справу в Глухові. Це рішення ухвалив за 15 днів до початку повномасштабного вторгнення російської федерації.З початком війни він твердо сказав рідним: «Я піду захищати Україну». Захисник навчався на парамедика, згодом опановував керування дронами та постійно перебував на Донеччині. Щоранку писав матері: «Доброго ранку, мамо…».У міськраді додають, що у вересні 2023 року Володимир уперше приїхав у відпустку до Глухова і з захопленням говорив: «Я ніколи раніше не думав, що Глухів такий красивий». Він мріяв про родину, дітей, будував плани на майбутнє та вірив, що все ще попереду.19 жовтня 2023 року пізно ввечері написав матері, що готується наступ і що вони триматимуться до кінця. Наступного дня життя Героя обірвалося.Редакція висловлює щирі співчуття рідним та близьким Героя!🙂 підписатися

🕯️ Понад півтора року вважався зниклим безвісти: на фронті загинув воїн із Глухова Роман Сорбат. Роман Сорбат народився 17 квітня 1979 року та все своє свідоме життя прожив у Глухові. Навчався у загальноосвітніх школах №4 та №6. Після здобув фах електрика у ПТУ №31. Працював на різних підприємствах міста, відповідально ставився до роботи та користувався повагою серед колег.У другій половині 2023 року Роман став до лав Збройних Сил України. Під час служби він неодноразово проходив лікування у госпіталях, однак, попри проблеми зі здоров’ям, продовжував виконувати військовий обов’язок.Побратими згадують його як спокійну, врівноважену та надійну людину, яка завжди допомагала іншим і не залишалася осторонь. Він постійно підтримував зв’язок із рідними, заспокоював їх і вірив, що повернеться додому.Останній раз Роман спілкувався з родиною 10 квітня 2024 року. 24 квітня 2024 року він загинув під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області. Після цього воїна тривалий час вважали безвісти зниклим.На сторінці міськради пишуть, що у мирному житті Роман любив риболовлю, у юності займався легкою атлетикою. Його згадують як добру, щиру людину, люблячого сина, брата, чоловіка та батька.У загиблого захисника залишилися мати, старший брат, дружина та двоє дітей.Редакція висловлює щирі співчуття рідним та близьким Героя!🙂 підписатися

❤️‍🩹 На платформі памʼяті «Меморіал» розповіли історію загиблої у Шалигинській громаді вчительки Лілії Горової.Пані Лілія 38 років працювала у сфері освіти. Її згадують як педагогиню, що вкладала у роботу серце, та вміла мотивувати до навчання. Учні Лілії ставали переможцями всеукраїнських олімпіад з хімії та біології, конкурсів Малої академії наук.Жінка родом з Сум, жила в селі Соснівка.«Лілія Михайлівна – людина безмежної доброти, дуже чуйна. Саме вона надавала першу домедичну допомогу дітям, якщо у школі щось траплялося. Толерантна, товариська, відповідальна. Любила працювати з дітьми на екологічній стежці, досліджувати життя комах, і взагалі – проводити екологічні дослідження разом із дітьми», – розповіли колеги. «Її життя було прикладом сили, милосердя та невтомної турботи про інших», – зазначили у громаді. Лілія загинула 29 вересня 2025 року. Від удару безпілотника на сусідському подвір’ї спалахнула пожежа. Лілія з сусідами кинулися гасити вогонь. У той час прилетів ще один дрон. Жінка отримала поранення, від якого померла у лікарні.У Лілії залишились чоловік, діти й онуки.🙂 підписатися

🎄 Любі глухівчани, колись наші дідусі та бабусі підписували ці листівки від руки. Вони вкладали в них стільки тепла, що папір, здавалося, грів долоні. Щоби ці вітання дісталися адресата, вони долали сотні кілометрів, їхали через усю країну, крізь завірюхи та час, аби просто сказати: «Я люблю тебе. Зі святом!». Саме ці вінтажні листівки сьогодні нагадують нам: тепло людського слова здатне зігріти навіть у найлютішу зиму — і тоді, і зараз.Саме про такі зими нам часто розповідали і батьки: «Щоби дійти до школи, ми йшли в лютий мороз через кучугури та замерзлу річку». Раніше ці історії здавалися чимось далеким, але останніми роками ми всі ніби живемо в подібній оповіді. Наш шлях до цього грудня теж пролягав крізь випробування: ми долали темряву блекаутів, готували вечері без світла, трималися під час обстрілів і переживали важкі втрати. Але попри все — ми жили. Ми навчилися помічати щастя в дрібницях, які раніше вважали звичними: у першому снігу, у неймовірних глухівських заходах сонця чи в короткому «як ти?» від рідної людини.За останні чотири роки ми довели всьому світу, що ми — незламні. Ми навчилися бути сильними навіть тоді, коли сили закінчувалися. Проте в цей Новий рік нам хочеться побажати вам чогось дуже простого і водночас найціннішого.Нехай цей рік принесе можливість просто бути поруч із тими, кого любите. Не через екран телефона, а тут, на відстані обіймів. Бажаємо вам тихого неба, тепла в оселях і того самого душевного спокою, якого нам усім так бракувало.Ми разом пройшли через «кучугури» цього року. Нехай наступний шлях буде світлим і веде нас тільки до перемоги та миру.Від усіх команди Глухів.City вітаємо вас із прийдешнім Новим роком, дорогі друзі! Бережіть себе та своє внутрішнє світло.🙂 підписатися

🕯 Зупинилося серце захисника з Глухівщини Олександра Назаренка. 29 грудня 2025 року він помер у львівському госпіталі після поранення, отриманого під час атаки FPV-дронів на Донеччині.Олександр народився 29 серпня 1967 року в селі Слоут Березівської громади, де жив і навчався у місцевій школі. У 1985–1987 роках служив на строковій службі, закінчив школу прапорщиків, працював на кордоні та митниці.До війни він працював будівельником у Києві та області, був майстром по дереву, будував дерев’яні домівки та бесідки. Його хобі — робота з деревом та виготовлення меблів.Після початку повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, він за власним бажанням долучився до лав ЗСУ. Олександр служив командиром 3-го батальйону ТРО. «Олександр був відповідальним, усе брав на себе, дуже любив своїх дітей і онуків. Він усе робив для родини. У нього багато друзів, які з вдячністю згадують його роботу та допомогу. Про нього добре відзивалися всі, як і побратими теж пам’ятають його», — розповіла дружина захисника Лариса Назаренко. У Олександра залишилися дружина, сестра, діти, племінники та онуки. Редакція висловлює щирі співчуття рідним та близьким Героя!🙂 підписатися