Історія без міфів

9 серпня 1974 року – єдиний випадок за майже два з половиною століття історії США, коли президент цієї країни подав у відставку.Річард Ніксон, представник Республіканської партії, 37-й президент США, добровільно пішов із посади внаслідок Вотергейтського скандалу, коли стало відомо, що справу передають на розгляд у Сенат і він голосуватиме за імпічмент. Увечері 8 серпня в телезверненні до громадян Ніксон заявив: "Залишити пост президента до завершення мого терміну – огидно для кожного інстинкту мого тіла. Але як президент я маю поставити інтереси Америки на перше місце".Новим керівником держави став Джеральд Форд, який 8 вересня помилував свого однопартійця та друга Ніксона "за всі злочини проти Сполучених Штатів, які той вчинив або МІГ вчинити". На думку більшості істориків, це рішення коштувало Форду перемоги на наступних виборах у листопаді 1976 року, коли президентське крісло здобув відносно маловідомий кандидат від Демократичної партії Джиммі Картер.▶️ У чому полягала суть Вотергейтського скандалу й чому від Ніксона відвернулися навіть однопартійці – розповідаємо у відео.

Вночі проти 8 серпня 2008 року спалахнула активна фаза російсько-грузинської війни. Грузинська артилерія та РСЗВ розпочали обстріл цілей в районі Цхінвалі (Південна Осетія), а російська авіація завдала ударів по об'єктам в Грузії, зокрема по аеродромах Вазіані та Марнеулі. Також у наступ через Рокський тунель перейшли три батальйонні тактичні групи зі складу 58-ї російської армії. Російська пропаганда заявляла, що грузини першими почали війну проти "мирної Південної Осетії", а росія лише захищала південних осетин і "примусила Грузію до миру". Однак у звіті правозахисної організації Human Rights Watch стверджується: "Жодних доказів навмисних атак грузинських військ на некомбатантів не було виявлено. Парламент Південної Осетії, кілька шкіл та дитячих садків використовувалися військовими постами південно-осетинських військ… Задокументовано свідчення очевидців про використання цивільних об’єктів бойовиками Південної Осетії, що зробило їх допустимими військовими цілями".Війну було зупинено 12 серпня зусиллями ЄС і, зокрема, президента Франції Ніколя Саркозі, коли російські окупанти вже перебували неподалік Тбілісі. Вже 26 серпня російська федерація визнала незалежність Південної Осетії та Абхазії, які згідно міжнародного права та грузинського законодавства є невід'ємними частинами Грузії. Опісля таке ж рішення ухвалили Нікарагуа, Венесуела, Науру та Сирія. Насправді ж і Південна Осетія, і Абхазія є сателітами Кремля. Квола реакція міжнародної спільноти на ці протиправні дії росії стимулювала її керівництво до початку агресії проти України в 2014 році.P. S. Серпень 2008 року я провів у Києві, працюючи в архівах над матеріалами для майбутньої дисертації. Тож настрої того часу пам'ятаю добре. Чимало хто, звісно, морально підтримував Грузію. Але не бракувало й тих, хто захоплювався "блискавичністю російської операції" або стверджував, що "грузини – не вояки, вони не спроможні чинити опір всерйоз". Далеко не всі усвідомлювали, що Україна стане наступним об'єктом агресії Кремля.▶️ А більше про російську війну проти Грузії - у нашому відео

1 серпня 1944 року Армія Крайова розпочала Варшавське повстання проти нацистських окупантів. У цей саме час передові частини Червоної Армії вийшли на правобережжя Вісли в 10 км від Варшави й здавалося, невдовзі захоплять місто. Метою поляків було встановити там свою владу до приходу більшовиків.Фактично, Совєти провокували початок антинацистського повстання. Такий заклик транслювала підконтрольна НКВС радіостанція імені Костюшка, з літаків над Варшавою розкидували листівки. Однак на початку серпня німці силами групи армій "Центр" (Вальтер Модель) розгромили 2-гу танкову армію генерала Радзієвського зі складу 1-го Білоруського фронту й не дали їй прорватися у Варшаву. В подальшому СССР заявляв, що польське повстання виявилося несвоєчасним і авантюрним, а допомогти йому буцімто не було можливості. Водночас, він заборонив американським і британським літакам після скидання вантажів для Армії Крайової сідати на совєтській території, що значно підвищило би ефективність таких місій. Новий наступ на Варшаву Червона Армія не починала аж до січня 1945 року. Іншими словами – цілком в інтересах Сталіна було спочатку придушити опір Армії Крайової руками нацистів, а потім розбити нацистів і встановити контроль над Польщею.В умовах нерівності сил та ізоляції Варшавське повстання тривало понад два місяці – до 2 жовтня 1944 року. Під час боїв було знищено 25 % житлового фонду Варшави, після них – ще 35–40 %. Нацисти систематично підривали та спалювали будинки, оскільки вони хотіли стерти Варшаву на порох і залишити тільки як залізничний вузол. Враховуючи, що місто ще до повстання було зруйноване на чверть, сукупні руйнування сягнули 85–90 %. Варшава стала однією з найбільш спустошених столиць Європи, а Польща на 45 років потрапила під вплив Кремля.▶️ Детальніше про Варшавське повстання - у нашому відео

23 липня 1711 року Османська імперія примусила до миру московію, що стало наслідком провалу Прутського походу.В районі села Нові Станілешті (нині Станілешть, Румунія) османи блокували ворожу армію та розпочали масований гарматний обстріл. Вранці 21 липня із царем Пєтром І трапився нервовий зрив. Присутній при цьому посол Данії Юст Юль свідчив: "Цар, потрапивши в оточення турецької армії, був у такому розпачі, що, як навіжений бігав взад і вперед по табору, бив себе в груди і не міг вимовити ні слова. Більшість його оточення думало, що з ним трапився напад. Офіцерські дружини, яких було безліч, безкінечно вили й голосили". Тож московитам, в обмін на вихід із оточення, довелося підписати Прутський мир – втратити вихід до Азовського моря й не втручатися у внутрішні справи Речі Посполитої, Гетьманщини та Запоріжжя ("не турбувати козаків і запорожців, у їхні справи не втручатися і від них руку прибрати"). Крім того, представник царя Пьотр Шафіров пообіцяв великому візирю Баталджі Мехмед-паші величезний хабар. Водночас, популярні легенди про те, що наложниця Пєтра – Марта Скавронська (майбутня імператриця Єкатєріна І) – підкупила візиря коштовностями або навіть провела з ним ніч, не підтверджуються надійними джерелами. ▶️ Докладніше про Прутський похід - у нашому відео.

20 липня 1944 року відбулася остання та наймасштабніша змова з метою вбивства Адольфа Гітлера та усунення нацистів від влади в Німеччині.Полковник Клаус фон Штауффенберг підірвав бомбу у ставці «Вольфсшанце» (Східна Пруссія). Але Гітлеру неймовірно пощастило: якби це сталося в підземному бункері або ж якби в портфелі Штауффенберга лежала не одна, а дві бомби – руйнівна сила була би значно більшою. До того ж, дію вибухової хвилі пом’якшили тумба й кришка столу. Фюрер отримав лише легку контузію, опіки й кілька подряпин. Смертельні поранення дістали стенографіст Генріх Бергер, полковник Гайнц Брандт, генерали Гюнтер Кортен і Рудольф Шмундт. Ще 19 осіб отримали контузії та легші поранення.Дізнавшись про замах, змовники-офіцери спробували здійснити переворот у Берліні та захопити владу – сформувати тимчасовий уряд, який укладе перемир'я на Західному або Східному фронтах. Проте їхні намагання швидко зазнали краху, а учасники змови були репресовані. Провал замаху призвів до того, що війна в Європі тривала до травня 1945 року й коштувала ще кількох мільйонів життів і величезних руйнувань.▶️ Докладно про це розповіли у відео

615 років тому, 15 липня 1410, відбулася одна з наймасштабніших битв Середньовіччя – Грюнвальдська. Війська Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського під орудою Вітовта й Королівства Польського Владислава ІІ Ягайла розгромили армію Тевтонського ордену великого магістра Ульріха фон Юнгінгена. На боці переможців билися численні виходці з українських земель – Поділля, Галичини, Волині, Київщини, Стародубщини. Наслідком Грюнвальдської битви стала загибель понад 200 рицарів (більше половини від усіх наявних в ордені на той час) і підписання Торунського миру. Окрім виплати контрибуції, орден повертав Литві Жемайтію. В подальшому частина його земель увійшла до складу Польщі, решта визнали себе польськими васалами. У XVI столітті на базі держави Тевтонського ордену виникло герцогство Пруссія, яке у XVIII столітті об’єдналося з Бранденбургом і стало Королівством Пруссія. А воно вже у XIX-му виконало роль локомотива об’єднання Німеччини.▶️ Про цю епохальну подію, що навіть через 6 століть залишається в епіцентрі маніпуляцій, фейків та міфотворення - у нашому старому відео

235 років тому, 9–10 липня 1790, російський флот зазнав однієї з найбільш катастрофічних поразок у своїй історії, співставної за масштабами з Цусімською битвою 27–28 травня 1905. Але на відміну від Цусіми, сталося це не в Японському, а в Балтійському морі. Шведський флот під особистим командуванням короля Густава ІІІ в протоці Свенскзунд поблизу фортеці Роченсальм (нині це місто Котка у Фінляндії) розгромив російський флот принца Карла Генріха Нассау-Зігена (француза німецького походження на службі в Єкатєріни ІІ).Росіяни втратили 64 кораблі: 42 було знищено, а 22 захоплено шведами. Зокрема, в полон потрапив і флагманський фрегат “Катарина”, названий на честь імператриці. Нассау-Зіген ледве встиг накивати п’ятами у шлюпці, але його прапор також потрапив до рук шведів. Щодо людських втрат точності немає: загинули, отримали поранення або потрапили в полон від 7 до 12 тисяч російських моряків. Втрати шведів на цьому тлі мізерні: 6 кораблів і від 300 до 700 моряків убитими й пораненими.Ця перемога дала змогу Швеції на хороших умовах завершити загалом невдалу війну з російською імперією 1788–1790 років. А на росії її намагалися якнайшвидше забути – переключивши всю увагу на криваву Ізмаїльську перемогу, яку в грудні 1790 року здобув Суворов. Навіть бездарний Нассау-Зіген не був покараний. Імператриця нагородила його золотою шпагою з діамантами і срібним сервізом, після чого принц вийшов у відставку, оселився в Україні й помер 1808 року в селі Тинна (зараз Кам'янець-Подільський район Хмельницької області).▶️ Докладніше про битву при Роченсальмі - у нашому відео.

https://www.youtube.com/watch?v=KtT3Rfvoa2sПівденний Судан являє собою один з найбільш вражаючих парадоксів сучасного світу. Наймолодша держава на політичній карті, що отримала незалежність лише у 2011 році, мала всі передумови стати історією успіху. Її територія буквально нашпигована багатствами — величезні запаси нафти, родовища золота й діамантів, поклади залізної руди, міді, вольфраму, цінні лісові ресурси й родючі землі. Здавалося б — ідеальний стартовий капітал для молодої країни. Але реальність виявилася прямо протилежною очікуванням.Сьогодні Південний Судан — це не просто бідна країна, а одна з найбідніших у світі.Ситуація з корупцією виглядає ще гіршою — країна впевнено утримує останнє місце в глобальному рейтингу. Це катастрофічний результат, який демонструє, що сама наявність багатих ресурсів не лише не гарантує процвітання, але може навіть заважати йому.Випадок Південного Судану — це унікальна можливість зрозуміти глибинні механізми, що призводять до таких парадоксальних ситуацій у постколоніальних суспільствах. Чому країни, щедро обдаровані природою, часто не можуть конвертувати це багатство в добробут громадян? Які фактори перетворюють ресурсне благословення на прокляття? Які уроки можна винести з цього драматичного досвіду для інших країн, що розвиваються?Дивіться у відео наших колег з каналу Ціна Держави

5 липня 1943 року німецькі групи армій "Центр" (генерал-фельдмаршал Гюнтер фон Клюге) та "Південь" (генерал-фельдмаршал Еріх фон Манштейн) почали операцію "Цитадель" – наступ на Курській дузі. Його метою було одночасними потужними ударами з півночі та півдня в напрямку Курська оточити й знищити війська Центрального та Воронезького фронтів Червоної Армії, а потім вийти в тил Південно-Західному фронту. Кінцевим підсумком літньої кампанії мав стати поворот перебігу війни на користь Німеччини.Однак після початкових успіхів наступ забуксував. Червона Армія розпочала свій наступ на іншій ділянці фронту (Ізюм-Барвінківська та Міусська операції), тож німцям довелося перекинути туди найбоєздатніший 2-й танковий корпус СС. Вночі проти 10 липня західні союзники висадилися на Сицилії, тому вже 13 липня Гітлер оголосив про зупинку операції "Цитадель". У серпні в Югославію, звідки відступали італійські війська, німці були змушені перекинути 2-гу танкову армію з групи армій "Центр". Все це (й насамперед, загальна чисельна перевага) забезпечили успіх совєтського контрнаступу, внаслідок якого Червона Армія взяла Бєлгород, Орел, Харків, Суми, Сталіно (Донецьк), Маріуполь, Брянськ, Чернігів, Полтаву, вийшла до Дніпра та вступила на територію Білорусі.▶️ Детальніше - у нашому відео.

125 років тому, 29 червня 1900, в Ліоні народився Антуан де Сент-Екзюпері – видатний французький письменник, журналіст, авіаторЕкзюпері вивчився на льотчика на початку 1920-х років. Перевозив пошту з Франції в Марокко та Сенегал, служив начальником аеродрому Вілья-Бенс (зараз це місто Тарфая у Марокко, на межі Сахари). Там почав писати свій перший роман “Південний поштовий”. 1935 року взяв участь у конкурсному перельоті Париж – Сайгон, але зазнав аварії в Лівійській пустелі. Води на борту практично не було, тож Екзюпері за три доби ледве не помер від спраги. Буквально в останню мить його врятували бедуїни. Пережитий досвід пізніше ліг в основу повісті "Маленький принц". Також Екзюпері здобув всесвітню популярність завдяки творам "Військовий льотчик", "Планета людей", "Цитадель".Під час Другої світової війни Екзюпері вступив до лав руху "Вільна Франція" Шарля де Голля. Виконував бойові вильоти на неозброєному фоторозвіднику P-38 Lightning. 31 липня 1944 року він не повернувся з бойового завдання неподалік середземноморського узбережжя Франції. Понад пів століття вважався зниклим без вісті, аж поки в 2000 році дайвер Люк Ванрелл виявив уламки “Лайтнінга” неподалік Марселя на глибині 70 м. Їх підняли й встановили, що це був літак Екзюпері. Зараз вони зберігаються в Музеї авіації та космонавтики в Ле-Бурже під Парижем.Однак безпосередня причина загибелі льотчика залишається нез'ясованою. Основних версій три – катастрофа через технічну несправність, самогубство через депресію або збиття німецьким винищувачем.▶️ Більше - у нашому відео